Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Адміністративні (прямі) методи регулювання.

Методи державного впливу на ринкову економіку.

Рис. 2. Ринок і держава

 

Методи державного регулювання ринкової економіки надзвичайно різноманітні. Вони суттєво відрізняються і водночас мають певну схожість. Їх можна згрупувати у два таких блоки: адміністративні (прямі) та економічні (непрямі). Застосування цих методів залежить від соціальних, економічних, історичних, політичних умов країни, стану розвитку та структури її економіки. Через це механізм державного регулювання економіки у кожній країні має свої особли­вості.

Держава як гарант економічних свобод здійснює адміністративний вплив на ринок на всіх рівнях управління — від муніципального до федерального (від районного до загальнодержавного). Головними методами прямого регулювання є такі:

• законодавча та економічна діяльність держави;

• державні закупівлі, трансферні платежі;

• індикативне планування, розробка і реалізація цільових програм;

• прямий державний контроль над монопольними ринками;

• адміністративне регулювання певних процесів економічного життя.

Організуючий вплив на ринок держава здійснює передусім через розробку законів і контролю за виконанням їх усіма господарюючи­ми суб'єктами. Для реалізації його використовують антимонопольне законодавство, контроль над цінами, а також за якістю продукції, через систему державного ліцензування на виробництво окремих товарів; обмеження вивезення ряду товарів у інші країни. Держава виступає гарантом грошової одиниці, здійснює контроль над обігом грошей. Уряд щороку визначає мінімальний розмір заробітної пла­ти, що сприяє регулюванню ринку праці.

Кожна країна залежно від особливостей внутрішнього ринку, зовнішніх чинників, національних інтересів може змінювати зако­нодавчі акти. Наприклад, для того щоб захистити внутрішній продовольчий ринок, держава замість зовнішньоекономічної політики, односторонньої лібералізації продовольчого імпорту вводить різні обмеження на ввезення цього товару. Для цього значно підвищуються ставки мит.



Интернет реклама УБС

Запроваджуються і більш дійові інструменти захисту — компенсаційні збори, розмір яких визначають як різницю між внутрішньою ціною і ціною ринку, з якого надходить імпортований продукт. Вста­новлюють їх для досить широкого переліку товарів, передусім для тих, які у достатній кількості виробляються в країні.

Держава є прямим ринковим агентом, що дає їй змогу безпосе­редньо впливати на ємність і структуру ринку, а також визначати нові організаційні форми його функціонування. У сучасних розвинених країнах держава є великим власником (їй належить 10-35 відсотків і більше основних виробничих фондів), зосереджує у своїх руках не тільки галузі інфраструктури, а й частину засобів виробництва, що забезпечують загальні умови відтворення.

Особливу увагу держава приділяє виробництву суспільних благ. Обираючи стратегію регулювання, вона може здійснювати виробниц­тво цих благ безпосередньо на державних підприємствах. Однак мо­жуть застосовуватись і непрямі методи регулювання, тобто держава виступає як посередник між споживачем і виробником таких благ.

Уявлення про масштаби і темпи зростання економічної ролі держави дає практика США, де урядові закупівлі товарів, послуг і державні трансферні платежі неухильно зростають. У 1988 р. за­гальний обсяг урядових закупівель товарів та плати за послуги ста­новив понад 20 відсотків національного продукту, що дорівнювало 964 млрд дол. Це стосувалось зброї, будівництва автомагістралей та поштових закладів, оплати послуг суддів, пожежників, вчителів тощо.

Крім того, держава здійснює виплати, які перерозподіляють по­даткові доходи, отримані від платників податків, певним верствам населення у формі допомоги з безробіття, виплат з соціального стра­хування та забезпечення, допомоги ветеранам війни тощо. У 1988 р. в США вони становили 12 відсотків національного доходу.

Проте тут є певні невирішені проблеми. Оскільки держава виз­начає обсяги пропозиції суспільних товарів і примусово встановлює податки незалежно від реальних потреб, виникає можливість різно­го роду фінансових зловживань, неефективного використання ре­сурсів. Наприклад, замовляючи певний товар у кількох великих підрядників, суб'єкти держави можуть домовитись про ціну, обсяги поставок, витрати. Це великий недолік «псевдоринкових відносин».

