Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Методи розрахунку ставки дисконту

Таблиця 7.1

Результатна оцінка потенціалу підприємства

Результатний підхід базується на залежності вартості об'єкта оцінки від можливостей його ефективного використан­ня, тобто можливих результатів. Це твердження випливає з тієї думки, що потенційний власник-користувач не заплатить за об’єкт більше, ніж він очікує отримати від його господарсько­го використання. Отже, оцінка потенціалу згідно з результат­ною концепцією виходить з позицій корисності певних можливостей об'єкта. Хоча й існують особливості використання методів цієї групи для оцінки потенціалу збиткових підпри­ємств проти прибуткових та перспективних, але у будь-якому разі такий підхід користується поняттями «приплив» та «від­плив» капіталу (cash flow – inflow and outflow). Традиційне по­няття «грошового потоку» означає суму чистих доходів, пов'язаних з діяльністю підприємства, отриманих з усіх дже­рел. Традиційно виділяють дві моделі формування грошового потоку підприємства — потік для власного капіталу та потік для сукупного капіталу. Особливості визначення грошових по­токів підприємства — це функція фінансового менеджменту та інвестиційного аналізу.

За розрахунків вартості об'єкта в часі використовується шість функцій грошової одиниці, розрахованих на підставі складних. Інакше кажучи, це означає, що не тільки основна сума, покладена на депозит, дає відсотки, а й нараховані на неї відсотки, залишені на рахунку. Економічний зміст шести функцій грошової одиниці та сфери їх використання в оціночній діяльності характеризує табл. 7.1.

Економічна сутність шести функцій грошової одиниці

 

Функція грошової одиниці Економічна сутність Сфера використання в оціночній практиці
Майбутня вартість грошової одиниці (F1) Відображає зростання грошо­вої одиниці, покладеної на де­позит. Відсоток нараховується на початкову суму та відсотки, нараховані раніше Прогнозування майбутньої ва­ртості об'єкта оцінки, виходя­чи з його теперішньої ринко­вої вартості
Нагромадження грошової одиниці за період F2) Показує майбутню вартість серії регулярних однакових платежів за певний період за відповідної відсоткової ставки Прогнозування майбутньої ва­ртості об'єкта оцінки, виходя­чи з величини платежу у серії виплат і часу їх здійснення
Фактор фондозамі-щення (коефіцієнт заміщення капіталу) (F3) Показує суму первинного ін­вестування, необхідну для на­громадження грошової одини­ці з урахуванням нарахованих відсотків Визначення щорічної суми, необхідної для відшкодування інвестицій у купівлю нерухо­мості

 

Продовження таблиці 7.1

Поточна вартість грошової одиниці (F4) Показує теперішню вартість грошової одиниці, яку очіку­ється отримати у майбутньому Приведення майбутніх грошо­вих доходів від експлуатації об'єкта до теперішньої (поточ­ної) вартості. Розрахунок поточ­ної величини грошової суми, яку буде отримано в майбут­ньому від продажу об'єкта
Поточна вартість одиничного ануїтету (фактор поточної вартості ануїтету) (F5) Дає змогу визначити теперіш­ню вартість через серію одна­кових майбутніх платежів Розрахунок майбутніх однако­вих грошових надходжень
Коефіцієнт амортизації грошової одиниці (F6) Служить для розрахунку пері­одичних платежів за основну суму боргу та відсотки за нього Використовується за визна­чення вартості об'єкта, при­дбаного за рахунок кредитних ресурсів

 

Найтиповішими методами результатної технології розрахун­ків є капіталізація доходів та дисконтування грошових потоків (докладно про це див. наступні розділи посібника).

Метод дисконтування.Загальна методологія використання цього методу передбачає встановлення вартості потенціалу (чи його елементу) на рівні чистого приведеного потоку капіталу від його експлуатації. Це означає, що земельна ділянка, будівля чи споруда, обладнання, нематеріальний актив тощо коштують сті­льки, скільки вони генерують економічних результатів. Загаль­ний розрахунок проводиться за традиційною технологією диско­нтування і порівняння грошових припливів і відпливів капіталу підприємства щодо даного об'єкта:

(7.9.)

