МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Лекція № 3Література. План. Лекція № 2 Ступенем окиснення називається умовний заряд атома в молекулі, обчислений з допущенням, що вона складається з іонів. При обчисленні ступенів окиснення виходять з електронегативності речовини: сума ступенів окиснення всіх атомів у сполуці дорівнює нулю. Ступінь окиснення може бути позитивним і негативним. Він позначається арабською цифрою із знаком "плюс" або "мінус" над символом атома, наприклад К+1, СІ-1. Ступені окиснення атомів у простих речовинах приймаються такими, що дорівнюють нулю, наприклад Н20, Р40. У прикладах з простими речовинами видно невідповідність валентностей і абсолютного значення степеня окиснення. Так, у молекулі Н2 гідроген одновалентний, але його ступінь окиснення дорівнює 0.
Тема: Основні класи неорганічних сполук. Мета: Засвоїти поняття про основні класи неорганічних сполук. 1. Оксиди, номенклатура, класифікація. 2. Гідроксиди, номенклатура, класифікація. 3. Кислоти, номенклатура, класифікація. 4. Солі, номенклатура, класифікація. 1. Хомченко І.Г., Загальна хімія., К.: Вища школа, 1993. С. 4 — 19. 2. Петров М.М., Михилев Л.А., Кукушкин Ю.Н., Неорганическая химия., - 4-е изд., перераб. - Л.: Химия, 1989 г. с. 28 — 39.
Хімічні реакції взаємодії кисню з речовинами називаються окисненням, а сполуки елементів з оксигеном — оксидами. Фосфор, згораючи, окислюється й утворюється оксид фосфору Р205. Вугілля, сірка, залізо, згораючи, окислюються й утворюють оксиди: вуглекислий газ СО2-аксид карбону, сірчистий газ SО2 — оксид сірки, залізну окалину Fе3О4, — оксид заліза. Оксиди металів, як і залізна окалина та оксид міді, - тверді речовини. Оксиди неметалів можуть бути і тверді, як оскид фосфору і рідкі (вода), і газоподібні, як сірчистий газ і вуглекислий газ (у звичайних умовах). Оксиди, що взаємодіють з кислотами з утворенням солі й води, називають основними. Основні оксиди утворюють тільки метали. Наприклад: оксид магнію МаО, оксид кальцію СаО, оксид барію ВаО. Оксиди, які взаємодіють з основами з утворенням солі й води, називаються кислотними. Назвали їх так тому, що кожному кислотному оксидові відповідає кислота: СО2 — Н2СО3, SО2 — Н2S03, SіО2 — Н2SіО3, Р2О5 — Н3РО4. Кислотні оксиди утворюють неметали і деякі метали, наприклад SО2 — оксид сірки (ІV), SО3 — оксид сірки (VІ), Р2О5, — оксид фосфору (V), СrОз — оксид хрому (VІ), Мn2O7 — оскид марганцю (VII). Деякі метали утворюють як основні, так і кислотні оксиди. До цих металів належать, наприклад, хром і марганець. Вони мають змінну валентність. Оксиди, в яких хром і марганець мають нижчу валентність, що дорівнює двом, - основні: СrО-оксид хрому (II), МnО — оксид марганцю (ІІ). Їм відповідають основи Сr(ОН)2-гідроксид хрому (ІІ) і Мn(ОН)7 — гідроксид марганцю (II). Оксиди, в яких хром і марганець мають вищу валентність — кислотні. Кислоти — це складні речовини, що складаються з атомів гідрогену та кислотного залишку. У природі є багато кислот: лимонна кислота в лимонах, яблучна кислота в яблуках, щавелева кислота у листках щавлю. Мурашки захищаються від ворогів, вибрискуючи їдкі крапельки мурашиної кислоти. (Вона міститься також у бджолинній отруті та у волосках жалкої кропиви). Коли прокисає виноградний сік, утворюється всім відома оцтова кислота ("оцет"), а коли молоко — молочна кислота. Ця кислота утворюється також, коли квасять капусту, силосують корми для худоби. Крім цих кислот, що є в природі,є цілий ряд кислот, які добувають штучно на хімічних заводах. До таких кислот належать