Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Наслідки колективізації сільського господарства

1. Колективізація фактично повернула село до воєнно-
комуністичних методів організації виробництва та суспіль
ного життя.

2. Село стало дешевим джерелом поповнення державного бюджету.

3. Кошти села використовували на індустріалізацію.

•4. Порушено баланс у розвитку промисловості й сільського господарства.

5. Між містом і селом знову склався нееквівалентний обмін.

6. Наростання кризових явищ у сільському господарстві (зниження продуктивності праці, падіння валових зборів зерна тощо).

7. Гроші втратили купівельну спроможність, ринок перестав існувати і

8. На селі утвердилася командна економіка за повного підпорядкування колгоспів державній владі.

9. Відбувалося постійне відставання сільськогосподарського виробництва, фактично повна руйнація сільського господарства України.

10. Знищено товарність сільського господарства.

11. Знищено господаря на селі.

12. Відбулося державне закріпачення селян.

13. Селянина позбавили можливості розпоряджатися ре
зультатами своєї праці.

14. Голод 1932—1933 pp. та багатомільйонні втрати населення.

Доля приватних сільських господарів та їхніх господарств

Щоб здійснити суцільну колективізацію, держава наклала величезні податки на всіх, хто ще виявляв бажання господарювати одноосібно. Під таким тиском селяни були змушені вступати до колгоспів.

Унаслідок проведення суцільної колективізації на 1937 р. більшість селянських дворів перебували у колгоспах.

На той час ще залишалося 154 тис. одноосібних дворів, що становило менше ніж 4% загальної кількості селянських дворів. Згодом одноосібні господарства зникли повністю.

Зміни в житті, побуті й психології селян

1. Розкуркулення підірвало економічну базу села, знищило рентабельні господарства.

2. Зникла зацікавленість селян у результатах своєї праці, адже весь урожай вилучали на користь держави, що призвело до низького рівня продуктивності праці.

3. Селянство втрачало вироблені століттями риси: хазяйновитість, ініціативність, працелюбність.

4. Унаслідок колективізації вбито одвічне прагнення селянина мати землю та вчитися продуктивно працювати ні ній.

5. У життя увійшли зрівнялівка, безгосподарність, відсутність економічних стимулів розвитку повна незацікавленість селян в ефективній, продуктивній роботі.

6. Українські хлібороби фактично були розселянені: частина із них, насамперед молодь, йшла до міст, у промисловість. Чимало вихідців із села, котрі ставали студентами або призивалися до Червоної армії, не поверталися додому.

7. Відбувалося зубожіння селянства. Недопустимо обмежувалося споживання на селі: за 1936 — 1939 pp. до торговельної мережі села надходило товарів в 4,5 разу менше, ніж у,міста (з розрахунку на душу населення).

8. Колгоспна система - це форма закріпачення селянства. Колгоспникам не видавали паспортів і тим самим фактично прикріпили селян до землі, зробили їх державними кріпаками, залишилася середньовічна експлуатація.

Голод 1932-1933 pp. в Україні

Причини голоду

1. Політика примусових, із застосуванням репресій, хлі
бозаготівель.

У 1931 р. в багатьох селах вилучали все зерно, зокрема й посівний фонд.

Вилучення насіннєвого фонду в рахунок виконання хлібозаготівельного плану створило величезну проблему в селі — не було чим засівати поля у 1931-1932 pp.

Фізично ослаблене від недоїдання селянство не могло ефективно провести весняну кампанію 1932 p., було посіяно трохи більше ніж половину запланованих площ.

2. Посуха і неврожай у південних районах України.

3. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної або радянської громадськості. Жодна інформація про

голод не пропускалася. На кордонах України стояли загороджувальні загони внутрішніх військ, щоб перешкоджати самовільним втечам голодуючих за межі республіки.

4. Сталінське керівництво продовжувало відправляти хліб на експорт, незважаючи на трагедію голоду всередині країни.

Факт голоду приховувався владою.

«Закон про п'ять колосків»

(Постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності»).

«Законом про п'ять колосків» народ називав цю постанову.

Згідно з цією постановою за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше ніж 10 років.

