Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






В Києві

• будинок з химерами (архітектор В. Городецький);
•Державний банк (архітектор О. Вербицький, О. Кабе-

лєв);

• перший в Україні критий ринок на Бессарабській площі
торговою площею 2896 кв. м (архітектор Г. Гай, скуль­
птурне оздоблення Т. Руденка та О. Теремця).

у Харковіхудожня школа І. Котляревського (архітектори В. Кри­чевський, К. Жуков).

у Полтаві

•школа І. Котляревського (архітектор В. Кричевський);

•будинок Полтавського земства (архітектори К. Жуков, В. Кричевський).

Побут та звичаї українців Зміни у побуті та звичаях українців

На родинний побут і звичаї українців на початку XX ст. мали вплив такі чинники:

•політизація суспільно-політичного життя;

•національно-визвольний рух;

•науково-технічний прогрес;

•урбанізація, за якої зростали міста й підвищувалася їх роль в економічному та культурному житті суспільства.

Міста й села масово забудовувалися будинками з двома, трьома й чотирма кімнатами. Заможні міщани і селяни зво­дили цегляні будинки, вкриті залізом або черепицею. У міс­ті й селі традиційний народний одяг витісняють тканини та одяг фабричного виробництва.

Занепадало декоративно-вжиткове мистецтво, яке не витримувало конкуренції з дешевою продукцією фабрично-заводського виробництва.


 




Нові риси побутової культури особливо проявлялися у містах, де будувалися багатоповерхові житлові будинки, споруди культурного призначення — театри, музеї, бібліо­теки тощо. Околиці міст було забудовано бараками і халу­пами, панувала анти санітарія, злиденне життя.

Відкривалися вечірні й недільні школи, до яких на на­вчання залучалася робітнича молодь. Індустріальний роз­виток вимагав освічених людей.

Утім серед населення був великий прошарок неграмот­них людей. .

Умови життя і праці були тяжкими, на низькому рівні ор­ганізовано охорону здоров'я. Наприклад, на західноукраїн­ських землях населення не мало умов для охорони здоров'я. На початку XX ст. на 5085 жителів Галичини припадав один лікар. Середня тривалість життя західноукраїнських чоло­віків була на 6 років меншою, ніж у чехів, і на 13 меншою, ніж в англійців.

Жінки не мали права голосу на виборах до Галицького і Буковинського сеймів. Усього на початку XX ст. в Галичині у виборах брало участь усього 7% населення, а на Буковині — 4,9% населення.

Тяжке становище жінки було і на території Наддніпрян­ської України.

Історичні події початку XX ст. знайшли відображення в народнопісенній творчості. Виникали нові пісні, в яких оспівувалися події того часу: «Реве та стогне люд голодний», «Одна хмара із села, а другая з міста», «Ой, у лузі червона калина похилилася» тощо. Народна творчість цього періоду була джерелом натхнення для багатьох професійних діячів літератури і мистецтва України.

Діяльність національних і спортивно-фізкультурних організацій

Спортивно-фізкультурне товариство Галичини «Сокіл» діяло в багатьох селах. Воно виникло у 1898 р.і велику роль


у його розбудові мав педагог Іван Боберський (.1873-1947), котрий очолював його в 1908-1914 pp. Товариство стало провідним, поширило свою діяльність на всю Галичину і функціонувало аж до 1939 р.

У 1900 р.в одному із сіл Снятинського повіту виник гур­ток спортивно-фізкультурної організації «Січ»,заснований К. Трильовським - юристом за фахом, депутатом віден­ського парламенту та галицького сейму. Ця молодіжна ор­ганізація поширила свою діяльність на всю Галичину.

Згадані організації не обмежували свою діяльність спортивно-оздоровчими заходами, а чимало уваги при­діляли вихованню молоді на українських традиціях куль­тури, освіти, військової справи. Обидві організації згодом стали зародком майбутнього українського війська. Вони об'єднували у своїх рядах 12 тис. членів.

У розпорядженні членів «Січі» були читальня і біблі­отека. Величезну роль у січовому русі відігравали пісні, їх укладали І. Франко, К. Трильовський та ін. Знаменита їхня пісня «Гей, там на горі Січ іде».

Перед початком Першої світової війни «Січ» і «Сокіл» провели у Львові великий крайовий збір молоді для відзна­чення 100-річчя з дня народження Т. Г Шевченка.

З учнів львівських середніх шкіл у 1911 р.було створено таємний гурток «Пласт» для військової підготовки молоді.

