Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.

Література

 

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України –2003.,№18-22

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.-- К.:Атіка, 2002, с.5 – 32

3. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч.посіб.— Львів: В-во „Сполом”,1998, с.13 - 18

4. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. Посібник – К.: В-во А,С,К,

2004, с.26 - 55

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.--Вид. 2-ге перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000, с.7 – 28, 58 - 72

6. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. – 2-ге вид., стер., - К.: Знання – Прес, 2002.

 

 

Тема 2 Регулювання, прогнозування і планування діяльності підприємства

 

 

Мета вивчення теми: ознайомлення з сутність. значенням, основними принципами і методами планування на підприємстві, характеристикою основних видів планування; змістом і характеристикою основних розділів тактичних планів підприємства.

 

 

План

 

1. Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.

2. Сутність, значення і основні принципи планування діяльності підприємства.

3. Види планування.

4. Методи планування на підприємстві.

5. Стратегічне планування, його сутність, цілі і основні етапи.

6. Особливості та зміст тактичних планів.

7. Система оперативного планування на підприємстві.

8. Бізнес-план підприємства, його значення і зміст.

 

 

 

Будь-яка держава виконує функцію регулювання економіки, тоб­то втручається у процеси формування стратегії і тактики розвитку як народного господарства загалом, так і окремих підприємств.

Мета державного регулювання економіки — досягти найефективнішого еко­номічного, соціального, наукового й культурного розвитку країни. Таке регулювання може здійснюватись як економічними, так і адмі­ністративними методами. Держава завжди повинна дотримуватися певного правила: так впливати на підприємницьку діяльність та еко­номіку країни, щоб не зруйнувати ринкові основи господарювання і не допустити кризових явищ.

Основні принципи державного регулювання:

- мінімальне втручання державних органів в економічні процеси;

- вплив владних структур на розвиток соціально-економічних про­цесів за допомогою встановлених державою економічних регуля­торів і нормативів.

Основні економічні функції держави:

- забезпечення сприятливої правової бази та суспільної атмосфери (правову основу регулювання становлять законодавчі та норма­тивні акти, що визначають порядок формування і функціонуван­ня елементів ринкової економіки);

- визначення глобальної стратегії розвитку країни (стратегічні на­прями розвитку економіки повинні визначатись у процесі макроекономічного планування, яке є центральною ланкою державно­го регулювання) ;

- узгодження і стимулювання пріоритетних напрямів інноваційних процесів та інвестиційної діяльності {економічний розвиток кож­ної країни є результатом її науково-технічного прогресу) ;

- перерозподіл ресурсів, стабілізація економіки та соціальний захист населення (з метою сприяння збалансованому і стабільному роз­витку народної о господарства та нормальному життєзабезпечен­ню всіх верста суспільства і сфер його діяльності: мінімальний розмір заробітної плати, пенсії, допомога багатодітним сім'ям, не­працюючим тощо);

- регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього природ­ного середовища (гарантування екологічної безпеки, охорона та ефективне використання довкілля на основі різноманіття форм власності й прав користування природними ресурсами ; створення умов для спілкування людини з навколишнім середовищем ; роз­робка заходів для ощадливого використання і відтворення при­родних ресурсів).

Держава використовує для впливу на економіку прямі та непрямі методи.

Прямі методи впливу ще називають адміністративними, а непрямі – економічними.

Прямі методи державного впливу на економіку базуються на владно-розпорядчих відносинах і проявляються у формі адміністративного впливу на поведінку, функціонування і результативність економічних субєктів, обмежуючи певною мірою їх економічну свободу.

До прямих методів належать:

- дозволи на здійснення ліцензійних видів діяльності; реєстрацію та ін.;

- регламентація діяльності економічних субєктів і запровадження законів, інструкці, нормативів тощо;

- заборона здійснювати певні види економічної діяльності, а також дій чи бездіяльності;

- різноманітні форми цільового фінансування;

- прамий вплив на експорт: зняття мита, пільги на кредитування експорту та ін.;

- державне замовлення.

Адміністративні методи включають засоби заборони, засоби дозволу та засоби примусу.

Непрямі методи - це система правових і економічних інструментів, за допомогою яких держава впливає на поведінку економічних субєктів, не обмежуючи їх економічної свободи.

До економічних методів, що використовуються державою для ре­гулювання економіки, належать податки, перерозподіл доходів і ре­сурсів, ціноутворення, державна підприємницька діяльність, кредит­но-фінансові механізми тощо.

Фіскальна політика держави — це управління державним бюдже­том та оподаткуванням з метою пожвавлення та стабілізації економі­ки. Державний бюджет — це затверджений у законодавчому порядку опис (баланс) доходів і видатків держави, як правило, на один рік. Сукупність визначених у бюджеті доходів разом з відповідними ці­льовими чи спеціальними фондами (пенсійним, зайнятості, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи тощо) становлять консолідо­вані фінансові ресурси, які мають бути а розпорядженні держави для витрачання на різні потреби: фінансування народного господарства, включаючи розвиток пріоритетних галузей і структурну перебудову економіки, наукових і соціально-культурних установ, оборони, захо­ди соціального захисту населення, утримання владних структур різних рівнів, створення резерву Кабінету Міністрів України тощо.

Державна система оподаткування повинна передбачати певні пільги в оподаткуванні для підприємств, які функціонують у бажа­них для держави сферах економіки, для стимулювання розвитку ма­лого бізнесу, для підприємств, які значну частину своїх коштів спря­мовують на реконструкцію, технічне переозброєння та розширення діючого виробництва. Податкова політика держави повинна стиму­лювати підприємницьку діяльність до збільшення обсягів випуску продукції або надання послуг.

