Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень

Кінцева мета й основне завдання аналізу капітальних вкладень — виявити і використовувати резерви підвищення їх економічної ефективності. Однак методика числення її фактичного рівня ускладнена розривом у часі між введенням виробничих потужностей та їх повним освоєнням, а також труднощами розмежування фактора капітальних вкладень та інших факторів, що визначають собівартість і прибуток підприємства. Для вивчення фактичної ефективності капітальних вкладень недостатньо даних звітності за капітальними вкладеннями. Необхідні також звітні дані основної діяльності підприємства, що використовує основні фонди, котрі вводяться.

Основні показники економічної ефективності капітальних вкладень, як відомо, це термін їх окупності в періоді (Т) або зворотний — коефіцієнт ефективності (Е), що обчислюються формулами:

Т = К : ( Ц – С ), Е = ( Ц – С ) : К,

де К — вартість об’єкта, комплексу, будівництва або інших капітальних витрат;

Ц — вартість річного випуску продукції в оптових цінах;

С — собівартість річного випуску продукції.

Аналіз виконання плану фінансування насамперед охоплює фінансування в частині планових капітальних вкладень. Оцінка виконання плану фінансування за загальним його обсягом і структурою (джерелом) виконується шляхом зіставлення звітних даних Ф.№1 (забудовника) і Ф.№7-кс із плановими даними Ф.№5. При цьому структура фінансування вивчається за всіма джерелами, у тому числі і за не внесеними до банку (мобілізація внутрішніх ресурсів, економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт і планові накопичення при господарському способі будівництва, економія від зниження цін на устаткування тощо).

Аналіз фінансового стану забудовника.Він проводиться за даними балансу і документів банку. В аналітичних розрахунках забезпечується наступність з аналізом виконання плану фінансування державних капітальних вкладень. Однак на цьому етапі склад, розміщення і використання засобів вивчаються за сукупністю всіх джерел і витрат.

Аналізуючи фінансовий стан забудовника, слід установити, чи не були відвернені засоби в наднормативні (надпланові) запаси устаткування до установки, не прокредитовані банком, як використаний ліміт кредитування, якими є забезпеченість і оборотність короткострокових позичок.



Интернет реклама УБС

Особливості об’єкта аналізу, його завдання і джерела. Методика аналізу фінансового стану підрядчика має деякі особливості порівняно з аналізом у промисловості. Вони викликані специфікою організації будівельно-монтажного виробництва, господарського розрахунку, фінансових зв’язків генеральних підрядчиків, субпідрядників, замовників та інших госпрозрахункових відокремлених виконавців робіт зі зведення об’єктів, а також розходженнями в джерелах нормованих обігових коштів і в їх складі.

Показники фінансового стану підрядчика насамперед залежать від виконання фінансового плану. Показники фактичного фінансового становища відбиваються в річному бухгалтерському звіті. Основне джерело інформації — бухгалтерський баланс — має ті ж розділи в активі і пасиві, що й баланс промислового підприємства.

Головними завданнями аналізу фінансового стану підрядчика в сучасних умовах капітального будівництва є: визначення ступеня виконання фінансового плану, перевірка своєчасності платежів, перевірка дотримання фінансової дисципліни і схоронності власних обігових коштів, вишукування резервів безперебійного забезпечення будівельно-монтажного виробництва й інших господарських процесів необхідними фінансовими ресурсами, виявлення шляхів більш раціонального й ефективного використання запасів товарно-матеріальних цінностей і невстановленого устаткування.

Особливості нормування обігових коштів та їх джерел.До нормованих обігових коштів підрядчика відносять виробничі запаси, засоби в незавершеному виробництві й у розрахунках. Характерними тільки для будівельних організацій елементами виробничих запасів є конструкції і деталі, а також вартість тимчасових не титульних споруджень, що у балансі включається до статті «Малоцінні і швидкозношувані предмети».

Основний зміст засобів, викликаний участю у виробництві субпідрядників і фінансуванням їх робіт через генпідрядників, виявляється в сфері розрахунків. Заборгованість замовників за рахунками за готові об’єкти відображається в балансах генпідрядників (розділи другий і третій активу) також із включенням до неї вартості робіт, прийнятих від субпідрядників і відображених по групі 1 розділів другого і третього пасиву балансу. В окремих випадках підрядчиком нормуються кошти.