У 1912 р.створено товариство «Січові стрільці», які за­ймалися військовим вихованням молоді. До Першої світо­вої війни було створено тисячу «Січей» та 96 товариств Сі­чових стрільців. .

У 1913 р. частина юнаків цього гуртка виїхала до Києва, щоб пропагувати ідею військового виховання.

Старшини і рядові Січового стрілецтва були у переваж­ній більшості робітничо-селянського походження, а також з національної інтелігенції, а не синки куркулів, попів і бур­жуазії, як твердили радянські історики.



Духовні цінності українців

Незважаючи на національні утиски з боку Російської та Австро-Угорської імперій українці зберігали свою мову, тра­диції та звичаї. Берегинею народних традицій виступало село.

Діячі науки й культури залучали українців до участі в хо­рових і театральних гуртках, народних університетах, вечір­ніх і недільних школах. Велику культурно-освітню роботу серед широких народних мас вели «Просвіти», які діяли у містах і містечках, робітничих селищах і селах усієї України. У Харкові діяв Народний будинок товариства грамотнос­ті, у.Києві - «Клуб трудящих осіб», у Львові - товариство «Боян» тощо. На кошти, зібрані від показу вистав аматор­ського драматичного театру в Харкові, збудовано перший в Україні Палац робітника.

У багатьох містах і селах виникали аматорські драматич­ні гуртки. їх часто організовували видатні діячі української культури:

• у Лисичанську на Донбасі самодіяльний театр організу­
вав драматург і актор Марко Кропивницький;

• у Ніжині - професійна актриса Марія Заньковецька;
•у селі Харківці на Полтавщині — письменник Архип

Тесленко;

• у с Краен оїлі на Станіславщині «Гуцульський театр» ~
письменник і музикант ГнатХоткевич.

У 1907 р. 1. Франко та О. Нижанківський підготували і видали народно-пісенний збірник «Русько-український співаник».

Висновки

1. Попри заборони та обмеження з боку самодержавства українська культура початку XX ст. досягла найбільших здо­бутків і вийшла на європейський рівень.

2. Утім це була культура невеликого прошарку українського населення, основна ж маса народу України не мала доступу до цих досягнень, був високий розрив між культурою української


еліти і низьким рівнем освіти переважної більшості народу.

3. Проте народні маси були берегинею українських тради--цій, звичаїв, української мови. Ніякі заборони не могли зламати духу народу, його вірувань, орієнтованих на загаль­нолюдські цінності.

4. Культурний процес гальмувався шовіністичною політи­кою Росії та Австро- Угорщини.

Церковне життя

На початку XX ст. існувало дві християнські церкви:

1) православна (переважала на Сході);

2) греко-католицька (переважала в Західній Україні). Існували й інші релігійні конфесії серед представників

національних меншин:

•католицизм;

•іудаїзм;

•мусульманство;

•протестантство (напередодні Першої світової війни в Україні було 4 млн сектантів). Православна церква була опорою самодержавства:"

•русифікаторська політика проводилася і в церкоЁному житті;

•серед духовенства українських губерній українців було менше ніж 50%;

•українську мову було заборонено у проповідях і бого­служінні.

У роки революції 1905-1907 pp. зроблено деякі послаблен­ня щодо використання української мови у церковному бого­служінні:

•широко використовувалися церковні проповіді, про­водилося богослужіння українською мовою в багатьох українських губерніях;

• дано дозвіл на комплектування бібліотек семінарій «ма­
лоросійськими книгами»;


 




• 1906 р. за згодою Синоду відкрито українознавчі курси з мови, літератури та історії в Подільській семінарії;

• почалася співпраця церкви з «Просвітами»;

• 1906—1911 pp. видано українською мовою Євангеліє.

На західноукраїнських землях

1. Панівною в Галичині, на Закарпатті (але тут у багатьох ви­падках богослужіння велося угорською мовою) була греко-католицька церква.

2. У Північній Буковині греко-католицька церква станови­ла меншість, а переважала православна церква.

3. Греко-католицька церква відігравала значну роль у націо­нальному відродженні краю, зростанні національної само­свідомості.

4. Греко-католицьке духовенство було основною силою на­ціонального відродження.

5. Особливо зростала роль церкви, коли Галицьку митропо­лію очолив А. Шептииький, який дбав про українське від­родження і в той час ставив актуальне питання — об'єднання всіх церков України. Він намагався греко-католицьку церк­ву перетворити на важливий чинник національного відро­дження і державотворення.