Основним інструментом здійснення регулюючої функції держави в економічній сфері є податкова система, тобто сукупність податків, що стягуються в державі, методів їх розрахунку і стягнення, а також сукупність державних органів, які реалізують цю функцію.

Фінансово-кредитна політика — це цілеспрямоване державне уп­равління банківськими відсотками, грошовою масою та кредитами. Сутність цієї політики полягає в тому, що держава впливає на гро­шову масу і процентні ставки, а вони, у свою чергу, впливають на споживчий та інвестиційний попит. Головну роль у реалізації кре­дитно-грошової політики виконує Національний банк, який своїми діями регулює (розширює або звужує) можливості видачі кредитів комерційним банкам. Держава може суттєво впливати на економіч­ний розвиток і інфляцію за допомогою купівлі-продажу своїх цінних паперів. При купівлі цінних паперів у їх власників з'являються кош­ти, які стимулюють економічний розвиток. З метою уникнення ін­фляції держава продає свої цінні папери, зменшуючи тим самим гро­шову масу в обороті.

Кредитно-фінансова система в державі мас забезпечувати управ­ління грошовим обігом та кредитом. Державний кредит — це кре­дитна форма, згідно з якою позичальником або кредитором є держа­ва чи місцеві органи влади, а кредит набирає вигляду цінних паперів, що реалізуються фінансово-кредитними установами. Використову­ють такий кредит для покриття частки державних видатків і регулю­вання економічних процесів у випадку, якщо державний бюджет г де­фіцитним. Банківський кредит є найпоширенішою формою надання грошових коштів у тимчасове користування юридичним і фізичним особам та державі. Комерційний кредит надають у товарній формі у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Такий кредит оформ­люється векселем.

Науково-технічна політика — це система цілеспрямованих за­ходів, що забезпечують комплексний розвиток науки й техніки, впровадження їх результатів у галузі економіки При цьому пе­редбачається вибір пріоритетів у розвитку науки й техніки насампе­ред з метою запобігання відставанню від провідних країн світу, а та­кож через обмеженість у державі ресурсів. Для здійснення єдиної на­уково-технічної політики держава повинна застосовувати певні першочергові заходи:

- достатнє фінансування сфери освіти і академіч­ної науки;

- здійснення прогресивної амортизаційної та інвестиційної політики;

- вдосконалення системи оплати праці наукових працівни­ків;

- створення умов зацікавленості у впровадженні інновацій;

- спри­яння активній участі у міжнародному науково-технічному співробітництві тощо.

Амортизаційна політика є складовою науково-технічної політики держави. Затверджуючи норми амортизації, порядок її нарахування та використання, держава регулює темпи й характер оновлення ос­новних фондів. Підприємства повинні своєчасно переоцінювати основні фонди. При цьому норми амортизації мають бути диферен­ційовані залежно від функціонального призначення основних фондів з урахуванням терміну їх морального й фізичного зношення, здій­снювати цільове використання амортизаційних відрахувань. Підприємства повинні мати можливість застосовувати прискорену амортизацію. Здійснюючи таку амортизаційну політику, держава І сприятиме накопиченню підприємствами достатніх коштів у вигляді амортизаційних відрахувань па просте й розширене відтворення ос­новних фондів.

Інвестиційна політика держави є вагомим важелем впливу на підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання. За її допомогою Держава має змогу впливати на темпи збільшення обсягів виробниц­тва, прискорення І ІТИ, зміну структури суспільного виробництва та розв'язання багатьох соціальних проблем. Нині в Україні обсяги ін­вестицій, особливо у довготермінові проекти, незначні порівняно з іншими країнами з приблизно однаковим рівнем економіки. Держа­ва має змогу впливати на інвестиційну активність через різноманітні важелі фінансово-кредитної та податкової політики, що дуже відпо­відально, адже від того, яку саме інвестиційну політику здійснює дер­жава залежить майбутнє її економіки.

Ціноутворення. Використовуючи цінову політику держава впливає на попит і пропозицію, перерозподіл доходу й ресурсів, забезпе­чення мінімального прожиткового рівня, а також на антимонопольні, антиінфляційні процеси в бажаному для неї спрямуванні. Відомо, що в ринкових умовах ціни на більшість товарів та послуг є вільни­ми, але деякі з них регулюються державою. У цьому вбачається про­яв соціального захисту населення через встановлення мінімального прожиткового рівня, мінімального розміру заробітної плати, фіксо­ваних цін тощо.

Державне підприємництво — це пряме втручання держави у ви­робничий процес. Особливо цього потребують низькорентабельні галузі економіки, які традиційно не становлять інтерес для приват­ного інвестора, проте їх розвиток визначає загальні умови відтворен­ня. Насамперед це галузі економічної інфраструктури — транспорт, зв'язок, енергетика. Держава як самостійний суб'єкт господарюван­ня здійснює структурну перебудову виробництва, усуває галузеві й територіальні диспропорції, стимулює науково-технічний прогрес, підвищує ефективність господарювання прогнозування, планування та регулювання — основні інстру­менти управління економікою країни. Перспективне прогнозуван­ня та планування дає змогу виробити економічну стратегію дер­жави на найближчі 10-20 років, а потім, деталізувавши їх і склавши тактичні й поточні плани, регулювати діяльність госпо­дарюючих суб'єктів, якщо заплановані економічні показники не досягаються.

 


Читайте також:

  1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
  3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  5. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  6. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  7. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  8. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  9. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
  10. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
  11. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
  12. Автоматизація метрологічної діяльності




Переглядів: 1303

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Основні типи організаційних структур управління | Сутність, значення і основні принципи планування діяльності підприємства.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.