Регулюючий вплив на ринкову економіку держава здійснює че­рез індикативне планування. Воно є засобом координації господарсь­кої поведінки економічних суб'єктів. Таке планування, відображуючи цілі та пріоритети соціально-економічної політики держави, викорис­товує показники, які мають рекомендаційно-орієнтовний характер. Запровадження показників індикативного плану тим чи іншим суб'єк­том ринку здійснюється через продуману систему економічних та правових регуляторів, які, з одного боку, стимулюють ці суб'єкти, а з іншого — дають можливість вирішити найважливіші соціально-еко­номічні проблеми країни (стримування інфляції, соціальний захист населення, зменшення безробіття, структурні зміни в економіці).

Такі плани відображують прагнення та можливості досягнення певних рубежів у економіці. Вони виконують роль специфічних середньо- і довгострокових договорів на виконання цільових програм розвитку, в тому числі соціальних. До останніх належать збережен­ня та зміцнення здоров'я населення, зміна характеру, умов і змісту праці, піднесення культури і розвитку духовної сфери, відтворення екологічної рівноваги тощо.

Найбільшого розвитку державне регулювання у сфері економіч­ної політики набуло у Франції, Японії, Швеції, Південній Кореї. До найважливіших державних інструментів регулювання економіки Франції належать поточне прогнозування і стратегічне планування. Для задоволення загальнодержавних потреб тут у межах державного сектора економіки застосовують плановий контракт, а у приватному секторі — державне замовлення. У Японії як регулюючий засіб широ­ко використовують економічне планування. За повоєнний період та­ких планів було 11. У Швеції особливу увагу приділяють проблемам соціального регулювання, завдяки чому тут найвища зайнятість насе­лення, безробіття становить 1-2 відсотки працездатного населення. Розвинена у Швеції і система соціального забезпечення. У Південній Кореї регулюючі заходи ґрунтуються на досягненні фінансово-грошо­вої збалансованості. Навіть у роки значних економічних труднощів (1970-1971, 1974-1975, 1979-1981) ні грошовий обіг, ні інфляція, ні дефіцит державного бюджету не виходили з-під контролю і не було допущено їхніх руйнівних масштабів. Центральна роль у цьому нале­жала державній монополії в кредитно-фінансовій сфері. Особливо на­дійно захищена від напливу іноземної валюти національна економіка.

Для усунення негативних явищ інфляції держава використовує метод прямого регулювання цін. Ці заходи стосуються енергоносіїв, громадського транспорту, телефонного зв'язку, проїзду автодорогами. Регулюються ціни на продукцію оборонної сфери. Значну увагу держава приділяє цінам на про-дукти харчування і послуги населен­ню, встановлюючи граничний рівень їх.

Держава може змінювати свою політику залежно від ситуації, що склалася. Так, останніми роками сфера прямого регулювання цін у США стала дуже обмеженою. Понад 10 років тому знято державне регулювання тарифів на всі види транспорту. До сфери регулювання цін тут входять природні монополії — виробництво електроенергії, послуги зв'язку. Зі зміною економічної ситуації в США відновлюється регулювання цін і тарифів, які раніше були зняті з регулювання.

Методи прямого адміністративного впливу для усунення різних негативних наслідків економічної діяльності держава може викори­стовувати, встановлюючи певні стандарти у відповідних виробницт­вах, граничні норми викидів шкідливих речовин у атмосферу, при­пиняючи застосування технологій, що загрожують здоров'ю людей, консервуючи певну частину національних ресурсів тощо.


Читайте також:

  1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  2. Автоматичне регулювання.
  3. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  4. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  5. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
  6. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  7. Адміністративні методи управління
  8. Адміністративні правовідносини
  9. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
  10. Адміністративні правопорушення та адміністративні стягнення.
  11. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Функції держави в ринковій економіці. | Економічні (непрямі) методи регулювання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.