Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Компетенція органів спеціального по ресурсного управління в галузі екології

Органи спеціального по ресурсного управління виконують такі

функції :

Державний комітет природних ресурсів України:

Державний комітет України по земельним ресурсам :

 здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства і порядку користування землею ;

 координація у проведенні земельної реформи, створення умов для всіх форм власності на землю ;

 відповідальність за організацію охорони і раціональне використання земель, проведення моніторингу земель ;

 нагляд за виконанням комплексу протиерозійних заходів .

Державний комітет України по водному господарству :

 державне управління в галузі водного господарства, здійснення єдиної технічної політики, впровадження у водне господарство досягнень науки і техніки, нових технологій і передового досвіду ;

 розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх експлуатації ;

 розробка та участь у реалізації державних, міждержавних і регіональних програм використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів ;

 забезпечення потреб населення й галузей економіки у водних ресурсах та здійснення їх між басейнового перерозподілу ;

 здійснення радіологічного і гідрологічного моніторингу водних об’єктів комплексного призначення, водогосподарських систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання ;

 проектування, будівництво і експлуатація водогосподарських систем та об’єктів комплексного призначення ;

 здійснення заходів щодо комплексного екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними ;

 ведення державного обліку водокористування та державного водного кадастру ;

 погодження дозволів на спеціальне водокористування ;

 здійснення міжнародного співробітництва у галузі використання й охорони та відтворення водних ресурсів прикордонних вод ;

 виконання заходів, пов’язаних із попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист населених пунктів та земель ;

 здійснення контролю за дотриманням режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем .ї

Державний комітет природних ресурсів України:

 затвердження нормативних документів з питань проведення робіт з геологічного вивчення надр ;

 державна реєстрація всіх геологорозвідувальних робіт в Україні ;

 створення державного інформаційного геологічного фонду ;

 встановлення переліку корисних копалин;

Державний комітет України з нагляду за охороною праці:

 бере участь у розробці програм видобутку корисних копалин;

 надає гірничі відводи на всі види користування надрами;

 здійснює державний нагляд за розробкою родовищ корисних копалин;

 видає дозвіл на експлуатацію родовищ та спеціальні дозволи на користування надрами для розробки підземних вод;

 веде державний обліку підземних вод;

 веде державний моніторинг підземних вод ;

 погоджує умови спеціального водокористування в разі використання підземних вод;

 погоджує дозволи на право виконання проектних і будівельних робіт, пов’язаних з видобуванням підземних вод.

Державний комітет лісового господарства України :

 організація ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів ;

 розробка норм, правил та інших нормативних документів у галузі охорони, захисту та відтворення лісів ;

 розробка та організація комплексних державних і регіональних програм у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів .

Місцеві органи влади в межах своєї компетенції :

 дають згоду на розміщення на підвідомчій територій підприємств і організацій ;

 затверджують проекти планування і забудови населених пунктів, їх генеральні плани і схеми промислових вузлів ;

 видають і відміняють дозволи на спеціальне використання місцевих природних ресурсів ;

 організують розробку і затверджують місцеві екологічні програми ;

 затверджують ліміти викидів в атмосферу, скид стічних вод і розміщення відходів ;

 організують збір, переробку , утилізацію і захоронення промислових і побутових відходів ;

 погоджують плани роботи підприємств і організацій по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів;

 організують вивчення навколишнього природного середовища;

 надають підприємствам, організаціям і громадянам інформацію про стан навколишнього природного середовища і захворювання населення ;

 здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства ;

 обмежують, призупиняють чи припиняють господарську діяльність підприємств і організацій в випадках порушень ними природоохоронного законодавства ;

 організують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій і стихійних лих.

Організаційні функції управління природокористуванням в міському середовищі здійснюють відділи екології при міськвиконкомах. Звичайно , вони входять до складу управління по капітальному будівництву і житлово-комунальному господарству .