В Україні діяла надзвичайна комісія на чолі з В. Молотовим, основною метою якої було вилучення хліба в селян. Проводилися обшуки, накладалися натуральні штафи, діяли загороджувальні загони, відбувалася реквізиція насіннєвого, продовольчого й фуражного фондів колгоспів, здійснювалася блокада сіл-боржників.

Хлібозаготівлі та їх суть

Листопад 1932 р.Постанова ЦК ВКП(б) «Про заходи щодопосилення хлібозаготівель». Вона санкціонувала масові обшуки в населення, вилучення не лише захованого колгоспного зерна, а й будь-яких запасів продовольства, застосування натуральних штрафів у вигляді м'яса чи картоплі. 1932 р.Україна не виконала плану хлібозаготівель. В Україну було надіслано надзвичайну комісію на чолі з головою Раднаркому СРСР В. Молотовим.

1933 p.Прибув в Україну Лазар Каганович. За «недоліки у справі хлібозаготівель» звільнено 237 секре гарів райкомів партії, 249 голів райвиконкомів, 158 керів ників районних контрольних комісій.

Протягом 1933 р. з КП(б)У виключили 100 тис. комуніс тів, більшість яких або розстріляли, або вислали.

Очолювали кампанію репресій проти тих комуністів, як вилучали недостатню кількість хліба у селян:

генеральний секретар ЦК. КП(б)У Станіслав Косіор,

голова Раднаркому України Влас Чубар,

уповноважений ЦК ВКП(б) Павло Постишев.

Масштаби та наслідки голоду

Масштабиголоду — від 3,5 до 8 млн осіб. Наслідки голоду

1. Величезні людські втрати.

2. Знищення старого українського села з його багатими народними традиціями.

3. Придушення опору колективізації.

4. Перемога колгоспного ладу на селі.

Демографічні втрати

Голод 1932—1933 pp. спичинив величезну смертність населення, особливо дітей і старих. Селяни були змушені їсти собак, котів, щурів, трупи коней, листя й кору дерев. Траплялися численні випадки канібалізму.

Демографічна статистика 30-х років свідчить про те, що, крім безпосередніх втрат, були так звані цілковиті демографічні втрати, включаючи катастрофічне зниження народжуваності під впливом голоду, що за 1932—1933 pp. сягали 5 млн чоловік.

За підрахунками Роберта Кенквеста (США) у 1926 р. в
СРСР проживало 31,2 млн. українців, а за переписом 1939 р.
— лише 28 млн._____________________ ___

Масові репресії

Шлях Й. Сталіна до необмеженої влади в партії

та державі

У партійно-державному керівництві точилася гостра боротьба навколо питань подальшого розвитку країни. Прагнення встановити контроль над партією та державою, відсутність конкурентів, прагнення захопити всю повноту влади було характерним для 20-х років. Основними суперниками в цій боротьбі виступили Й. Сталін і Л. Троцький.

Противників Й. Сталіна називали опозиціонерами.

Г. Зінов'єв, Л. Каменев, Л. Троцький після XIV з'їзду ВКП(б) для зміцнення своїх позицій вирішили скористатися популярним гаслом індустріалізації. їхня програма прискорення темпів капітального будівництва у промисловості дістала назву «надіндустріалізація», яка повинна була здійснитися за рахунок селянства.

У жовтні 1927 р. опубліковано тези ЦК ВКП(б) до XV з'їзду партії з критикою Л. Троцького та його прибічників у так званому "лівому ухилГ. Майже всі керівники України, у тому числі Л. Каганович (генеральний секретар ЦК КП(б)У з 1925 р.), А. Мануїльський, Г. Петровський, М. Скрипник, В. Чубар, виступили проти нього.

На XV з'їзді ВКП(б) Л. Троцького та всіх його прибічників було виключено з партії.

Проти репресивних методів "воєнного комунізму'" виступили М. Бухарін, О. Риков, М. Томський. Вони звинувачували Й. Сталіна у "воєнно-феодальних методах експлуатації селян". М. Бухаріна та його прихильників звинуватили в капітуляції перед куркульством, "правому ухилГ.

Листопадовий 1929 р. пленум ЦК ВКП(б) вивів М. Бухаріна зі складу політбюро. У керівництві України послідовників М. Бухаріна, які наважилися б відкрито захищати свої погляди, було обмаль.

И. Сталін здобув диктаторську владу в партії та державі.

