Види речень в ділових паперах та їх стилістичні функції.

Тема 13. Синтаксичні конструкції ділового мовлення.

Особливості тексту публіцистичного стилю.

Цей стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.

Метою публіцистичного стилю стає викладення та з'ясування певних соціально-політичних та філософських проблем, вплив на читачів або слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних та освітніх ідей у газетах і журналах, по радіо і телебаченню, під час мітингів і зібрань.

Публіцистичний стиль потребує попереднього відбору певних мовних засобів, матеріалу. Звичайною формою реалізації публіцистичного стилю є усний або друкований монолог.

У цьому стилі можуть використовуватись багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова (політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін.), перифрази (чорне золото – вугілля, нафта, легені планети – ліси та ін.); уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт і под.); ;із морфологічних засобів часто використовується іншомовні суфікси –іст-. (ист), - атор, - акція та ін. (полеміст, реваншист, провокатор); префікси псевдо; - нео-, сурес-, ін тре- та ін. (псевдотеорія, неоколоніалізм, супердержава, інтернаціональний); синтаксисові тексту публіцистичного стилю властиві нескладні синтаксичні конструкції та складні речення з повторюваними сполучниками, риторичні запитання, окличні інтонації, повтори, зворотний порядок слів; вигуки, частки.

Основними загальними ознаками тексту є доступність мови й формування (орієнтація на широкий загал), поєднання логічності доказів і полемічності викладу, сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників; висловлення наукових положень і фактів емоційно-експресивною образністю; наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення.

Змістовий модуль 4. Стилістичне використання синтаксичних засобів у діловому мовленні

1. Види речень в ділових паперах та їх стилістичні функції.

2. Вставні слова, словосполучення в діловому мовленні .

3. Узгодження присудка з підметом .

4. Порядок слів в текстах документів .

Офіційно-діловий стиль вимагає чіткості, точності, однозначності, тому важливо дібрати не тільки потрібні слова, а й правильні синтаксичні конструкції.

Оскільки однією з найголовніших стильових ознак офіційно - ділового стилю є відсутність емоційності, стилістична нейтральність, то для документів не властиве використання питальних чи окремих речень, що надають мовленню емоційно-експресивного забарвлення. У ділових паперах вживають речення розповідного характеру.

Досягти стислості і логічного викладу думок дозволяють складні речення з підрядним з’ясувальними, означальними та обставинними мети й умови.

Однією з ознак офіційно-ділового синтаксису є громіздкість речень. Особливо це стосується певних його жанрів, зокрема дипломатичних конвенцій, меморандумів, декларацій тощо. Проте така тенденція стилю не ускладнює розуміння тексту завдяки логічній підпорядкованості міркувань, уточнення основної думки підрядними реченнями. Сам факт підрядності свідчить про взаємозв’язок між явищами; потреба деталізувати обставини вимагає використання не простих, а розгорнених складних синтаксичних будов, зокрема безсполучникових складних речень та речень багатокомпонентної структури.

У текстах документів уживають і прості речення. Вони часто ускладнені дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами.

У діловому мовленні перевага надається непрямій мові, тоді як в науковому стилі поширене цитування.

В офіційно-діловому, науковому стилі активно вживають однорідні члени речення з метою деталізації, конкретності, логічності викладу інформації, доведення певної позиції, аргументування. При використанні однорідних членів речення треба враховувати їх значеннєву співвіднесеність. Однорідними членами речення не можуть бути слова, які виражають родові та видові поняття. Вони мають позначати однорідність, а не простий перелік.

Як однорідні члени речення не можуть використовуватися слова, які виражають перехресні або різнопланові поняття, як-от: Наш інститут і його професорсько-викладацький склад досягли значних успіхів у роботі (Викладацький склад є частиною інституту).

Необхідно враховувати не лише логічні зв'язки однорідних членів, а й їхню лексико-граматичну сполучуваність з іншими словами у реченні. Порушення лексичної сполучуваності однорідних членів знаходимо у такому реченні: У разі проведення адміністративного огляду у зв'язку зі скоєнням адміністративного правопорушення про це складається протокол або запис до протоколу про порушення. Помилка полягає у тому, що один із однорідних членів речення (протокол) може сполучатися із словом складається, тоді як запис не складається, а вноситься до протоколу. Отже, правильним буде таке речення: У разі проведення адміністративного огляду у зв'язку зі скоєнням адміністративного правопорушення щодо цього складається протокол або вноситься запис до протоколу про порушення.

Помилки у вживанні однорідних членів речення можуть бути пов'язані з порушенням норм керування. Не можна вживати один додаток, який стосується кількох однорідних членів речення, якщо вони вимагають різного відмінка залежного слова. Напр.:Рада акціонерного товариства контролює і регулює діяльність правління (прав.); Ми цінуємо і пишаємося нашими ветеранами (цінуємо кого?, пишаємося ким?) (непр.) Ми цінуємо наших ветеранів і пишаємося ними (прав.).

Однорідні члени речення можуть уживатися з узагальнюючими словами. Значення узагальнюючих слів має включати значення всіх слів, що є однорідними членами речення. Однорідні члени речення вживаються у тій само формі, що й узагальнююче слово, наприклад: Трудова угода повинна містити такі реквізити: дату і місце складання, зміст угоди, юридичні адреси сторін, печатку підприємства. Узагальнююче слово реквізити стоїть у знахідному відмінку, таку ж форму мають й усі однорідні члени речення.

Наведемо основні правила вживання прийменників та сполучників при однорідних членах речення.

1. Однакові прийменники можуть повторюватися або не повторюватися перед кожним однорідним членом речення, наприклад: Конфлікт розглядатиметься у примирній комісії або у трудовому арбітражі; Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

2. Прийменники не упускаються:

а) якщо однорідні члени речення вимагають різних прийменників: Закон "Про рекламу" містить спеціальні правила для реклами на транспорті та в кінотеатрах. Ця стаття передбачає покарання за порушення тиші на вулицях, площах, у парках, гуртожитках, житлових будинках та інших громадських місцях.

б) при однорідних членах речення, пов'язаних повторюваними (і —і, ні — ні, то — то, або — або, чи — чи) або парними (не тільки — але й, не стільки — скільки, як — так і) сполучниками: У Законі "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" простежується орієнтація не тільки на соціальну функцію трудового права, а й на функцію виробничу.

в) при однорідних членах речення, значно поширених залежними словами: Моральна шкода може проявлятися у приниженні честі, гідності або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушенням права власності тощо; Директор розповів про роботу всіх, без винятку, підрозділів підприємства у третьому кварталі цього року і про перспективи розвитку на наступний рік.

3. Частини парних сполучників (не тільки... але (а) й, не лише... а й, не стільки... скільки) повинні стояти безпосередньо перед однорідними членами речення, наприклад:. Ми маємо претензії не стільки до працівників цеху, скільки до його керівництва. Це правило порушується у реченні: Директор не лише піклується про_виробництво, а й про людей, що працюють на підприємстві. Правильно: Директор піклується не лише про виробництво, а й виявляє увагу до людей, що працюють на підприємстві. Директор не лише піклується про виробництво, а й виявляє увагу до людей, що працюють на підприємстві.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Чим ще відрізняється лідер від керівника?	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.