Правові норми Гірничого Закону України

Зміст головних принципів гірничого права.

Система гірничого права.

Гірниче право, як складне явище соціально-політичного та економічного життя суспільства має визначену систему. Його первинним складовим елементом слугують правові норми. Правова норма – це правило поведінки суб’єктів гірничих відносин, яким вони повинні керуватися, роблячи свої дії і вчинки, приймаючи відповідальні рішення.

Окремі правові норми формуються в групи (блоки чи ланки) норм, що називаються правовими інститутами. Норми, що складають правовий інститут, регулюють не які-небудь окремі дії, а цілісну однорідну спільність гірничих відносин.

Гірниче право як галузь, що має свою систему, складається з загальної частини, що містить правові норми і положення, які стосуються всієї галузі в цілому, та спеціальної частини, що охоплює норми, які регулюють окремі види гірничих відносин. Правові інститути, що входять у загальну частину, називаються загальними, а в спеціальну частину – особливими або спеціальними.

Правовими інститутами, що складають загальну частину гірничого права, є: право власності на надра, інші види прав на надра; право керування в області нардрокористування (надання і вилучення надр, планування використання і розподілу надр); контроль за використанням надр, правової охорони надр, інститут юридичної відповідальності за порушення гірничого законодавства.

Правовими інститутами спеціальної частини є групи (блоки) правових норм, що встановлюють наявність окремих категорій надр та їхній правовий режим; форми і види надрокористування; права та обов’язки окремих надрокористувачів і т.д.

Відповідно до приведеного вище системою гірничого права будується курс його вивчення. Це дозволяє послідовно і з достатнім ступенем повноти розкрити зміст такої складної і важливої галузі права, яким є українське гірниче право.

Гірниче право має свої особливості не тільки в структурі (системі) побудови (загальна й спеціальна частини, їхні правові інститути), але й у змісті правового регулювання окремих видів гірничих відносин. Гірничому праву, як самостійній галузі, права притаманні свої визначені загальні принципи. Принцип – це деяке загальне правило, що характеризує даний правовий інститут чи усю галузь гірничого права.

Держава регулює гірничі відносини і як владна політична організація (суверен), і як власник надр.

Аналіз сучасного гірничого законодавства дозволяє виділити кілька таких принципів. До найголовніших з них відносяться:

1. Екологічна безпека як основна база при виборі способів і методів використання надр.

2. Турбота про інтереси майбутніх поколінь при здійсненні контролю за діяльністю надрокористувачів.

Для впровадження і контрою за дотриманням цих принципів, а також і відносин, що виникають у процесі роботи гірничих підприємств використовуються:

1 Правові акти України:

– Конституція України;

– Гірничий Закон України;

– Кодекс України про надра;

– Закон України “Про нафту і газ”;

– Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” і т.д.

2 Міжгалузевими та галузевими правилами безпеки, що включають норми безпечного ведення гірничих робіт, використання гірничошахтного та електротехнічного устаткування, рудникового та кар’єрного транспорту, вимоги щодо провітрювання та протиаварійного захисту гірничих виробок, додержання пилогазового режиму, виробничої санітарії, охорони праці та довкілля.3 Міжгалузевими та галузевими правилами технічної експлуатації, що встановлюють вимоги та норми щодо ефективного, безпечного та екологічно чистого проведення гірничих робіт, організації та управління виробництвом.Правила безпеки, правила технічної експлуатації та єдині правила безпеки при підривних роботах затверджуються в установленому законодавством порядку.

Питання для самоперевірки:

1 Предмет галузі гірничого права.

2 Метод гірничого права.

3 Адміністративно-правовий метод регулювання гірничих відносин.

4 Система гірничого права.

5 Правова норма, правовий інститут.

6 Правові інститути, що складають загальну частину гірничого права.

7 Правові інститути спеціальної частини гірничого права.

8 Особливості змісту правового регулювання окремих видів гірничих відносин.

9 Визначення “принципу” права.

10 Зміст основних принципів гірничого права.