Узагальнення господарської діяльності підрядчика.У методич­ному плані воно не має принципових відмінностей від аналогічного етапу роботи з програми аналізу діяльності промислового підприємства. За кожним розділом аналізу робляться висновки про результати господарської діяльності підрядчика, ефективність виробництва й управління, ступеня впливу на техніко-економічні показники взаємодіючих факторів, про наявні досягнення і недоліки на окремих ділянках. Окремо підраховуються виявлені в процесі аналізу резерви поліпшення господарювання, визначається їх комплектність і необхідні для їх мобілізації заходи.

 

Висновки з першого питання:Студенти ознайомилися з об’єктами аналізу в капітальному будівництві, до складу яких входять: вартість будівельних і монтажних робіт; витрати на устаткування, інструмент та інвентар; інші капітальні роботи і витрати (проектно-дослідницькі роботи); витрати дирекції споруджуваних підприємств і технічного нагляду; витрати з оргнабору робочої сили та ін.; ознайомилися із завданнями аналізу: оцінка виконання планових завдань; визначення впливу залежних і не залежних від аналізованого об’єкта факторів на виконання планових завдань; виявлення резервів підвищення ефективності будівельного виробництва. Студенти вивчили методику проведення аналізу виконання плану капітальних вкладень і стану незавершеного будівництва, резервів підвищення їх економічної ефективності, аналізу капітальних вкладень, аналізу фінансового стану забудовника.

 

 

2.Фінансово-економічний аналіз господарської діяльності підприємств АПК (його особливості)- рослинництво, тваринництво, підприємства, що обслуговують їх і переробляючи підприємства.

 

Ефективність роботи АПК може бути досягнута переважно за рахунок приведення в дію глибинних резервів виробництва. Це викликає необхідність проведення систематичного й глибокого аналізу раціональності використання земельних угідь, робочої сили, матеріально-технічних засобів та інших ресурсів у кожному структурному підрозділі АПК.

Виробничий процес у сільському господарстві, особливо в рослинництві, має сезонний характер. Період виробництва не збігається тут з робочим періодом, що обумовлює, по-перше, нерівномірне використання робочої сили і засобів виробництва протягом року, а по-друге, можливість обліку значної частини продукції тільки після завершення готового циклу сільськогосподарського виробництва.

Для аналізу залучаються дані про виробництво продукції, відбиті у виробничо-господарському плані і річному звіті, технологічних картах, статистичної й оперативної звітності, а також в облікових регістрах, первинних і зведених бухгалтерських документах.

Аналіз виконання плану за обсягом виробництва продукції починають з визначення величини валової продукції сільськогосподар­ського підприємства, до якої входять: продукція рослинництва, тваринництва, підсобного промислового виробництва, роботи й послуги допоміжно-обслуговуючих виробництв, виконані для сторонніх замовників. Оцінюючи досягнутий рівень виробництва, фактичний обсяг виготовленої продукції в цілому за господарством та окремими його галузями, їх оцінюють із плановим завданням, з фактичними показниками роботи за минулий рік із середніми даними по району і з передовими господарствами. Результати такого порівняння дозволяють судити про розвиток виробництва, його інтенсифікації, спеціалізації і концентрації, про оптимальність сполучення основних, додаткових і підсобних галузей.

Разом з аналізом виконання плану виробництва в цілому за господарством треба розглядати виконання плану виходу продукції за кожною окремою галуззю, звернувши особливу увагу на виконання плану в натурі.

Аналіз виконання плану виробництва продукції рослинництва. До складу валової продукції рослинництва входять:

– продукція зернових, технічних, баштанних, кормових, плодово-ягідних, квіткових і декоративних культур, картопля, овочі та інші продукти землеробства врожаю цього сільськогосподарського року;

– продукція вирощування плодово-ягідних, технічних і багаторічних культур (крім лісу);

– приріст (зменшення) залишків незавершеного виробництва за кален­дарний рік.

Для оцінки виконання плану за обсягом валової продукції в розрізі окремих культур (груп культур) досить зіставити фактичні і планові показники їх збирання в натуральному вираженні.

Валовий збір продукції натуральному вираженні за кожною культурою залежить від трьох основних факторів: площі сівби, врожайності культур і загибелі посівів. У процесі аналізу необхідно визначити відхилення фактичного збору продукції за кожною культурою від передбаченого планом, вимірити вплив кожного з названих факторів на величину загального відхилення.

Врожайність — це основний якісний показник, що характеризує рівень розвитку кожної галузі рослинництва, у тому числі і вироб­ництва зерна. Тому основна увага при аналізі повинна бути зосеред­жена на виконанні можливостей зростання врожайності кожної з оброблюваних культур.

