Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Сутність кризи та механізм виникнення кризових явищ. Види криз

Загрузка...

Термін "криза"походить від грец.ького слова "crisis", яке означає "вирок з якого-небудь питання або рішення в сумнівній чи неоднозначній ситуації". Також може означати "вихід, рішення конфлікту, поворотний момент". В цьому значенні даний термін знаходить найчастіше застосування у Гіппократа й медичній практиці, де трактується як вирішальна фаза проходження хвороби. В цьому значенні про кризу говорять тоді, коли хвороба усилює інтенсивність, переходить в іншу хворобу або взагалі закінчується смертю.

Лаконічне формулювання дано Козеллеком: криза– це "ледве вимірний переломний момент, при якому рішенням є або смерть, або життя".

Класична економічна категорія "кризи"означає небажану і драматичну фазу в економічній системі. Каталізатором кризових процесів є коливання і негативні явища, що відбуваються в соціально-економічному житті суспільства. В цьому значенні поняття кризи довгий час посідало місце в схемі теорій кон'юнктури і розвитку економіки. Тому "класичне визначення" кризи було замінено більш багатозначним поняттям "економічна криза".

Представники класичного напряму по-різному характеризують кризу. Так, Дж. Ст. Міль характеризує кризу так, – "криза..., коли погляди зазнають серйозних змін". Таке визначення кризи дозволяє припустити, що йдеться про тимчасовий інтервал, протягом якого відбувається переродження або реструктуризація підприємства.

Дж. М. Кейнс говорив про кризу як про "катастрофічне падіння інвестицій, скорочення господарської активності і масові звільнення".

Н. Д. Кондратьев називав кризу рецесією – "тимчасовою фазою, протягом якої відбувається спад господарської активності".

Учені сучасної західної неокласичної школи (Дж. Хікс, Дж. Дьюзенбері) вважають, що кризи є "наслідком випадкових дій, імпульсів або шоків на економічну систему, що і викликає дисбаланси у фінансових і економічних відносинах учасників господарських процесів". До того ж вони акцентують увагу на тому, що характерною особливістю кризи є періодичність її появи.



Интернет реклама УБС

Цікавий підхід до визначення сутності кризи можна знайти в роботах Ж. Сис-монді й Р. Хоугрі. На їх думку, структуру кризи утворюють два протилежні матеріальні об'єкти, які знаходяться в ньому в процесі взаємодії. Один з них – руйнівний, другий – творчий, але обидва є складовими елементами економічного циклу.

Про економічну кризу, за визначенням Мерсера, йдеться в тому випадку, якщо "виникає небажаний стан економічних відносин, непереносиме критичне положення великих верств населення і галузей економіки".

Сомбарта визначає економічну кризу як "економічно негативне явище, при якому масово виникає небезпека для економічного життя, дійсності".

П. Самуельсон асоціював кризу з рівноважним станом. Рівновага за визначенням П. Самуельсона – "такий стан, при якому зберігається здібність господарської системи до саморегулювання". З огляду на наведене, криза представляє ситуацію, коли у менеджерів обмежені можливості до внутрішньофірмового регулювання господарського процесу.

Звідси витікає, що криза підприємства є переломним моментом в послідовності процесів, подій і дій. Проте як видно, серед економістів немає єдності щодо природи кризу явища і об'єктів його управління.

Під економічним механізмом прийнято розуміти ланцюг послідовних взаємозалежних економічних явищ. Як і всякий економічний механізм, механізм виникнення кризового стану "запускається" суб'єктами, що ініціюють вихідні економічні явища. Під впливом цих вихідних явищ починається процес проходження (без додаткового імпульсу) одного за іншим у визначеній послідовності низки взаємозалежних економічних явищ (ефект падаючого доміно), наприкінці якої настає завершальне явище – кризовий стан.

У якості вихідних чинників можуть виступати численні і різноманітні за характером і силою початкового імпульсу економічні явища, що ініціюються агентами як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Глибина кризовою стану і тривалість періоду, протягом якого він настає, залежить від:

– співвідношення кількості і сипи вихідних економічних явищ;

– числа і ступеня впливу агентів зовнішнього і внутрішнього середовища;

– інтенсивності процесу виникнення проміжних економічних явищ;

– співвідношення і сили проміжних явищ по кожному чиннику стану фірми;

– значимості кожного чинника стана фірми конкретно для даної фірми і даної галузі національної економіки.

Сутність механізму виникнення кризового стану наводить на думку про те, що кожне наступне економічне явище в ланцюжку, утвореному певним каналом зв'язку, дає, як правило, сигнал більшої сили і тієї ж спрямованості, що і попереднє. Проте така проста залежність навряд чи відбиває істотно більш складні і суперечливі процеси, що відбуваються в реальному житті. Тому необхідно постійне спостереження за ланцюжком, ініційованим певним вихідним економічним явищем, що дозволить вчасно виявити характер впливу вихідного явища на завершальне.

