Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Урок № 32

Тема: Поняття візерунка та орнаменту (на елементарному рівні). Спрощення форм рослинного світу під час створення орнаменту. «Опішнянський глечик»

Мета: закріплювати поняття «декоративний малюнок», «елемент», «орнамент»; навчати учнів знаходити найкраще розташування елементів для створення лінійного візерунка; засвоювати основи декоративної композиції; закріплювати навички роботи в техніці лінійного малюнка; продовжувати ознайомлювати з силуетними формами, декором, рослинними орнаментами, процесом узагальнення форми; навчати міркувати; продовжувати навчати дітей працювати за зразком; розвивати дрібну моторику руки; розвивати естетичне сприйняття навколишнього світу; стимулювати розвиток допитливості; виховувати спостережливість, акуратність, увагу.

Обладнання: фотографії творів різних видів декоративно-прикладного мистецтва з рослинними орнаментами, ТЗН; трафарет опішнянського глечика з цупкого картону теракотового кольору; матеріали для демонстрації послідовності та техніки виконання роботи; матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий олівець; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів, палітра.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

– Назвіть матеріали та інструменти, що знадобляться для ство-рення лінійного малюнка.

– На попередньому уроці ми створювали малюнок для килима. З яких елементів він складався?

– Як називають такий орнамент? (Геометричним.)

III. Вивчення нового матеріалу

1. Слово учителя

– Ми вже знаємо, що коли малюнки або їх частини-елементи повторюються, художники називають це орнаментами. (Учитель пропонує знайти орнаменти на одязі та предметах у класній кімнаті, виокремити з них рослинні.)

– Розгляньте уважно малюнок опішнянского глечика. (Стисла розповідь про опішнянський гончарний промисел.)

– Як ви гадаете, з якою метою майстер прикрасив свій глечик орнаментом, адже в ньому і так можна було зберігати воду або молоко?

– Які елементи обрав майстер для свого орнаменту?

– Спробуймо повторити візерунки з ягід і листочків.

– Погляньте на елементи орнаменту і скажіть, які частини рослин на них зображені? (Квіти, листя, стебла, пуп’янки.) Квітка, листя, стебло — це складові частини або елементи орнаменту. У розписі глечика ці елементи повторюються у певному порядку, чергуючись один за одним.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Пояснення до творчого завдання

(Учитель роздає учням трафарети глечиків із цупкого кар-тону, або, якщо учні мають відповідний рівень підготовки, то пропонує намалювати силуети самостійно на кольоровому картоні.)

Учитель. Прикрасьте глечик рослинним орнаментом так, як це зробив майстер-гончар. Спочатку роботу виконайте простим олівцем.

(Діти виконують індивідуальну роботу за творчим завданням.)

2. Індивідуальна робота за творчим завданням

– Нагадую, що під час виконання завдання ви повинні пам’ятати про таке:

• кожний елемент має знаходитися точно на своєму місці;

• відстань між елементами повинна бути однаковою.

(Учитель нагадує правила роботи та техніку безпеки під час роботи олівцями.)

V. Підбиття підсумків

1. Слово вчителя

– Сьогодні ми навчилися розміщувати елементи малюнка в потрібній частині глечика, обирати необхідний розмір елементів, добирати кольори відповідно до зразка.

2. Обговорення учнівських робіт

Учитель повинен відзначити правильність побудови орнаменту і відповідність виконаних робіт заданому кольору.

 

Додатковий матеріал

Гончарство — одне з найдавніших ремесел людини. Виникло воно ще в кам’яну добу. Люди почали формувати з глини предмети, потрібні для вжитку, ще до приборкання вогню.

Перші глиняні вироби сушили під сонцем. У такий спосіб вони набирали певну міцність. У перший глиняний посуд складали сухі пожитки.

Воду в глеках почали зберігати після приборкання вогню — тоді почали випалювати глиняні вироби після ліпки. З глини ліпили не лише посуд, але й різноманітні культові вироби — фігурки божеств, схожих на людей.

Українські гончарі виробляли різноманітний посуд для приготування, зберігання й подавання на стіл певних страв (горшки, миски й полумиски, глечики, макітри, ринки, гладишки, тикви, барильця, довжанки, баньки, куманці), а також декоративний посуд, кахлі, черепицю, цеглу, дитячі іграшки тощо.

Вироби всіх гончарських центрів мали спільні риси, але вод¬ночас і локальні особливості. Славнозвісний опішнянський посуд вирізнявся тонкими стінками, дво- чи трикольоровим розписом у вигляді кривулин, рисочок, крапочок тощо. Опішня відома також декоративними рослинними орнаментами.

Процесу виготовлення керамічних виробів передувала заготівля глини, яку копали у місцях її залягання — глинищах. Привезену глину гончарі зсипали завичай або на подвір’ї у спеціально відгороджене місце, або у кутку хати і залишали на певний час «дозрівати», перемішуючи час від часу лопатою та поливаючи водою. Потім глину збивали спеціальним молотом (довбнею чи веслом), стругали стругом або дротом, щоб подрібнити її й вилучити домішки. Для отримання матеріалу необхідного кольору, вогнетривкості тощо майстри змішували різні сорти глин. Через один-два дні глину місили руками або ногами, формували у балабухи, кожен з яких був розрахований на виготовлення окремої посудини.

Після виготовлення виробу його ставили на спеціально влаштовані у хаті попід стелею дошки для підсихання. Потім його розписували та наносили глазур — поливу. Після цього посуд для міцності обпалювали у горні.

Гончарні вироби зазвичай продавали самі майстрі, які роз’їжджали селами і вигуками: «По горшки!» запрошували селян до торгівлі. Вартість певної посудини найчастіше визначали кількістю зерна, яку вона могла вмістити. Гончарі вивозили свій товар на ярмарки та базари. Розташовані у гончарному ряду просто на землі різноманітні керамічні вироби — одна з характерних рис українських ярмарків.


 




Переглядів: 712

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Урок № 31 | Урок № 33

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.