Для виміру обсягу продукції тваринництва визначаються вартісні показники (валову, товарну і реалізовану продукцію) і натуральні.

У натуральних вимірниках оцінюють виконання плану валового виробництва кожного виду продукції. Для узагальнюючої оцінки виконання плану виробництва продукції тваринництва кількість кожного її виду множать на закупівельну (або порівняну) ціну й отримані добутки складають. Потім виявляють вплив на рівень продукції змін поголів’я худоби і його продуктивності.

Аналіз продуктивності тварин. Такий аналіз слід проводити за основними видами тварин у розрізі відділень або ферм і груп працівників, за якими закріплені тварини. Це дозволить виявити й узагальнити передовий досвід кращих тваринників і шляхом порівняльного аналізу вимірити внутрішні резерви підвищення продуктивності худоби.

Аналіз підвищення плану реалізації, як і інших розділів виробничо-господарського плану, починають із загальної оцінки досягнутих результатів за останній рік. Для цього порівнюють фактичні і планові дані за окремими видами продукції в натуральному вираженні, а за галузями і господарством у цілому — у вартісному. За порівняні ціни беруть планові чи закупівельні ціни.

Зміст і завдання аналізу собівартості сільськогосподарської продукції зазвичай не відрізняються від аналізу собівартості продукції промисловості. Однак у ньому значно більше місце займають:

– виявлення впливу витрат кожного підрозділу на зниження собівартості продукції всього аналізованого господарства;

– підрахунок резервів подальшого зниження собівартості кожного виду продукції рослинництва і тваринництва на основі зіставлення витрат окремих ферм і бригад на ці види продукції, тобто на основі порівняльного внутрішньогосподарського аналізу.

Крім того, як базу для порівняння використовують не тільки планові завдання, але й середній рівень собівартості за три попередніх роки.

Джерелами інформації для аналізу собівартості продукції служать виробничо-господарський план і річний звіт. Залучаються також і поточні дані за рахунками витрат, звіти виробничих підрозділів, технологічні карти, зоотехнічна документація.

Найважливішу роль у зниженні собівартості продукції рослин­ництва відіграє зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Аналіз виконання плану зниження собівартості продукції тваринництва, як і рослинництва, необхідно починати із загальної його оцінки в цілому і за господарством. Для цього слід визначити планове завдання за зниженням собівартості, зміну собівартості фактичного обсягу валової продукції порівняно з планом і минулим роком.

При оцінці виконання кошторису витрат з обслуговування виробництва і управління необхідно використовувати два показники: абсолютне і відносне відхилення фактичних витрат від кошторису асигнувань.

Абсолютне відхилення визначають шляхом прямого зіставлення фактично використаної суми на обслуговування виробництва й управління із сумою, передбаченою кошторисом.

Відносне відхилення від кошторису за загальновиробничими і загальногосподарськими витратами визначають шляхом зіставлення фактично використаної суми на обслуговування виробництва й управління з кошторисом, скоректованої в перемінній частині на відсоток плану за виробництвом продукції.

Після загальної оцінки виконання кошторису витрат на обслуговування виробництва й управління аналізують окремі статті. Особливу увагу звертають на невиробничі витрати.

 

Висновки з другого питання:Студенти ознайомилися з аналізом виконання плану за обсягом виробництва продукції, величини валової продукції сільськогосподар­ського підприємства, до якої входять: продукція рослинництва, тваринництва, підсобного промислового виробництва, роботи й послуги допоміжно-обслуговуючих виробництв, виконані для сторонніх замовників; з аналізом валового збору сільгосппродукції, врожайності, продуктивності тварин та іншим. Студенти засвоїли, що джерелами інформації для аналізу собівартості продукції служать виробничо-господарський план і річний звіт, поточні дані за рахунками витрат, звіти виробничих підрозділів, технологічні карти, зоотехнічна документація.

 

3. Фінансово-економічний аналіз господарської діяльності підприємств торгівлі, постачально-збутових організацій.

 

Торгівля є однією з форм товарного обігу. Торгові організації і підприємства зобов’язані систематично вивчати попит населення, впливати на промисловість стосовно випуску, розширення асортименту і підвищення якості товарів, установлювати прямі зв’язки з підприємствами-постачальниками, виявляти й залучати до товарообігу додаткові товарні ресурси, розвивати нові, прогресивні форми торгівлі.