Тому, метою антикризового керування– є розробка і першочергова реалізація заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних чинників, які інтенсивно впливають на завершальне явище, що призводять до кризового стану.

Тут варто звернути увагу на ще одну принципово важливу обставину: сполучення стратегії і тактики антикризового управління. Складність цієї проблеми полягає в тому, що, з одного боку, стратегічні рішення, спрямовані на запобігання кризи, повинні бути прийняті і реалізовані на ранніх стадіях управління, коли процес руху до кризи ще не набув кумулятивного характеру і тому ще не став незворотним. З іншого боку, рішення, прийняті на ранніх стадіях, базуються, як правило, на дуже слабких і тому не завжди достовірних сигналах про виникнення несприятливих тенденцій.

Тактичні рішення, на відміну від стратегічних, приймаються на основі більш повної і точної інформації, що відбиває актуальний (на даний момент) стан виробничої системи. Однак часу для докорінної перебудови діяльності фірми з метою запобігання кризи або дуже мало, або немає зовсім. В цьому випадку йдеться або про надзвичайні заходи з недопущенням кризи, які ще можливо реалізувати в короткий період, або про заходи, спрямовані на вихід із кризи, що вже наступив.

Графічно сполучення стратегічного і тактичного підходу до антикризового управління подане у вигляді областей запобігання, недопущення і виходу з кризи (рис. 2).

Рис. 2. Інтенсивність наростання кризових явищ

 

[t0, t1] – область стратегічних рішень за запобіганням кризового стану; [t1, t2] – область надзвичайних тактичних рішень за недопущенням кризового стану; [t2, t3] – область тактичних рішень по виході з кризового стану. ґ, – момент вибору місії фірми.

Як видно зі схеми, в області [t0, t1] інтенсивність наростання кризових явищ мала, що може викликати неадекватну реакцію суб'єкта управління виробничою системою на слабкі сигнали про виникнення несприятливих тенденцій у зовнішньому і внутрішньому середовищі фірми. Інакше кажучи, на ці сигнали просто не звернуть уваги, мотивуючи це необхідністю рішення найважливіших поточних завдань з виконання місії фірми. На цьому етапі звичайно керуються рекомендаціями з управління шляхом ран-жування стратегічних завдань. Недостатня увага до слабких сигналів, що поступають на цій стадії, може викликати важкі стратегічно важливі наслідки для фірми.

В області [t1, t2] відбувається кумулятивне наростання інтенсивності негативних впливів, що ведуть до швидкого банкрутства фірми. Тут доцільно застосовувати метод керування в умовах стратегічних несподіванок.

В області [t2, t3] виявлено фактичний кризовий стан, у який потрапила фірма. Цей висновок робиться на основі аналізу чергового балансу фірми, що фіксує стан неспроможності (банкрутства) фірми. У цьому випадку йдеться про вибір найліпшої політики виходу з кризи.

Реальне втілення описаного процесу можливо лише при організації постійного спостереження за чинниками стану фірми і мережами, що характеризують "канали зв'язку" між вихідними і завершальними економічними явищами в механізмі виникнення кризового стану.

У багатьох випадках кризові ситуації в розвитку фірми практично неможливо усунути. Вони приходять як об'єктивні явища, що відображають циклічний характер розвитку соціально-технічних систем (рис. 3).

Рис. 3. Класифікація криз в економіці

У розвитку будь-якої організації існує імовірність настання кризи, що обумовлюється не тільки помилками в стратегії керування, недостатньою увагою до проблем розвитку або поразки в конкурентній боротьбі, але і такими об'єктивними чинниками, як:

• коливання ринкової кон'юнктури;

• періодична модернізація технології;

• зміни в організації виробництва;

• зміна персоналу;

• зміна зовнішніх економічних умов;

• політична обстановка.

Ефективне управління підприємством, що знаходиться в кризовому стані, є однією з основних завдань менеджменту в Україні. Процес управління підприємством обумовлює необхідність використовування єдиних теоретичних і методологічних підходів. З цією метою використовуються основні теоретичні поняття ("криза", "економічна криза", "стадія кризи", "класифікація і види кризи", "чинники").

Кризовий стан підприємства як об'єкт управління припускає необхідність розгляду структурно-логічної схеми кризи і її основних складових. Розвиток кризових ситуацій може привести або до ліквідації підприємства, або до успішного подолання кризи.

Напрям розвитку кризи багато в чому залежить від якості управління підприємством. Тому запропоновано досліджувати механізм управління підприємством в кризовому стані в контексті взаємодії підсистем інформаційно-вирішальних центрів управління кризою. Як критерій оцінки стратегії кризи пропонується застосовувати комплексні інтегровані показники використовування ресурсів.

Результативність антикризового управління в значній мірі залежить від вживаної моделі механізму управління кризою на підприємстві.

Для розгляду перерахованих проблем використані загальнонаукові методи логічного аналізу, теоретичного узагальнення, системного підходу.