Лекція 2

Гірничий Закон України визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій.Основні положення. Об’єкти та суб’єкти гірничих відносин.Дія Гірничого Закону України поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об’єктів (далі – гірничі підприємства), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, а також підприємства, установи, організації, громадян України, іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства.Правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, що здійснюються на підставі угоди про розподіл продукції, регулюються Законом України "Про угоди про розподіл продукції" та такою угодою. Діяльність за угодою про розподіл продукції регулюється положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом та угодою про розподіл продукції.У Гірничому Законі України наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні:вибій – поверхня корисної копалини або породи, з якої безпосередньо здійснюється її виїмка;відкрита розробка родовищ – видобування корисних копалин безпосередньо з земної поверхні;газодинамічні явища – швидкоплинне руйнування масиву порід і вивільнення газу під дією природних сил (раптові викиди, гірничі удари тощо);гірнича наука – система наукових знань про умови залягання, способи і засоби розвідки, видобутку та збагачення корисних копалин;гірнича (гірничодобувна) промисловість – комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр Землі та збагачення;гірнича виробка – порожнина у гірському масиві після виймання корисних копалин та інших порід;гірнича справа – діяльність, пов’язана з видобуванням з надр корисних копалин на основі новітніх досягнень науки і техніки;гірничий об’єкт – окрема гірнича виробка (система гірничих виробок) або виробка, що входить до складу гірничого чи іншого підприємства та використовується для видобутку корисних копалин та інших цілей, а також будівлі (споруди), які технологічно пов’язані з ними;гірничі відносини – правовідносини, пов’язані з використанням та охороною надр і врегульовані законами України та іншими нормативно-правовими актами;гірниче законодавство – сукупність правових норм, які регулюють гірничі відносини та встановлюють правила ведення гірничих робіт;гірниче підприємство – цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об’єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, свердловини, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо);гірничі роботи – комплекс робіт з проводки, кріплення та підтримки гірничих виробок і виймання гірських порід в умовах порушення природної рівноваги, можливості прояву небезпечних і шкідливих виробничих факторів;кар’єр – гірниче підприємство, що добуває рудні та нерудні корисні копалини відкритим способом;консервація – припинення діяльності гірничого підприємства на невизначений термін з можливістю подальшого поновлення його роботи;копальня – місце видобутку рудних та нерудних корисних копалин підземним або відкритим способом;корисні копалини – природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки;рудник – гірниче підприємство, що добуває рудні та нерудні корисні копалини підземним способом;свердловина – циліндрична гірнича виробка, створена бурами або іншими буровими інструментами;шахта – гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом. Об’єктами гірничих відносин є:– геологічна розвідка корисних копалин;– проектування, будівництво (реконструкція, технічне переоснащення), експлуатація, ліквідація або консервація гірничих підприємств;– організація протиаварійного захисту гірничих підприємств;– охорона праці, забезпечення безпеки та здоров’я людей в особливо небезпечних умовах.Суб’єктами гірничих відносин є юридичні та фізичні особи України, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства, які здійснюють геологічне вивчення родовищ корисних копалин, проектування, будівництво (реконструкцію), експлуатацію, ліквідацію аварій та ліквідацію або консервацію підприємств з видобутку та переробки корисних копалин, а також проводять гірничі роботи.Форми власності в гірничодобувній промисловостіПідприємства гірничодобувної промисловості можуть перебувати у різних формах власності, якщо інше не передбачено законами України.Приватизація підприємств гірничодобувної промисловості здійснюється відповідно до законодавства про приватизацію. Перелік гірничих підприємств, що перебувають у державній власності та не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України.У разі приватизації підприємств гірничодобувної промисловості Кабінет Міністрів України за поданням Фонду державного майна України приймає рішення про закріплення в державній власності відповідного пакета акцій акціонерних товариств, створених на базі підприємств гірничодобувної промисловості.Не підлягає приватизації майно державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб, а також майно державних наукових установ із безпеки робіт гірничої промисловості.Державна політика у сфері регулювання гірничих відносин.