МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особливості використання займенників у діловому мовленніІменники на позначення професій, посад, звань Використання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді,наприклад: неправильно правильно касирка (касирша) заводу касир заводу працівниця фірми працівник фірми. Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, висококваліфікований кухар ресторану переміг. Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що... Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи статусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретарку ректора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секретаря комісії Полякову Л. О. Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця та ін. Займенник вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх.Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов'язково узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов'язати речення в тексті. 1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в автобіографії, заяві, службових записках):
2. Слід уникати вживання займенників: • із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько; • складних неозначених форм: абиякий, казна-хто, хтозна-який, хто-небудь і под.; • усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, тої, на чим і под. 3. Треба використовувати тільки нормативні форми займенників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів:
4. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не в Ор. відмінку.
5. Уникати двозначності, що може виникнути: а) якщо займенник віддалений від слова, із яким синонімічно пов'язаний:
б) якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким зі слів, однаково граматично вираженим:
в) якщо замість особового займенника вжито присвійний:
г) якщо вжито зворотно-присвійний займенник свій:
д) якщо вжито зворотний займенник із неконкретним співвіднесенням:
е) якщо неправильно узгоджено займенник зі збірним іменником:
ж) якщо є невиправдане використання займенника у формі Ор. відмінка:
6.Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присутності тих, про кого йдеться. Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловом у 1-й особі множини (від імені організації, установи, закладу – Нагадуємо..., Повідомляємо...). Паралельно вживається форма 3-ї особи однини (Адміністрація повідомляє..., Ректорат просить..., Об'єднання інформує...). Без займенника Я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом у 1-й особі однини (Доручаю..., Пропоную..., Наказую...). Науковий стиль вимагає заміни авторського я на ми, залучаючи читача (слухача) до участі в міркуваннях. Правильний наголос у займенниках — це не тільки культура мовлення, а й засіб уникнення двозначності. У Р. й Д. відмінках однини займенників то, те, цей, це наголос падає на кінцевий склад: того, тому, цього, цьому. А в М. та Р. відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, для цього, до того, із цього, не без того, не від того. 7. Для уникання зайвого паралелізму, краще в діловому мовленні додержуватися Р. чи З. відмінків їх, ніж присвійного займенника їхній.
Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|