Андрій Шептицький

(1865-1944)

Видатний релігійний і громадський діяч, просвітник, доктор філософії, права і теології, протягом 44 років стояв на чолі Української греко-католицької церкви.

Народився у с Прилбичі на Львівщині. Походив із ста­ровинного шляхетського роду (предки А. Шептицького по батьковій лінії були українцями).

У 1883 р. закінчив гімназію у Кракові. Здібний юнак ви­вчав право, філософію й теологію у Вроцлаві. У 1886 р. здо­був звання доктора права, а у !888 р — доктора теології в


Ягеллонському університеті. Згодом, після навчання у Від­ні та Мюнхені, став доктором філософії.

За короткий час А. Шептицький пройшов усі ступені ду­ховної кар'єри — від священика до єпископа, а потім митро­полита Галицької греко-католицької церкви.

У 1889 р. його призначено Станіславським єпископом. У Станіславі він заснував греко-католицьку семінарію, передав їй 4 тис. цінних книг із власної бібліотеки.

1900 р. — важлива подія у національному житті галиць­ких українців: митрополитом галицьким став А. Шептиць­кий. Відтоді греко-католицька церква остаточно перейшла на українські позиції, стала справжньою українською церк­вою, впливовою силою серед українства, взяла активну участь у національному русі, сприяла піднесенню націо­нальної самосвідомості українців, вела боротьбу за єдину соборну Україну, яка забезпечила б розквіт нації.

А. Шептицький був не лише релігійним, а й політичним діячем, брав участь у різних політичних акціях, захищаючи права простих галичан.

Він виступав за участь греко-католицьких священиків у громадському житті, за їхню високу християнську мораль­ність. Застерігав, що священики не повинні лишатися осто­ронь культурних і господарських справ українських селян Галичини. Він об'єднав зусилля греко-католицького духо­венства і світової інтелігенції в боротьбі за національні пра­ва українців Галичини. Це зміцнило авторитет церкви.

А. Шептицький проводив велику благодійну діяльність, був ініціатором багатьох благодійних справ. На свої кошти він розгорнув будівництво музею, лікарні, середньої шко­ли, щороку утримував 40 юнаків і дівчат, допомагаючи їм здобути вищу освіту, матеріально допомагав семінаристам, художникам, письменникам, громадським діячам.

Митрополит не забував і про тих українців, котрих бід­ність гнала на заробітки до Америки. У Ватикані він домігся дозволу на утворення двох греко-католицьких єпископств у США й Канаді.


 




З 1901 р. по 1914 p. А. Шептицький ■— член Галицького сейму, в якому він обстоював інтереси галицьких українців. Одночасно був членом вищої палати австрійського парла­менту, очолював делегацію до імператора Франца Иосифа І, яка домагалася поліпшення становища українців.

Він мріяв про об'єднання двох церков — греко-католи-цької та православної, вказуючи, що кожен український патріот повинен зробити все, що може сприяти здійсненню цієї релігійної єдності.


Тема. Україна в роки Першої світової війни Початок Української революції

1 серпня 1914 р.Початок Першої світової війни. Характер війни:загарбницька, несправедлива з боку всіх во­юючих держав як Троїстого союзу(Німеччини, Австро-Угорщини, Італії - 1882 р.), так і Антанти(Великої Британії, Франції, Росії— 1904-1907 pp.).

До Антанти в ході війни приєдналися США, Япо­нія, Румунія та інші держави.

Під час війни Італія вийшла з Троїстого союзу і при­єдналася до Антанти, а на боці Німеччини почали во­ювати Туреччина та Болгарія. Таким чином утворився Четверний союз(Німеччина, Австро-Угорщина, Туреч­чина, Болгарія).

Кожна зі сторін переслідувала свої цілі, намагаю­чись досягти їх за рахунок інших.


Читайте також:

  1. Випишіть програмні документи укр. політичного товариства, що існувало у Києві наприкінці 19 ст.
  2. Жовтневі події 1917 року в Києві. Проголошення Української Народної Республіки.
  3. Жовтневі події 1917 року в Києві. Проголошення Української Народної Республіки.
  4. Заснування Центрального архіву давніх актів у Києві
  5. Лазар Каганович і Микита Хрущов у Києві. 1947 р.
  6. Областях, містах Києві і Севастополі
  7. Стаття 8. Основні функції Головного контрольно-ревізійного управління України і контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі
  8. У Києві міліція врятувала мавпу, яку прив’язали до машини




Переглядів: 807

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Антропологія | Привід до війни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.