Криза є неминучим явищем будь-якого сучасного ринку, який часто оперує неспроможністю як ринковий інструмент перерозподілу капіталу і відображає об'єктивні процеси структурної перебудови економіки. Незапланований і обмежений в часі процес, який в змозі істотно вплинути або навіть зробити неможливим функціонування підприємства, представляє загрозу для мети і місії підприємства.

Кризовий процес є розвитком, який впливає на наявну структуру зв'язків і відносин і наново їх формує. Необхідність його розділення на різні стадії обумовлена тим, що виникає потреба теоретичного визначення моменту і часу застосування заходів щодо надання впливу на кризу, недопущенню його розвитку і подоланню

Типовими для кризової ситуації є два варіанти виходу з неї: або ліквідація підприємства як екстремальна форма або успішне подолання кризи. Кризу не можна розглядати як статичний стан. Ґрунтуючись на єстві кризи, представленому в більшості досліджень, вважаємо, що він є процесом, який протікає протягом якогось періоду часу.

Проміжки між початком і завершенням кризи бувають різній тривалості. З одного боку, існують тривалі, слабо швидшаючі кризові процеси. З іншою, – несподівано виникаючі, високої інтенсивності і з коротким терміном розвитку. Криза може виявитися під час гармонійного розвитку підприємства і носити характер непереборної катастрофи або виникнути відповідно до припущень і прогнозів. В окремих випадках криза виявляється несподівано, тобто без якого-небудь попередження для фахівців підприємства.

В період функціонування підприємства можуть відбуватися різні відхилення, які можуть швидко привести до небажаного розвитку і поставити під загрозу існування підприємства.

Якщо негативний розвиток був своєчасно виявлений, то можна прийняти адекватну корекцію курсу на нормальний розвиток. Для розробки такої корекції необхідні чіткі знання про процес кризи і етапи його розвитку.

На рис. 4 представлені .

-

Рис. 4. Стадії процесу розвитку кризи

 

Криза підприємства як процес починається у фазі потенційного (стадія 1), тобто тільки можливого, але ще нереального.

Через відсутність достовірних симптомів кризи даний стан підприємства характеризується як паранормальне. Потенціал подолання кризи значно перевищує вимоги з подолання кризи, а інтенсивність реальних деструктивних дій кризи мінімальна. В цей період зароджуються кризові процеси на підприємстві, але їх загроза незначна.

Стадія латентного розвитку кризи характеризується прихованим, але вже є або з великою вірогідністю що вже починається, кризою, дію якої не можна подолати технологічно функціональним управлінням підприємства. Раннє розпізнавання дозволяє на цій стадії надати активну дію на латентну кризу за допомогою попереджувальних заходів. На даній стадії є в наявності у підприємства потенціал подолання кризи, як правило, не використовується в повному об'ємі. Невиконання менеджментом вимог з локалізації кризи приводить до настання наступної його стадії.

На етапі гострої переборної кризи підприємство безпосередньо відчуває витікаюче від кризи негативну дію. Посилюється інтенсивність реальних, направлених проти підприємства деструктивних дій, що викликає різкий брак і тиск часу, складність і невідкладність ухвалення рішень. При подальшому недоліку альтернативних дій, через вичерпання наявного в наявності часу, значно підвищуються вимоги за знаходження дієвих шляхів рішення проблем (чинників подолання кризи). На цьому етапі для подолання кризи потрібна мобілізація всіх ресурсів підприємства. Резерви, що є у підприємства, виснажуються. Воно ще має в своєму розпорядженні потенціал із подолання гострої кризи, але він дуже обмежений. До того ж підвищуються до межі вимоги до якості управлінських рішень, а заходи щодо подолання кризи повинні дати ефект за дуже незначний проміжок часу.

Якщо не вдається приборкати гостру кризу, то підприємство вступає в летальну стадію розвитку кризи, яка закінчується ліквідацією підприємства. На цьому етапі вимоги для подолання кризи значно перевищують, навіть якщо є у підприємства потенціал. Подолання кризи неможливе через відсутність ресурсів для проведення реабілітовуючих заходів, екстремально сильного тиску часу і інтенсивності направлених проти підприємства деструктивних дій, що посилюється.

Отже, аналіз існуючих поглядів дозволяє припустити, що природа кризи дотепер є однією з самих спірних теоретичних проблем. З одного боку, це пов'язано з його руйнівним характером. Відбувається деформація соціально-економічних відносин і пропорцій розподілу ресурсів, що склалися, в господарському процесі. Інша сторона кризи – оздоровча, він стимулює процеси оновлення основного капіталу і пошук шляхів зниження витрат, що дозволяє підтримувати і в майбутньому збільшувати стрімко падаючі в період депресії доходи підприємства.


Читайте також:

  1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
  2. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
  3. XVII ст.). Виникнення козацтва.
  4. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
  5. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
  6. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.
  7. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
  8. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
  9. Аеробний механізм ресинтезу АТФ
  10. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
  11. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.
  12. Акціонерні товариства як механізм трансформації

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові характеристики економічних систем | Локальні прояви кризових явищ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.