Зміни в соціальному складі населення

Внаслідок радянської модернізації (індустріалізації, колек тивізації) змінилася класова структура суспільства.

1. Зникли категорії приватних торговців, власників підітри єметв.

2. Зникли приватні підприємці, як їх називали «особи вільних професій» внаслідок заборони приватного підприємництва.

3. Зникла велика верства кустарно-ремісничого населення.

4. Цілком зник клас селян-власників.

5. Селяни-колгоспники, які були залежні від держави, однак не мали гарантованого мінімуму заробітної плати, у 1940 р. становили майже половину населення України.

6:. Зростала чисельність службовців і спеціалістів народного господарства, освіти, науки, яких на кінець 30-х років було майже 2 млн, 25% мали середню й вищу освіту. Інтелігенцію віднесено до категорії службовців. 7. Чисельно зростав робітничий клас, поповнюючись насамперед за рахунок селян, які йшли в місто, рятуючись від колективізації, репресій і голоду. Частка жінок серед робітників потроїлася порівняно з дореволюційним періодом. Держава цілеспрямовано розширяла масштаби жіночої праці, щоб скористатися додатковим ресурсом робочої сили. Жінки також були заінтересовані працювати. Заробітна плата було настільки низькою, що чоловік не міг прогодувати родину сам.

Формування партійно-бюрократичної номенклатури

За роки радянської влади сформувався новий правлячий клас - номенклатура.

Номенклатура— це верхівка партійно-державного й господарського аппарату, забезпечена всіма матеріальними благами і відгороджена від мільйонів людей різноманітними привілеями.

Система добору керівних кадрів закріпила верховенство політичних, а не ділових якостей кандидатів до касти номенклатури. Тому висуванці постійно відчували, що можуть обійняти ту чи іншу посаду не за правом кращого, а залежно від рішення вищої інстанції.

Недемократичні умови діяльності, відсутність критики та підлабузництво призводили до зловживань владою.

Матеріальний достаток владної верхівки забезпечувався не лише порівняно високою зарплатою, а й напівприхова-ними привілеями і доступом до закритих спецрозподільни-ків, можливістю одержувати додаткові соціально-культурні послуги, мати кращі умови відпочинку.

Масові репресії

Головна мета сталінського терору:

1. Прагнення Й. Сталіна зміцнити і захистити свою владу.

2. Намагання придушити всякі виступи проти радянської влади.

3. Не допустити формування міцної опозиції режиму.

4. Ліквідувати прояви українізації.

5. Знищити прагнення українців до самостійного, наці
онально-державного і культурного життя.

6. Позбавити українців історичної пам'яті.

7. Заборонити різні релігійні течії, зруйнувати храми.

8. Відкинути ті нарямки суспільної, філософської та історичної думки, які виходили за рамки ідеологічних догм. Для виправдання репресій Сталін висунув тезу про загострення класової боротьби під час будівництва соціалізму та наявність в Україні «повзучих» націоналістичних ухилів.

В Україні почастішали репресії з кінця 20-х років 1928 р.Сфабриковано «Шахтинську справу» над інженерно-технічними працівниками Донбасу. Й. Сталін використав цю справу для обгрунтування необхідності боротьби з ворогами, які, на його думку, перешкоджали соціалістичному будівництву.

1929 p. Звинувачення проти «класово-ворожих елементів* почали розглядати «трійки» у складі першого секретаря райкому партії, голови райвиконкому і начальника місцевого відділення ДПУ.

Березень — квітень 1930 р. У Харкові судили 45 членів міфічної «Спілки визволення України». Судили інтелектуальну еліту українського народу (серед засуджених 2 академіки, 11 професорів, 2 письменники, науковці, викладачі.вишів, учителі, юристи). її керівником оголосили колишнього діяча Центральної Ради, знаного літературознавця С Єфремова.

Червень 1930 р. Надзвичайна комісія Верховного суду УРСР розглянула кримінальну справу «Контрреволюційні організації в сільєьколгу господарстві». 29 прихильників О.Чаянова і.М. Бухаріна, які висгупа-ш за багатоукладність економіки та всебічний розвиток сільськогосподарської кооперації, було звинувачено в антиурядовихдіях. Вони загинули у таборах.

1931 р. Сфабриковано справу Українського національного центру, в яку втягнули двох видатних українських істориків: М. Грушевського і М. Яворського.