Для успішного розв’язання завдань, що постають перед торгівлею, необхідно вдосконалювати методи управління і підвищувати рівень економічної роботи, зміцнювати принцип господарського розрахунку.

У цих умовах зростає роль і значення аналізу діяльності торгових підприємств і організацій як засобів перевірки виконання планів, виявлення збільшення товарообігу, прискорення оборотності товарів, зниження витрат обігу і підвищення рентабельності. На основі результатів аналізу розробляються заходи для більш повного задоволення попиту населення, використання резервів збільшення товарообігу і поліпшення економічних показників роботи торгових підприємств.

Джерела інформації. Основними джерелами даних для аналізу товарообігу є бухгалтерська і статистична звітність. Для аналізу також залучаються планові показники, що містяться в торгфінплані, та інші матеріали: акти ревізій і перевірок, первинні бухгалтерські документи, регістри аналітичного обліку. За найважливішими показниками (товарообіг, залишки товарів) торгові підприємства надають вищим ланкам оперативну звітність, що також використовується для аналізу.

Аналіз виконання плану роздрібного товарообігу. Роздрібний товарообіг являє собою продаж товарів, тобто їх перехід до особистого споживання. До складу роздрібного товарообігу включається зазвичай продаж товару населенню, а також дрібнооптова торгівля за безготівковим розрахунком. Обсяг роздрібного товарообігу і його структура є найважливішими показниками розвитку торгівлі, від яких залежать інші якісні показники — витрати, прибуток, рентабельність, оборотність.

Завдання аналізу. До завдань аналізу входять: перевірка виконання плану роздрібного товарообігу торговим підприємством, вивчення динаміки і змін у структурі товарообігу, стану торгової мережі і розвитку прогресивних форм торгівлі, визначення факторів, що роблять вплив не реалізацію товарів, виявлення резервів подальшого зростання і можливостей поліпшення обслуговування населення. Тому вивчення господарської діяльності торгових підприємств починається з аналізу товарообігу.

Джерела інформації. Вихідні дані для аналізу містяться в річному і квартальному бухгалтерських звітах про реалізацію, відпуск товарів, доданих до місячного балансу, а також статистичної звітності про надходження, продаж і залишки товарів.

Ці дані зіставляються з плановими показниками поточного року і фактичними показниками за відповідні періоди минулого року.

Аналіз ритмічності роздрібного товарообігу. Необхідність забезпечення ритмічності роздрібного товарообігу нерозривно пов’язана із задоволенням потреб населення в товарах повсякденного і масового попиту, із грошовим обігом і своєчасністю надходження платежів до державного бюджету. Ось чому ритмічність повинна завжди оцінюватися при оцінці господарської діяльності торгових організацій. Для вивчення ритмічності використовуються місячні, декадні і щоденні дані про товарообіг. Аналізуючи ці дані, торгові організації щоденно контролюють виконання плану товарообігу і реалізації товарів кожним магазином. Відділення банку використовують дані про надходження грошового виторгу і коректуючи їх на встановлений відсоток неінкасованої (що витрачається на нестатки торгових підприємств) частини, здійснюють контроль за ритмічністю товарообігу, виконанням касового плану і забезпеченням платежів.

Ритмічність виконання плану роздрібного товарообігу при коливаннях попиту в окремі дні місяця аналізується шляхом порівняння планових завдань, установлених на кожен день, з фактичним товарообігом. Якщо ж не встановлюються диференційовані щоденні планові завдання, то фактичний товарообіг за кожний день порівнюється із середньоденним плановим товарообігом.

Аналіз структури товарообігу. При оцінці роботи торгової організації враховується не тільки обсяг товарообігу, але і його структура, асортимент реалізованих товарів.

Дані для аналізу товарообігу за товарними групами містяться в квартальному і річному статистичних звітах про надходження, продаж і залишки товарів.


Читайте також:

  1. ABC-XYZ аналіз
  2. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
  3. SWOT-аналіз у туризмі
  4. SWOT-аналіз.
  5. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
  6. V. Нюховий аналізатор
  7. АВС (XYZ)-аналіз
  8. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
  9. АГД як галузь економічної науки
  10. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  11. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
  12. Алгоритм однофакторного дисперсійного аналізу за Фішером. Приклад

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Аналіз факторів і причин відхилень від плану введення виробничих потужностей і основних фондів | Особливості аналізу оптового товарообігу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.031 сек.