де NCF — чистий приведений потік капіталу;

СF + — приплив капіталу підприємства за і-й рік (період);

СF- — відплив капіта­лу підприємства за і-й рік (період);

n — кількість прогнозних пе­ріодів оцінки;

F — дисконтний множник, визначений як відпо­відна функція грошової одиниці для i-го періоду за попередньо встановленою ставкою г щодо базового періоду.

Специфіка оцінювання окремих об'єктів виявляється в особ­ливій структурі дисконтної ставки. Для визначення дисконтної ставки використовують методи, зазначені в табл. 7.2.


Таблиця 7.2

Назва методу Загальна характеристика Технологія розрахунку Специфіка використання
Метод кумулятивної побудови Передбачає суму­вання безризикової ставки з усіма компенсаціями за ризик, яким пере­обтяжений об'єкт оцінки — базова безризикова ставка дисконту; — компенсація за і-й ризик; п— кількість врахованих ризиків Безризикова ставка дорівнює депозитній ставці комерційних банків з урахуванням того, що: 1) депозит є валютним; 2) сума депозитного вкладу співмірна з розміром чистого операційного потоку капіталу; 3) термін отримання чистого операційного потоку капіталу від використання об'єкта співмірний зі строком депозитного вкла­ду; 4) умови депозиту відповідають уго­дам з юридичними особами; 5) загальна безризикова дисконтна ставка розрахову­ється як середня між аналітичними став­ками провідних банків країни
Метод зіставного продажу Ставка дисконту визнача-ється ділен­ням чистого операційного потоку за об'єктами-аналогами на їхню рин­кову вартість (у комерційних угодах) де — чистий операційний потік капіталу за ;-м об'єктом; — ринкова вартість і-го об'єкта-аналога: п — кількість ринкових анало­гів, доступних на ринку Використовується у разі наявності в ана­літика достовірної інформації щодо об'єктів аналогів та відповідного розвитку ринків нерухомості, землі, уживаного устаткування тощо
Метод пов’язаних інвестицій Використовується у двох різновидах: 1) для власного і позикового капіталу; 2) для складових елементів об’єкта, передбачає встановлення ставки дисконту за середньозваженою технологією 1) де q – частка позикових джерел фінансування в загальній сумі капіталу підприємства; - середня дохідність позикового капіталу; - нормальна дохідність власного капіталу. 2) де , - частка вартості землі та нерухомості у загальній вартості об’єкта, - частка вартості n-го елементу в загальній вартості об’єкта; - ставка дисконту для n – го елементу Використовується за позикового фінансування купівлі та функціонування об’єкта оцінки або за наявності точних даних щодо всіх складових (конструкційних) елементів об’єкта.
Метод середньозва-женої вартості капіталу Ставка дисконту встановлюється відповідно до рівня середньозважених витрат на капітал де - частка кредиту та власного капіталу в загальному обсязі фінансування об’єкта;- кредитна ставка; - вартість використання власного капіталу; - частка n-го джерела фінансових ресурсів у загальному обсязі фінансування об’єкта; - вартість використання n – го джерела фінансування. Використовується для приведення грошових потоків, визначених за моделлю сукупного капіталу.
Метод внутрішньої норми дохідності Реалізується у двох формах: простій та модифікованій; передбачає встано­влення ставки дис­конту відповідно до рівня внутрішньої норми дохідності капіталу інвестора де — приплив капіталу підприємства за і-й рік (період); — відплив капіталу підприєм­ства за і-й рік (період); n — кількість прогноз­них періодів оцінки; — дисконтний множник, визначений як відповідна функція грошової одиниці для i-го періоду за попере­дньо встановленою ставкою α по відношенню до базового періоду. Звідси виводиться значення дисконтної ставки, хоча це й пов'язано з труднощами математич­ного характеру Використовується за розрахунків мініма­льної вартості об'єкта, яка відповідає ну­льовому бюджетуванню грошових потоків
Метод ставки LIBOR Ставка дисконту встановлюється відповідно до вар­тості грошової оди­ниці на Лондонсь­кій валютній біржі, ураховуючи ризик держави де LIBOR — вартість продажу грошей на євро­пейських валютних ринках; βк — рівень ризику країни За фінансування об'єкта через європейські валютні ринки на стандартних умовах за­лучення
Метод капітальних активів Ставка дисконту визначається через існуючий ринок капіталу де — базова безризикова ставка дисконту; β — коефіцієнт бета (коефіцієнт системного ри­зику); ррин — середня дохідність ринку До запропонованої формули, як правило, додаються індивідуальні поправки за кон­кретним об'єктом оцінки: компенсація за різницю в масштабах діяльності; компен­сація за спеціальні види ризику тощо

