МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Склад стратегії та її типи
Розвиток стратегії як повноправної академічної дисципліни відображено в дискусіях щодо того, який з підходів є найбільш придатним для стратегічного менеджменту. Цю дискусію умовно можна поділити на дві групи: планова стратегія та протилежна їй емерджентна (спонтанна) стратегія; стратегія, заснована на конкурентному позиціонуванні, та протилежна їй стратегія, заснована на ключових компетенціях (табл. 1.1). Прийнято вважати, що плановий підхід і підхід з точки зору конкурентного позиціонування мають багато спільного, оскільки розглядають стратегічний менеджмент як структурно організований процес. Емерджентний підхід та підхід з точки зору стрижневих компетенцій роблять упор на організаційних знаннях та навчанні. В той же час плановий і емерджентний підхід є діаметрально протилежними, що можна сказати і про підходи, засновані на конкурентному позиціонуванні та стрижневих компетенціях. Однак на практиці розглянуті підходи доповнюють один одного (рис. 1.4). Внесок кожного з підходів можна звести до наступного: Ø плановий підхід: визначений ступінь планування необхідний для визначення цілей і стратегій підприємства, оцінки його діяльності; Ø емерджентний підхід: плани завжди повинні бути рухливими, щоб дозволити підприємству навчатися і адаптуватися до бізнес-оточення; Ø конкурентне позиціонування: підкреслює важливу роль оточення і дає необхідні інструменти для аналізу позиції підприємства в контексті галузі; Ø стрижневі компетенції: підкреслює роль підприємства у визначенні специфічних для нього ресурсів. Таблиця 1.1 – Підходи до визначення стратегій у стратегічному менеджменті
Рис. 1.4 – Підходи до формування стратегії підприємства Отже, стратегія повинна бути такою, що дивиться і назовні і всередину, як плановою, так і емерджентною. Тільки синтезуючи ці підходи, можна досягти стратегічного успіху. Стратегія – це дещо більше, ніж продуманий абстрактний план, що методично реалізується. Стратегія коригується за рахунок додавання одних параметрів і відмови від інших у відповідь на зміни, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства. Умови діяльності підприємства у майбутньому неможливо стовідсотково передбачити, а отже, не має сенсу планувати кожний шаг, краще створити загальний план і при необхідності його коригувати. Це обумовлює той факт, що реальна стратегія підприємства складається не тільки зі спрямованих (запланованих) дій, але і з реакції на непередбачені обставини. Стратегію слід розглядати як симбіоз запланованих дій (проактивна стратегія) та адаптивної реакції на ситуацію, що виникла (реактивна стратегія) (рис. 1.5). Тобто реальна стратегія, з одного боку, є жорстко детермінованою (запланованою), а з іншого – стохастичною, що формується під впливом випадкових факторів.
Рис. 1.5 – Склад реальної стратегії підприємства Причому співвідношення запланованої (проактивної) та реактивної частин стратегії залежатиме від ступеня нестабільності зовнішнього середовища підприємства: чим він вище, чим менше можливостей для передбачення майбутніх змін у ньому, тим більшою буде частка реактивної стратегії (рис. 1.6).
Рис. 1.6 – Співвідношення проактивної та реактивної стратегій в залежності від ступеня нестабільності зовнішнього середовища
Усвідомлюючи складність такої багатоаспектної категорії, як стратегія, слід відмітити необхідність виділення декількох її типів в залежності від ступеня її проробленості та періоду існування (рис. 1.7):
Рис. 1.7 – Типологія стратегій Стратегія-задум – це стратегія на початковій стадії розробки, яка існує у вигляді припущення, моделі у головах її розробників, часто ще не підкріплена аналітичною базою; це загальна ідея того, яким чином буде розвиватися підприємство у майбутньому. Стратегія-план – це стратегія на стадії її розробки, сформована за результатами всебічного аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, яка визначає напрямок досягнення стратегічних цілей підприємства; це модель майбутніх дій підприємства, спрямованих на досягнення його стратегічних цілей; стратегія-план є конкретизацією стратегії-задуму, обмеженої результатами стратегічного аналізу, що визначають умови діяльності підприємства, і стратегічними цілями. Стратегія-дія – це стратегія на стадії її реалізації у режимі реального часу, що являє собою безпосереднє виконання системи заходів, призначених для досягнення стратегічних цілей підприємства; саме стратегія-дія являє собою трансформацію стратегії-плану з урахуванням змін, що відбуваються у бізнес-середовищі підприємства; вона містить зазначені вище дві частини: заплановані дії (стратегія-план) і дії у відповідь на зміни середовища (стратегія-реакція). Стратегія-реакція – це стратегія на стадії її реалізації у режимі реального часу, що являє собою систему заходів з реагування на зміни, які відбуваються у бізнес-середовищі під час реалізації стратегії, і які є необхідними для досягнення поставлених або трансформованих з урахуванням вимог середовища стратегічних цілей; ця стратегія є спонтанною для підприємства. Стратегія-результат – це стратегія підприємства, що вже реалізована, завершена; це втілені у життя стратегічні заходи, досягнуті стратегічні цілі підприємства. Всі ці типи – це не складові окремої стратегії, а сама стратегія на різних етапах свого життєвого циклу: така типологія відображає трансформацію стратегії від початку її формування до фактичної реалізації. Стратегія підприємства ґрунтується на трьох основних „китах”: стратегічне мислення, формальний процес стратегічного планування (розробка запланованої частини стратегії), ефективна реакція на непередбачені можливості та проблеми (реактивна частина стратегії), в основі чого лежить глибоке знання бізнесу, ринку діяльності, стратегічних орієнтирів, отримане за результатами стратегічного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства (рис. 1.8).
Рис. 1.8 – „Три кита” стратегії Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|