Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Суть Універсалу

Причини прийняття II Універсалу

Останні роки життя В. Винниченка

У 1919 р. В. Винниченко вирушив як член ЦК УСДРП на міжнародну соціалістичну конференцію і залишився в Ав­стрії.


 




14 вересня 1919 p. він вийшов з УСДРП і створив у Відні закордонну групу Української комуністичної партії (УКП). У 1919—1920 pp. написав тритомник «Відродження нації», в якому всебічно проаналізував події в Україні 1917—1919 pp. 24 травня 1920 р. він (за дозволом В. І. Леніна) разом із дружиною повернувся до радянської Росії, але, ознайомив­шись із національною політикою більшовиків і невдоволе-ний нею, 23 вересня 1920 р. В. Винниченко назавжди за­лишив Україну.

У 20-х роках XX ст. жив на півдні Франції, займався пись­менництвом і публіцистикою. Написав спогади «Революція в небезпеці». Писав п'єси («Брехня» тощо), романи («Запо­віт батьків», «Записки кирпатого Мефістофеля», «Поклади золота»), роман про події в Україні 1918 — 1919 pp. «На той бік» (1923 p.), фантастичні романи («Сонячна машина», «Нова заповідь»), збірку оповідань «Намисто» та інші.

В. Винниченко у період «українізації» стає одним із най-популярніших письменників в Україні. У 1924 - 1928 pp. вийшло перше зібрання його творів у 23 томах, а в 1930— 1932 pp. — друге, 28-томне.

Репресії та насильницька колективізація в Україні зму­сили письменника знову вийти на політичну сцену. У ве­ресні 1933 р. він написав відкритого листа до політбюро ЦК КП(б)У, в якому звинуватив Й. Сталіна та його ставленика в Україні. У відповідь листопадовий (1933 р.) пленум ЦК КП(б)У назвав В. Виннйченка «старим вовком української контрреволюції», заборонив видавати його твори, а ті, що вже вийшли друком, було вилучено з усіх бібліотек.

Від другої половини 30-х років В. Винниченко відме­жувався від усіх емігрантських партій і груп, поринувши в літературну діяльність.

Після Другої світової війни працював над романом «Хмельниччина». Останній роман В. Виннйченка «Слово за тобою, Сталіне», завершений 6 березня 1951 р. напередодні смерті письменника, був своєрідним підсумком його роз­думів — митця і політика.


II Універсал Центральної Ради

(З (16) липня 1917 р.)

і. Занепокоєння Тимчасового уряду проголошенням авто­номії України.

2. Прибуття до Києва міністрів Тимчасового уряду (О. Ке-ренського, М Терещенка, І. Церетелі), щоб порозумітися з Центральною Радою і взяти під свій контроль процеси, що відбувалися в Україні. Від Центральної Ради у переговорах взяли участь М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра.

3. Ведення переговорів з Центральною Радою. Наслідком переговорів став компромісобох сторін у вигляді 11 Універсалу Центральної Ради.

• Тимчасовий уряд зобов'язувався визнати Генеральний секретаріат «найвищим органом крайового управління в Україні».

• Склад Генерального секретаріату затверджував Тимча­совий уряд.

• Центральна Рада зобов'язувадася самочинно не прого­лошувати автономії України.

• Остаточне вирішення питання про українську автоно­мію відкладалося до Всеукраїнських Установчих зборів.

• Центральна Рада мала поповнитися представниками національних меншин, що проживали в Україні, зокре­ма й російськими кадетами, меншовиками та есерами.

• Тимчасовий уряд погодився на українізацію військ, але за умов проведення її під контролем російського коман­дування.


Читайте також:

  1. Історичне значення IV Універсалу Української Центральної Ради.
  2. Причини прийняття III Універсалу
  3. Умови II Універсалу
  4. Умови II Універсалу
  5. Чим III Універсал відрізнявся від І Універсалу?




Переглядів: 587

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Значення | Причини збройного виступу самостійників

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.