 


Методи капіталізаціїбазуються на використанні коефіцієнта, який уможливлює переведення чистих потоків капіталу від вико­ристання об'єкта у його вартість. Інакше кажучи, необхідною умовою застосування цих методів є можливість визначення чис­того потоку капіталу та встановлення коефіцієнта капіталізації для нього. Як правило, методи капіталізації використовуються у разі дохідного використання об'єкта оцінки. У цілому такі мето­ди в основному базуються на трьох теоретичних принципах, ви­значених у попередньому розділі посібника, - очікування, замі­щення та попиту і пропонування. Суть коефіцієнта капіталізації полягає в поєднанні двох економічних процесів — отримання доходу на капітал та відшкодування капіталу інвестора-власника (рис. 5.4).

 

 
 

 


Рис. 7.4. Внутрішня економічна логіка побудови коефіцієнта капіталізації

 

Залежно від бази визначення норми (ставки) відшкодуван­ня капіталу поділяють на норми доходу, норми грошових по­токів, норми відшкодування та норми прибутковості. Відпо­відно до цього заведено розрізняти такі види коефіцієнтів капіталізації:

1) загальний коефіцієнт капіталізації;

2) коефіцієнт капіталізації власного капіталу;

3) коефіцієнт капіталізації позикового капіталу;

4) коефіцієнт капіталізації залежно від об'єкта оцінки (землі, об'єктів нерухомості, нематеріальних активів тощо).

Методи визначення коефіцієнта капіталізації, які теоретично будуть описані далі, можна зобразити в такий спосіб (рис. 7.5).

 

 
 

 


Рис. 7.5. Методи визначення коефіцієнта капіталізації за оцінки вартості потенціалу підприємства

 

Окремі з указаних методів було описано раніше (за досліджен­ня методології дисконтування грошових потоків), а саме: метод зіставного продажу, метод внутрішньої ставки дохідності, методпов'язаних інвестицій. Усі розглянуті раніше технології форму­вання коефіцієнта капіталізації не розглядатимуться повторно, але будуть наповнені специфічною інформацією.

Уразі встановлення коефіцієнта капіталізації на рівні попере­дньо визначеної ставки дисконту передбачається, що грошові по­токи підприємства постійні та необмежені в часі. Тоді коефіцієнт капіталізації прирівнюється до ставки дисконтування виходячи з міркувань, що дисконт уже враховує всі види ризиків проекту, адекватно оцінює темпи знецінення грошової одиниці, відобра­жає альтернативні способи використання капіталу, а також міні­мально необхідний рівень прибутковості для інвестора-власника.

Метод зіставного продажу є найшвидшим та найпростішим у використанні, а отже, і найпоширенішим. Він базується на інфор­мації про аналогічні об'єкти (інвестиційну мотивацію угод купівлі-продажу, способи фінансування, необхідний рівень платоспро­можності, ліквідності, забезпечення тощо) та досягнутої корис­ності (ефективності) їх господарського використання, яка доступ­на на ринку. Технологія розрахунку коефіцієнта капіталізації то­тожна описаній вище методиці формування ставки дисконту. Ос­новна практична проблема застосування цього методу полягає в неможливості повної та достовірної оцінки ефективності викорис­тання об'єктів-аналогів через закритий характер такої інформації.

Метод підсумовування як логічна конструкція формування коефіцієнта капіталізації використовує схему рис. 7.6.

 

 


Рис. 7.6. Коефіцієнт капіталізації згідно з методом сумування (кумулятивної побудови).

