Діагностика в процесі метафоричної самопрезентації учасників АСПН з використанням «архетипу» тіста

Феноменологічний підхід, що лежить в основі методу АСПН, розробленого академіком НАПН України Т. С. Яценко, передбачає цілісне пізнання психіки суб’єкта в її свідомих і несвідомих виявах та розуміння методологічних засад внутрішньої сутності психіки. Психодіагностика в межах АСПН має процесуальний характер, якій властиві такі ознаки: багаторівневість і тривалість процесу в часі, а також невід’ємність його від психокорекції [1; 3; 8; 9]. Психодіагностика об’єктивується у спонтанних поведінкових виявах суб’єкта, які піддаються аналізу та інтерпретації ітеративних (незмінних) характеристик психіки.

Пізнання світу людиною пов’язано з такими аспектами психіки як свідоме та несвідоме. Кожний з них проявляється у психічних процесах, станах, які в подальшому можуть виражатися через метафорично презентовані образи – предмети [7]. Взаємодія внутрішнього і зовнішнього в активності «Я» людини, їх співвідношення, значною мірою спирається на можливості пізнання об’єктивного ракурсу психічного в його цілісності шляхом його спонтанної презентації через матеріалізацію. Така думка притаманна і теорії архетипів К. Юнга.

Самопрезентація суб’єктом себе ґрунтується на процесуальній діагностиці з урахуванням архетипної символіки, яка єднає філогенез з онтогенезом. Шляхом самопрезентації з використанням символічного змісту образу виявляється можливість метафоричної ілюстрації значимих аспектів психіки. Символ розглядається нами як категорія, якій властива амбівалентність, що виражає його статично-динамічні властивості, підпорядковані певним конструктивним законам і принципам, що знаходять вияв у його полізначності. Статичність символу (самопрезентанта) полягає у незмінності його візуалізованого вираження, а динамічність знаходить вияв у його змістовій полізничний наповненості, що вписується в континуальність логічної впорядкованості спонтанної активності суб’єкта. Така динамічність уможливлює адекватне наближення самопрезентанта до його автора через динамічність його тлумачення, з полізначністю його наповнення, що шляхом інтерпретації виводить на розуміння логічного ланцюга смислів, що і орієнтують на розуміння індивідуальної неповторності психіки. [3, 45 – 58]. Учасник психокорекційного процесу має змогу представляти себе через символи, які можна кваліфікувати, вслід за Е. Фроммом, як умовні, випадкові, універсальні. Умовні символи характеризуються статичними властивостями. Випадкові є динамічними, варіативними. Універсальні є водночас статичними і динамічними. Взаємозв’язок статики і динаміки виявляється в змістовому наповненні символів, яке прочитується, тлумачиться як універсальний витвір «психіки», що презентує індивідуально неповторні характеристики суб’єкта. І в цьому є цінність само презентантів шляхом їх ліпки із тіста. Такий процес несе подвійне архетипне навантаження, яке втілено як в специфіці образу, обраного протагоністом так і від тіста, яке породжує позитивні емоції та самоініціює до ліпки. Привабливим є також процес розфарбовування фігурок, чому сприяє нейтральність кольору тіста.

Звернемось до аналізу складників тіста: борошно, сіль, вода є споконвічними архетипними символами, які енергетично патентні. Так, здавна вода в українській символіці тлумачиться як початок і кінець усього сущого на Землі; першоматерія, інтуїтивна мудрість, плодючість. Це один з найдавніших символів українського фольклору і увійшов він у підсвідомість людей як образ матері. Борошно вважається символом культурних, первісних здобутків, які тлумачаться як: Бог, що дарує життя, місяць, сонце; людський початок; святість; радість, щастя; здоров’я та багатство. Сіль в українців є символом гостинності, щирості, дружби; тлумачиться як знак пізнання людьми їх внутрішнього світу («пуд солі з’їсти»), має й оберегове значення (від «злих сил»). Усі символічні значення, пов’язані з сіллю, мотивуються її важливою роллю в житті людини. Отже, використання цих трьох складників при замісі тіста для самопрезентації, архетип не значення наповнене релігійним, філософським, загальнокультурним смислом. До того ж етап замішування тіста тлумачиться як процес при якому з неорганічної солі, органічного борошна й універсального розчинника – води отримується нова речовина – тісто, яке якісно відрізняється від його інгредієнтів. Тісто за таких умов набуває символічної семантики. Воно розглядається не лише як продукт «якісного стрибка», але й є стартовім – «tabula rasa» для самопрезентації суб’єктом себе через процес спонтанного самовираження.

Таким чином, використання «архетипу» тіста у процесі арт-терапевтичної роботи дає підстави стверджувати, що цей процес супроводжується само ініціюванням, овіяний втілення образу себе у витвір, що плинно (при відсутності інструкцій «як і що саме потрібно зліпити») створюється руками. При такому процесі радіюється уява, яка детермінується глибинними (неусвідомлюваними) чинниками, що і обумовлює архетипно-індивідуальну наповненість фігурки-самопрезентантів. Помічниками в цій процедурі самопрезентації є якості тіста самі по собі, а саме: пластичність, приємність на дотик, нейтральність кольору, відсутність запаху, податливість реконструюванні та спрямованість його якостей для процесу розфарбовування згідно власного бажання. Самопрезентація з використанням тіста вабить ще і тим, що фігурка може бути збережена (подарована), адже згодом висихаючи вона стає міцною (подібна гіпсу). Прийом ліпкм можна єднати з іншими малюнками, психодрамою, моделюванням та ін.

Детально зупинимося на методиці роботи з «архетипом» тіста: Психолог пропонує учасникам заранні приготовлене тісто (борошно + розчинена у воді сіль), ділить його на три частини. Перша частина тіста використовується для створення учасниками спільної основи, на яку виставляють фігурки. Основа може бути у вигляді кола, квадрата, трикутника, овалу, тощо. Визначається також і її кольорова гама. На цьому етапі учасники мають спонтанно і невимушено конкретизувати власний образ-презентант, таке уточнення продовжується впродовж ліпки . Довільно розподіляється між собою тісто для ліпки. Кожен створює і презентує образ-символ (або кілька, ансамбль) та розфарбовує на свій розсуд. Залишки тісто можуть використовуватися учасниками за необхідності, зокрема при моделюванні взаємин з використанням каменів, як підставка для них (щоб не котилися) чи ліпка дерев і т.д.

По закінченню ліпки презентовані образи є основою для діагностико-корекційної роботи у пізнанні психіки суб’єкта. Глибинне пізнання передбачає діалогічну взаємодію усіх учасників АСПН із психологом, вербалізація представленого матеріалу уможливлює гармонізувати свідому і несвідому сфери психіки. Символ цілісно поєднує в собі та об’єктивує суперечність, що притаманна психічному. Згідно позиції К. Юнга, символ об’єктивує внутрішнє протиріччя психіки, можливості його візуалізації, що іманентно втілює свідомий і несвідомий змісти, чуттєве і духовне, різноспрямовані тенденції, що засвідчують дезінтеграцію структури психіки. Творчість, за таких умов матеріалізує пульсуючу психічну енергію і надаючи їй статичності, відкриває перспективи глибинного пізнання психіки в її цілісності. І це знаходить символічне вираження в представлених образах із тіста персонально кожним учасником глибинно-психологічного пізнання

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВИКОРИСТАННЯ МЕТАФОРИ В ДІАГНОСТИКО-КОРЕКЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ АСПН	\|	Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.