1933 р. Обвинувачення фахівцівсільськогоґосподарствавтому, що вони спеціально «прищеплюють худобі в колгоспах і радгоспах чуму, сибірку, сприяють поширенню менінгіту серед, коней тощо». Розглядалася справа 75 службовців наркоматів. На розгляд справи 75 осіб витратили менше ніж добу. У результаті 35 осіб розстріляно.

1933 р. Суд над Українською військовою організацією. Звинувачено 148 осіб.

1934 р. Почалася масова кампанія «викриття ворогів» і репресій проти них після вбивства С Кірова (1 грудня 1934 р.).

1 грудня 1934 р. Президія ЦВК СРСР прийняла постанову про порядок розгляду звинувачень у підготовці чи здійсненні терористичних актів, яка відводила на слідство в цих справах не більше ніж 10 діб. Справи розглядали

без прокурорів і адвокатів. Оскарження чи помилування не допускалося. Найвищу міру покарання виконували відразу після винесення вироку. Середина грудня 1934 р. Засуджено до розстрілу 28 представників творчої та наукової інтелігенції у справі Українського центру білогвардійців — терористів.

1935 р. Оголошено про викриття Всеукраїнського бороть-бистського центру.

1936 р. Сфабриковано справу Українського троцькістського центру, Соціал-демократичної партії України та ін.

«Великий терор»

1937—1938 pp. Терор став масовим і всеохопним.

Масові репресії охопили всі категорії населення:

представників партійного і державного аппарату,

військових, ,

інтелігенцію,

робітників,

селянство. 1937 р. Порядок розгляду справ, визначений постановою Президії ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 p., було поширено на звинувачених у шкідництві та диверсіях. Слідство провадилося із застосуванням жорстоких тортур. Цю практику узаконено у 1937 p., коли Й. Сталін особисто від імені ЦК ВКП{6) дав вказівку органам НКВС застосовувати до арештованих фізичні методи впливу.

1937 р. Посилився терор після візиту особистих представників Й. Сталіна в Україну — В. Молотова, М. Єжова, М. Хрущова.

1938 р. Репресії не припинилися і після того, як у січні 1938 р. партійну організацію республіки очолив Микита Хрущов.

В Україні зазнали репресій: 1. Більшість керівників КП(б)У і РНК.

Серед них Є. Квірінг, В. Затонський, Ю. Медведев, Ю. Ко июбинський, X. Раковський, С. Косіор, В. Чубар.

2. Майже повністю був знишений ЦК КП(б)У, обраний н; XII з'їзді КП(б)У (із 62 членів ЦК знищено 55, з 11 члені] політбюро загинуло 10).

3. Репресії здійснювалися в рядах КП(б)У внаслідок її чисток З 1933 р. по 1938 р. кількісний склад КП(б)У зменшився ні 266,3 тис. членів.

4. Репресовано багатьох видатних діячів культури: письменника Остапа Вишню, режисера, засновника театру «Березіль» Леся Курбаса, засновника школи монументального мистецтва М. Бойчука, письменників М. Куліша, О. Досвітнього та інших.

5. Репресовано багатьох військових.

Повністю знишено штаб Київського військового округу, який очолював И. Якір.

Пропагандистський ідеал радянської людини

Радянська система не могла погодитися зі свободою ініціативи.

За партійними стандартами йшов процес виховання но-I воло покоління людей — будівників світлого майбутнього комуністичного суспільства.

Вище партійно-державне керівництво продовжувало активно й цілеспрямовано здійснювати політику обмеження інтелектуальної свободи встановленням жорсткої лолітич-| ної цензури, яка торкалася всіх сфер духовного життя народу. Під пильним контролем перебували засоби масової інформації, видавництва, різноманітні масові заходи, навіть приватне життя громадян. З бібліотек вилучали «ідео-I логічно шкідливу та застарілу літературу», внаслідок чого ! бібліотеки втратили 60% книжкового фонду.

У молоді виховувалося зневажливе ставлення до свого минулого, заохочувалися доноси, наклепи. Створювалася

атмосфера загальної підозри, йшов пошук «ворогів народу» і замаскованих «троцькістів» чи «буржуазних націоналістів», фабрикувалися справи і розгорталися політичні процеси, переважно проти інтелігенції.