Спеціально уповноважені державні органи в межах своєї компетенції:

 здійснюють управління і контроль за використанням і охороною атмосферного повітря, поверхових і підземних вод, земель, надр, лісів ;

 видають дозволи на спеціальне використання природних

ресурсів ;

 встановлюють ліміти і видають дозволи на викиди в атмосферу, скид стічних вод і захоронення відходів ;

 обмежують чи припиняють діяльність підприємств і організацій, якщо їх експлуатація ведеться з порушенням природоохоронного законодавства ;

 застосовують адміністративні санкції по відношенню до осіб, винних в порушенні природоохоронного законодавства.

В містах функціонують управління чи відділи /інспекції/ спеціально уповноважених державних органів в галузі природокористування, підпорядковані відповідним міністерствам і відомствам України. Координація діяльності всіх органів в галузі природокористування здійснюється органами екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Директивне регулювання чи екологічна регламентація господарської діяльності – це вплив на організаторів, інвесторів і учасників виробництва з допомогою юридичних, нормативних і адміністративних обмежень, регламентів і заборон, які мають обов’язковий характер.

До нього відносяться :

1. Регулювання розміщення виробництва :

а) заборона на будівництво промислових підприємств чи інших об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури в межах територій ;

б) обмеження росту виробничих потужностей у відповідності з екологічною техномісткістю території.

2. Регламентація техногенних потоків :

а) встановлення гранично допустимих емісій - викидів, скидів, складування відходів – для всіх груп джерел ;

б) встановлення нормативів і квот очистки викидів і скидів ;

в) специфікація технології виробництва і очистки відходів з забороною застосування застарілих і несучасних технологічних засобів, заборона чи обмеження виробництва відходомісткої, по технології виробництва продукції.

3. Вимоги до екологічної якості продукції :

а) заборона чи обмеження випуску продукції, яка антиекологічна за своїм основним впливом та побічним ефектом ;

б) обмеження виробництва продукції, використання якої дає велику кількість неутилізованих відходів ;

в) дотримування норм домішок і забруднюючих речовин в продукції, яка виробляється. Ці ж вимоги пред’являються і до сфери торгівлі.

Порушення вказаних обмежень і норм у відповідності з законом супроводжується адміністративною і кримінальною відповідальністю і штрафами.

3. Класифікація екологічного моніторингу і механізм його реалізації.

Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища.

Загальний(стандартний) моніторинг навколишнього середовища – це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища – це спостереження спеціальних показників у цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення безпечних умов для населення.

Фоновий(науковий) моніторинг навколишнього середовища – це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Цей моніторинг здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на базових станціях.

Комплекс екологічного моніторингу має такі підсистеми: геосферний, геохімічний і біологічний.

Геосферний моніторинг. Передбачає оцінку стану і прогнозування змін в літосфері (геологічне середовище, мінерально-сировинні ресурси), геофізсфері (гравітаційні, магнітні, радіаційні, сейсмічні та інші поля), геоморфосфері (рельєф і його порушення геодинамічними процесами – зсувами, ерозією, карстами, суфозією, осипанням тощо); гідросферні (водні ресурси, водоспоживання і водовідведення, несприятливі гідрологічні явища, рівень забруднення поверхневих і підземних вод); атмосферні (стан повітряного басейну та його забруднення, транскордонний перенос; розподіл тепла і вологи, зміни клімату).

Геохімічний моніторинг. Включає дослідження й інвентаризацію джерел забруднення, встановлення об’ємів викидів і скидів, вивчення хімічного складу повітря, опадів, ґрунтів, наземної і водної рослинності, поверхневих і підземних вод, донних відкладів та ін. Передбачає також встановлення “градієнту випадань” – кількість надходження на поверхню землі різних речовин з атмосферними опадами і пилом.

Біологічний моніторинг. Основою його є вивчення стану рослинності (фітосфера) за візуальними симптомами пошкодження листя (дефоліація, дехромація), розвитку епіфічних лишайників на деревах, динаміки змін видів рослин і структури рослинних угруповань (сукцесії, дигресії, демутації) під впливом природних і антропогенних факторів.

4. Система екологічної інформації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування.	\|	Статистична звітність про охорону компонентів біосфери фіксує дані наявного моніторингу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.