сірчана і соляна кислоти. Сірчана кислота Н2S04 — безбарвна рідина, в'язка, як олія, без запаху, майже вдвоє важча за воду. Вона вбирає вологу з повітря і з інших газів. Цю властивість сірчаної кислоти використовують для сушінння газів. Гази осушують пропусканням крізь сірчану кислоту. В результаті змішуванння сірчаної кислоти з водою виділяється багато тепла. Якщо в сірчану кислоту вливати воду, то вона, не встигнувши змішатися з кислотою, закипить і може викинути бризги сірчаної кислоти на обличчя і руки працюючих. Сірчана кислота обвуглює деревину, шкіру, тканини. Якщо в пробірку із сірчаною кислотою опустити скіпку, то деревина чорніє — відбувається хімічна реакція, внаслідок якої з деревини виділяється карбон у вигляді вугілля. Соляна кислота НС1 — водний розчин хлороводню. Вона має запах хлороводню, бо з неї відділяються молекули хлороводню (якщо вона не дуже розведена водою). Метали за відношеннням їх до кислот можна розмістити в такий ряд у порядку спаданння хімічної активності: Витісняють водень не витісняють водень K Na Mg Al Zn Fe Ni Sn Pb (H) Cu Hg Ag Pt Au Ряд починається лужними металами, а закінчується золотом. Усі метали, що стоять до водню, витісняють його з кислот, причому кожен попередній метал енергійніше, ніж кожний наступний. А метали, що стоять у ряду після водню, не витісняють його з кислот. Кислоти мають загальні властивості: 1. розчини кислот кислі на смак: це вам відомо на прикладі природних кислот; 2, розчини кислот змінюють забарвлення індикаторів: лакмусу на червоне, а метилового оранжевого на рожеве. Лакмус чутливіший до кислот, ніж наш язик, і дає змогу виявляти присутність їх у таких розведених розчинах, коли смак не відчувається. Майже всі кислоти, коли на них діють деякі метали, виділять водень, що в них міститься. Солі складаються із іона метала і кислотного залишку. Вони можуть бути отримані різними способами. Наприклад, при взаємодії кислот або кислотних оксидів з основами, або основним оксидом: 2NHО3 + Са(ОН)2 = Са(NО3)2 + 2H2O N2O5+ СаО = Са(NО3)2 Амфотерні гідроксиди утворюють тільки солі з сильними кислотами і основами: Zn(ОН)2 + H2SO4= ZnSO4+ 2Н2О Zn(ОН)2 +NaОН = Na2ZnO2+2Н2О Продукти повного заміщення атомів гідрогену в кислоті атомами метала називаються звичайними солями. Наприклад,СuSO4 — сірчанокисла мідь, FеS04 - сірчанокисле залізо. Для багатоосновних кислот, крім звичайних, також існують і кислі солi (гідросолі). Кислі солі являються продуктом часткового заміщення атомів гідрогену в кислоті на метал (NaHSO4, KH2PO4). Кислі солі можуть бути отримані наступними способами: 1. Неповною нейтралізацією кислоти або кислотного залишка основою: Н2SО4+ NаОН = NaHSO4+ Н2О 2. Дією кислоти або кислотного залишка на звичайну сіль тієї ж кислоти: K2SO4 +H2SO4 = 2KHSO4 Основні солі (гідроксосолі) являються продуктом часткового заміщеня гідроксильних груп в молекулах основ на кислотні залишки. Наприклад: АІ(ОН)2СL – хлорид дигідроксоалюмінія, АLОНСL2 — хлорид гідроскоалюмінія. Гідроксиди — це складні речовини, утворені катіонами металів та аніонам гідроксогруп. Гідроксиди металів головної підгрупи першої групи називають лугами. Луги — це добре розчинні в воді гідроксиди металів. Індикаторами на гідроксиди є фенолфталеїн — в розчині гідроксиду він стає малиновим, та червоний лакмус, який в розчині гідроксиду синіє.
Тема: Теорія електролітичної дисоціації. Мета: Вивчити основні положення теорії ЕДС. Навчитися складати схеми електролітичної дисоціації кислот, солей, основ у водних розчинах. Читайте також:
|
||||||||
|