 

Порядок урахування факторів, що визначають коефіцієнт ка­піталізації, має суттєве значення і може бути поданий у такій по­слідовності:

1. Визначення безризикової ставки капіталізації — ця ставка береться за базову та визначається на рівні ставок за валютними операціями на європейських ринках капіталу, з урахуванням рів­ня ризику країни. За умов нашої національної економіки можна рекомендувати використання курсів за державними позиками чи депозитні ставки банків найвищої категорії надійності.

2. Компенсація за ризик об'єкта — відображає рівень ризику інвестування капіталу в конкретний об'єкт (нерухомість, земель­ну ділянку, машини, технологію тощо) та необхідну суму коштів для його компенсації.

3. Компенсація за низьку ліквідність — відображає рівень ри­зику іммобілізації капіталу в конкретному виді майна, який ви­никає внаслідок неможливості миттєвого переведення вкладено­го капіталу у його грошову форму, а також необхідну суму коштів для його компенсації.

4. Компенсація за інвестиційний менеджмент — відображає рівень ризику неадекватного менеджменту інвестицій, який по­стає внаслідок недостатньої кваліфікації інвестора-власника (його довіреної особи) та складності реалізації проекту, а також суму коштів, необхідну для його компенсації.

5. Поправка на зміну прогнозованих ринкових умов — відо­бражає прогнозовані зміни вартості об'єкта під впливом ринко­вих умов та необхідну компенсацію за невиправдані очікування власника-інвестора.

Визначення норми відшкодування капіталу за прямолінійною схемою має назву методу Рінга, який передбачає рівномірне по­вернення вкладеної суми з поступовим зменшенням її реальної вартості. Ставка відшкодування визначається за формулою:

(7.10)

де Св — ставка відшкодування капіталу;

ппов — період повернен­ня (відшкодування) капіталу (в окремих випадках — обернена величина від результативності його використання).

Встановлення норми відшкодування за фактором фонду від­шкодування передбачає повернення капіталу з урахуванням його знецінення, тобто повернені суми з року в рік збільшуються, що можна виразити формулою:

(7.11)

де — коефіцієнт відшкодування капіталу за вибраною ставкою дисконту r та тривалістю періоду п.

Використання такого методу уможливлює реінвестування по­вернутих сум капіталу від певного проекту за тією самою став­кою дохідності. Він використовується за рівновеликих періодич­них платежів, отриманих від експлуатації об'єкта.

Повернення капіталу за методом Хоскольда базується на вико­ристанні норми, яка включає коефіцієнт відшкодування капіталу (Fз) за безризиковою ставкою дисконту та проміжок часу, за який очікується повернути інвестований капітал. Основна передумова використання цього методу -— реінвестування повернутого капіталу може бути не таким прибутковим, як початкові інвестиції, тобто по­вторному інвестуванню властивий підвищений рівень ризику.

Інші методи побудови коефіцієнта капіталізації передбачають ознайомлення з таблицею щодо ризику різних груп інвестицій (табл. 7.3).

Метод вирахування визначає коефіцієнт капіталізації відні­манням від ставки дисконту надбавки за майбутнє зростання ка­піталу. При цьому приріст капіталу визначається за формулою:

(7.12)

де ΔК— приріст капіталу;

R— прогнозований розмір зростання вартості об'єкта;

F3 — коефіцієнт фонду відшкодування капіталу за вибраної ставки дисконту.

Метод Елвуда визначає коефіцієнт капіталізації як норму від­шкодування капіталу, скореговану на:

1) суму амортизаційних відрахувань у рахунок погашення кредиту;

2) величину приросту частки власного капіталу в загальній структурі вартості об'єкта;

3) зміну регулярного (звичайного) доходу від використання об'єкта.


Читайте також:

  1. III. РИЗИК ТА ПРИБУТКОВІ СТАВКИ
  2. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  3. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  4. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  5. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
  6. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  7. Адміністративні методи управління
  8. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
  9. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
  10. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
  11. Аерометоди
  12. Активні групові методи




Переглядів: 1994

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Переваги та недоліки різних методологій оцінки потенціалу підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.