• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Обладнання, що використовується для гальванопокриттів

1) Гальванічні ванни стаціонарні – зі стаціонарних ванн набираються автоматичні гальванічні лінії, які можуть містити 20 і більше ванн. Причому керування такими лініями здійснюється обчислювальною машиною, ця машина керує відразу декількома лініями (цинкувальна, хромувальна, нікелювальна тощо). Машина контролює всі режими: t° та концентрацію розчинів, час перебування у кожній ванні та автоматичний перенос з однієї ванни в іншу.

2) Ванни дзвонового типу – використовуються для покриття дрібних деталей. Використовуються електроліти двох типів: кислі (на основі кислот та кислих солей) та ціанисті солі синильної кислоти.

Найбільш розповсюджені гальванопокриття: цинкування, хромування, нікелювання, міднення, сріблення.

Позначення покриттів здійснюється у кресленнях згідно з ГОСТ 9791-71 та ГОСТ 2.310-68 (спосіб нанесення матеріалу та його товщина). Наприклад:

Ц12М – покриття цинкове товщиною 12 мікрон, матове.

Хим.Н1Б – покриття хімічне нікелювання товщиною 1 мікрон, блискуче.

1.4. Лакофарбові покриття. ГОСТ 9894-61

Використовуються як з декоративною метою, так і для боротьби з корозією та електроізоляційні.

Матеріали:

1) лаки – колоїдні розчини плівкоутворюючих речовин в летючих розчинниках;

2) емалі – це лаки з введеними в них мінеральними речовинами, що утворюють порошок.

Емалі та лаки бувають масляні, масляно-смоляні та слюдяні.

За зовнішнім виглядом лакофарбові покриття поділяються на 4 категорії:

I клас – високоякісні

П клас – нормальні

Ш клас – захисні

IV клас – без декоративної відділки

Технологія лакофарбових покриттів

1) Підготовка поверхні:

– механічна (піскоструминнаабо дрібеструминна, крацевання, шліфування);

– хімічна (обезжирювання, травлення).

2) Ґрунтування –перший шар лакофарбового покриття, який повинен забезпечити надійне зціплення покриття з металом. Ґрунт наноситься фарборозпилювачами, товщина шару в межах 20 мікрон.

3) Шпатлювання.

Шпатльовка – густа фарбова маса, що складається з пігментів та наповнювачів, затертих на плівкоутворюючій основі. Товщина шпатльовки – десяті долі мм. Шпатльовка використовується для вирівнювання поверхні. Наноситься вона у 2-3 етапи з послідуючим після кожного етапу сушенням та зашкурюванням.

4) Нанесення шару покриття.

Способи нанесення:

– кистьова фарба –в одиничному та дрібносерійному виробництві при нанесені лаків та емалей, що повільно засихають;

– зануряння та занурення –використовується для деталей обтічної форми та простої конструкції;

– накатка –для декоративної відділки поверхні з метою відтворення дорогоцінних порід дерева;

– фарбування розпиленням –проводиться для покриття кожухів приладів, лицевих панелей. Недолік – втрата фарби від 40 до 70%.

– фарбування в електростатичному полі –втрати фарби 5-10%.

5) Сушення –для прискорення використовуються спеціальні методи:

а) конвекційна:

– з природною циркуляцією повітря;

– зі штучною цирк уляцією повітря.

б) терморадіаційна – сушення ІЧ-променнями ;

в) сушення струмами ВЧ .

6) Контроль якості покриття.

– контроль зовнішнім оглядом на відсутність непокритих місць, на наявність здуттів, відшарувань ;

– перевірка якості покриття : товщини шару (методом каплі, струминним методом, електромагнітним або радіоактивним методами).

– перевірка на пористість покриття за допомогою спеціальних розчинів, що наносяться на поверхню, і за інтенсивністю забарвлення визначають дуже пористе покриття чи ні.

Тема 2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ДЕТАЛЕЙ З ПЛАСТМАС

2.1. Класифікація пластичних мас.

В залежності від хім. складу сполучної речовини розрізняють наступні групи пластмас:

1) пластмаси на основі штучних смол, отриманих ланцюговою полімеризацією (полівінілові смоли, полістироли, поліетилени);

2) пластмаси на основі штучних смол, отриманих конденсацією;

3) пластмаси на основі ефірів целюлози.

В залежності від поведінки сполучної речовини при нагріві в процесі формування пластмаси поділяються на термореактивні і термопластичні.

Термореактивні – пластмаси, смоли які володіють властивістю при дії на них тепла та тиску розм’якшуватись, заповнювати форми та переходи у неплавкий отверділий стан, зберігаючи надані їм форми тривалий час. Термореактивні пластмаси не підлягають вторинній переробці. До такого типу належать: фенопласти, амінопласти, меламінопласти та кремнійорганічні смоли.

Термопластичні пластмаси – при дії на них тепла становляться плавкими, заповнюють форми та зберігають надану їм форму та розміри тільки лише у охолодженому стані. Вони оборотні і можуть неодноразово перероблятися. До термопластів відносять полістирол, полі акрилати, полі етилени, полі хлорвініл, поліаміди.

Читайте також:

1. Випробувальне обладнання, ЗВТ випробувальної лабораторії та методи випробувань продукції
2. Законодавча і нормативна інформація, що використовується під час контролю і ревізії трудових ресурсів і заробітної плати
3. Залежно від джерел інформації, яка використовується при здійсненні контрольних функцій, внутрішній контроль поділяється на документальний і фактичний.
4. Зауваження. Використовується при аналізі точності й стабільності технологічних процесів, вимірювальних пристроїв, тощо.
5. Навчальне обладнання, ТЗН:мультимедійний проектор, комп’ютер.
6. Найчастіше підхід використовується під час визначення вартості майна, що здатне потенційно приносити прибуток – це
7. Небезпечні зони обладнання, засоби і заходи захисту
8. Перша умова використовується для визначення максимальної чисельності експертної групи
9. ТЕРМІНОЛОГІЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ В СИСТЕМАТИЦІ.
10. Товар — це економічне благо (або продукт праці і природи), що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі-продажу на ринку).

Переглядів: 889