У суспільстві нав'язувалася думка, що радянська людина — це насамперед "соціальна людина", для якої інтереси колективу завжди мають вище значення, ніж особисті, а всебічний розвиток особи розглядався не як Мета соціалістичного будівництва, а як засіб досягнення мети. Підкорення індивідуального колективному ставало законом для письменників, художників, науковців. Створювалися нові революційні обряди, влаштовувалися революційні свята.

Зміни у масовій психології та свідомості населення

У 30-х роках кожна людина була цілковито безсила перед державою.

Сформувалася психологія бездумних «гвинтиків», відчуженість людей між собою. Понівечено долю мільйонів людей — членів сімей «ворогів народу». У страху, заохоченні до наклепів, в умовах насильства виховувалося ціле покоління людей.

Організовано боротьбу з «релігійними забобонами»: за участі молоді організовано руйнували храми, заборонено використання подзвону церковних дзвонів.

Суспільство все більше занурювалося у прірву страху, відчаю, соціальної деградації.

У структурах ДПУ — НКВС сформувалася каста катів, які щоденно розстрілювали сотні в'язнів. За цю «роботу» навіть одержували високі нагороди.

Ретельно налагоджений апарат маніпулювання суспільною свідомістю насаджував містично-забобонне схиляння перед «вождем», його діяннями. Всебічна і постійна пропаганда сприяла створенню ілюзорних і міфологічних уявлень про Й. Сталіна. У свідомості багатьох людей особа Й. Сталіна перетворювалася на символ соціалізму, символ держави.

330.

Розвиток культури Становище у сфері освіти

25 липня 1930 р. Постанова ЦК ВКП(б) «Про загальне обов'язкове навчання».

Започатковано обов'язкове чотирикласне навчання.

Наприкінці другої п'ятирічки в Україні в основному завершено перехід до обов'язкового початкового, а в містах — до загального семирічного навчання.

Травень 1934р. Постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР „ Про структуру початкової і середньої школи в СРСР".

Запроваджувалася єдина структура загальноосвітньої школи трьох типів:

початкова (1—4 класи),

неповна середня (5-7 класи);

середня (8^10 класи).

Запроваджено:

тривалість уроку;

єдиний день початку навчсільного року — 1 вересня;

п'ятибальну систему оцінювання знань.

Гальмувалася українізація, скорочувалася кількість українських шкіл.

Наприкінці 30-х років стало обов'язковим вивчення російської мови, змінювалася українська граматика й абетка у напрямку наближення їх до російської мови.

Квітень 1938 р.Постанова ЦК ВКП(б), за якою створення навчальних закладів національних меншин оголошувалося „насадженням вогниш буржуазно-націоналістичного впливу на дітей", а тому подальше їх існування було визнане "недоцільним та шкідливим". Усі ці заклади закрили.

Характерними були ідеологізація навчальних програм, робота в школі піонерської та комсомольської організацій.

Внаслідок розвитку системи освіти і діяльності товариства «Геть неписьменність!» у 1939 р. в Україні лишилося тільки 15% дорослих людей, які не вміли читати й писати.

Жорстокого удару по народній освіті завдали масові політичні репресії. Нове керівництво Наркомату освіти УРСР

в особі В. Затонського і А. Хвилі (попередній нарком освіти М. Скрипник внаслідок гонінь покінчив життя самогубством), підтримане вищим керівництвом республіки, повело боротьбу з «націоналізмом» в системі народної освіти. Багатьох учителів було арештовано і репресовано. Формування кадрів спеціалістів

Зростала кількість вищих навчальних закладів.

У 1933 р. відновилася дяльність університетів у Києві, Дніпропетровську, Одесі й Харкові.

У січні 1934 р. встановлено наукові ступені кандидатів і докторів наук, а також наукові звання доцентів і професорів.

Якщо у 1929 р. в Україні діяло 38 вишів, у яких навчалося 29 тис. студентів, то в 1939 р. в 148 вишах навчалося понад 125 тис. студентів.

Значно розширилася мережа середніх навчальних закладів. На кінець 1837 р. їх було 576 із 159 тис. учнів.

За період із 1921 р. по 1938 р. Україна підготувала 400 тис. спеціалістів для народного господарства, науки, культури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Негативні наслідки індустріалізації	\|	Сталінські репресії в науці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.