Державна політика в гірничодобувній промисловості базується на принципах:– державного регулювання діяльності суб’єктів гірничих відносин в гірничодобувній промисловості;– безпечної експлуатації гірничих підприємств;– раціонального використання корисних копалин;– розвитку та підвищення технічного рівня гірничодобувних галузей;– створення умов для будівництва нових, реконструкції та підвищення технічного рівня діючих гірничодобувних підприємств;– підвищення екологічної безпеки гірничих підприємств;– розвитку конкурентних відносин на ринку мінеральних ресурсів;– додержання державних стандартів і правил усіма суб’єктами гірничих відносин;– забезпечення підготовки кадрів високої кваліфікації для гірничодобувних галузей;– створення умов для перспективних наукових досліджень у сфері гірничих відносин;– державної підтримки гірничих підприємств;– забезпечення захисту прав та інтересів працівників гірничих підприємств.Державне регулювання гірничої справи здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, визначених Конституцією та законами України.Обсяги державної підтримки гірничих підприємств визначаються Державним бюджетом України на поточний рік.Державний нагляд у сфері гірничих відносин за додержанням гірничого законодавства під час проведення гірничих робіт, будівництва та експлуатації, ліквідації або консервації гірничих підприємств здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці (далі – орган гірничого нагляду) та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до законів України.До повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері гірничих відносин відповідно до їх компетенції належать:– погодження місць розташування на підпорядкованій їм території гірничих підприємств виходячи з інтересів територіальної громади;– участь у розробці комплексних планів розвитку гірничодобувної промисловості на підпорядкованій їм території;– участь у розробці та реалізації системи заходів щодо роботи гірничих підприємств в умовах надзвичайного стану;– участь у здійсненні необхідних заходів щодо ліквідації наслідків аварій на гірничих підприємствах, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ та організацій, а також населення;– визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки;– вжиття заходів у встановленому порядку для відшкодування збитків, заподіяних гірничими підприємствами, підприємствам, установам, організаціям, громадянам та довкіллю;– створення, реорганізація та ліквідація або консервація гірничих підприємств комунальної власності;– здійснення контролю за збиранням, переробкою, утилізацією та захороненням промислових відходів гірничих підприємств;– інші повноваження, передбачені законами України.Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в господарську діяльність гірничих підприємств, крім випадків, визначених законом.Експлуатація гірничих підприємств та їх безпека.Основними вимогами до проведення гірничих робіт є:– застосування прогресивних, безпечних і нешкідливих способів підготовки та розробки родовищ корисних копалин;– постійне підтримання діючих гірничих виробок, видобутку та транспортування корисних копалин у стані, визначеному правилами технічної експлуатації та правилами безпеки;– створення системи заходів щодо безпечної діяльності під час проведення гірничих робіт;– раціональне видобування, використання корисних копалин і охорона надр;– дотримання гранично допустимих нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин у довкілля;– забезпечення радіаційної та екологічної безпеки під час проведення гірничих робіт;– забезпечення максимально можливої виїмки корисних копалин при сучасних технологіях;– приведення земельних ділянок, що вивільняються гірничими підприємствами після їх ліквідації або консервації, у стан, придатний для використання за призначенням відповідно до Земельного кодексу України.При проведенні гірничих робіт має забезпечуватися також додержання інших вимог, передбачених законодавством.Порядок проведення гірничих робітГірничі роботи проводяться за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами, який видається згідно з законодавством.Проведення гірничих робіт здійснюється відповідно до проектів і паспортів, розроблених і затверджених згідно з правилами безпеки, правилами технічної експлуатації, єдиними правилами безпеки при підривних роботах. Проекти та паспорти повинні мати розділ "Протиаварійний захист".У разі фактичних чи прогнозованих змін гірничо-геологічних (виробничих) умов гірничі роботи припиняються до коригування та перезатвердження в установленому порядку проектів і паспортів.Проекти та паспорти доводяться до відома працівників гірничих підприємств у порядку, передбаченому правилами безпеки.План розвитку гірничих робіт підприємства щорічно розглядається та погоджується з органами гірничого нагляду.Документи, що дають право на проведення гірничих робітГірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати:– спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами;– ліцензію на експлуатацію родовищ корисних копалин;– акт про надання гірничого відводу;– технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку;– геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).Вся технічна документація повинна вестися відповідно до вимог правил безпеки, правил технічної експлуатації, єдиних правил безпеки при підривних роботах та інших нормативно-правових актів.

Питання для самоперевірки:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Метод гірничого права.	\|	Загальна характеристика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.