Деякі практичні підходи до вирішення багатокритерійних завдань.

Теоретична складність вирішення багатокритерійних завдань змушує практиків-дослідників-практиків шукати методи і підходи, що сприяють одержанню прийнятних результатів.

Ці результати, безумовно, менш точні, ніж ті, котрі можуть бути отримані за допомогою формальних методів, але вони цілком відповідають головній вимозі вирішення будь-якого управлінського завдання — це вибору кращої дії чи одержанню прийнятного результату.

Виходячи з цих розумінь, на практиці застосовують два підходи, що найкраще проілюструвати на прикладі прийняття рішень по відновленню продукції виробництва.

Перший підхід полягає в простому порівнянні переваг і недоліків окремих варіантів. Його ефективність можна підвищити, застосовуючи системний підхід до оцінки, коли кожен варіант оцінюється за цілим комплексом критеріїв. Так ми одержимо повний огляд переваг (+) і недоліків (-) , що зручніше представити у вигляді матриці (табл. 4.1).

Вибір варіантів з матриці порівняння можна здійснити методом виключення. Даний підхід дуже простий, але, на жаль, далеко не точний. Тому його застосування доцільне для орієнтованого аналізу і нескладних випадків ухвалення рішення.

У більш складних випадках застосовують звичайно бальну систему оцінок варіантів.

Сутність бальної оцінки полягає в оцінці окремих параметрів виробу визначеною кількістю балів. Бальна шкала досить диференційована і дозволяє оцінювати як аналогічні параметри різних виробів, так і різні параметри однакових виробів. Ясніше це можна показати на конкретному прикладі (табл. 4.2).

Наприклад, за продуктивністю кращим є варіант А, потім варіанти D і В і, нарешті, С. Після оцінки за всіма шістьма критеріями найбільшу суму балів одержав варіант D наступні місця зайняли варіанти С, В іА.

Аналогічно можна оцінити однакові вироби різних виготовлювачів. З прикладу бачимо, що за ціною кращим виробом є виріб Упідприємства Z, за довговічністю — виріб підприємства V. При порівнянні по всіх параметрах перше місце займає виріб підприємства U, що набрало 25 балів.

Перевагою бального методу є те, що він забезпечує реальну можливість привести різні властивості варіантів, що змінюються, до загального «знаменнику» і виконати їхню комплексну оцінку.

Однак реальна цінність таких висновків залежить від точності бальної оцінки, обумовленої інтуїтивно.

Тому головним етапом даного методу є якісний аналіз окремих варіантів. Відносно більш точним можна вважати порівняння за горизонтальними критеріями, наведеним у таблиці 4.3. При оцінці ознаки за багатьма варіантами — у зіставленні якісних різних сторін виробу по вертикалі.

Відповідно до бальної оцінки найбільш прийнятний варіант В. Якщо важливість окремих критеріїв неоднакова, механічно робити вибір нерозумно — необхідно спочатку розробити й оцінити ієрархію критеріїв.

На практиці в процесі ухвалення рішення, крім системи бальної оцінки, застосовується також метод вартісного порівняння.

Цей метод має більш універсальне застосування, ніж методи порівняння, засновані на натуральних показниках. Кінцева точність результатів і в цьому випадку залежить від якісного аналізу ознак, що зіставляються, і виключення різних перекручувань при їхній вартісній оцінці.

Якщо викладені методи розглядати, як попередні, котрі дозволяють звузити загальне число варіантів до 2-3, то остаточний висновок і вибір дозволяє зробити підхід, що базується на одержанні максимального прибутку.

Оцінка можливої прибутковості нововведення досить складне завдання. Однак необхідність і важливість вирішення цього завдання підтверджується міжнародною практикою.

В основу оцінок покладене порівняння обсягу інвестицій і майбутніх грошових надходжень. При цьому використовуються наступні показники:

• строк окупності інвестицій;

• чиста приведена ефективність вкладень;

• норма прибутковості.

Дані показники повинні базуватися на наступних чотирьох умовах і принципах:

• оцінка будь-якого варіанта повинна здійснюватися з урахуванням можливостей альтернативного вкладення капіталу на депозит у банк, для того, щоб дохід від інвестицій був не менше, а перевищував банківський відсоток;

• будь-яка грошова сума, не покладена в банк, у майбутньому коштує менше, ніж та ж сума, покладена в банк. Тому в розрахунках повинні фігурувати грошові суми з обліком дисконтування;

• при розрахунках доходів і витрат за роками необхідно враховувати усі види надходжень як виробничого характеру, що зв'язані з даним нововведенням. Якщо для реалізації нововведень залучаються позикові засоби, то це можна врахувати шляхом зменшення потоку платежів на суму виплачуваних відсотків і суму повернутого боргу,

• перерахування майбутніх доходів і витрат повинно вестися, виходячи з можливих змін ставки банківського відсотка (збільшується на величину відсотка інфляції).

Оціночні показники по варіантах визначаються в наступному порядку:

1. Розраховується строк окупності — період, протягом якого сума дисконтованих приведених доходів дорівнює сумі інвестицій.

Сума приведених доходів і витрат за перші t років складе:

(4.15)

де Р_k — відповідний дохід чи витрата у к-ому році (дохід береться зі знаком плюс, витрата — мінус);

V^k — коефіцієнт дисконтування;

P_kV^k - чистий приведений дохід у k-ому році.

Мінімальне ціле число років m, за яке може окупитися проект, визначається за допомогою вираження:

(4.16)

а строк окупності T буде дорівнювати:

Т = m - Δ, (4.17)

де Δ — уточнюючий коефіцієнт, рівний

(4.18)

Міжнародною практикою встановлено, що строк окупності інновації не повинен перевищувати п'яти років, тому в розрахунках і варто приймати m≤5.

2. Чистий приведений ефект En є сумою дисконтованих доходів і витрат за всі роки існування нововведення

(4.19)

де n — число років існування нововведення, призначуване з урахуванням терміну окупності.

Якщо Eп > 0, то варіант нововведення вважається ефективним. Якщо Eп<0 — варіант збитковий. При Еп = 0 — варіант безприбутковий.

3. Внутрішня норма прибутковості D_B — це розрахункова ставка відсотка, при якій чистий приведений ефект (Еп) дорівнює нулю. Таким чином, D_B єрішенням рівняння:

(4.20)

Природно, що оптимальний варіант нововведення повинен мати розрахункову ставку відсотка вище, ніж ставка банківського відсотка.

Як видно з викладеного, практично на всіх етапах ухвалення рішення необхідне втручання ЛПР. Керівнику необхідно ставити завдання, установлювати пріоритети її рішення, активно контролювати і координувати розробку і приймати рішення у вигляді заключного акта.

У процесі вироблення рішення ЛПР приходиться неодноразово стикатися з труднощами, що поодинці буває вирішити дуже складно. У цих випадках керівник часто застосовує груповий (колективний) вибір рішень. Даний підхід може привести якщо не до остаточного вибору альтернативи, то, принаймні, надає безсумнівну допомогу ЛПР у наступних діях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.	\|	Системний аналіз в прийнятті рішень.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.