Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Економічні (непрямі) методи регулювання.

Одним з найефективніших регулюючих засобів держави є податки,які існують у суспільстві п'ять століть. У різних країнах застосовують різні підходи до класифікації податків, але громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби.

Є два суб'єкти оподаткування — фізичні та юридичні особи. У фізичних осіб об'єктами оподаткування є доход, майно і земля. Сьогодні середній європейський громадянин сплачує у формі податків 45-48 відсотків свого доходу. У юридичних осіб об'єктами оподат­кування є прибуток, майно і земля. У більшості країн світу юридичні особи, що ведуть підприємницьку діяльність, сплачують до бюдже­ту 48-52 відсотки одержаного прибутку.

Через систему оподаткування, яка передбачає прямі (прибутко­вий податок з населення, податок з корпорацій), непрямі (акцизи, податок на добавлену вартість, митні збори) та інші (податок на не­рухоме майно, спадщину, землю) податки, держава формує бюджет, обсяг якого становить 1/3-1/2, національного доходу.

Кошти державного бюджету витрачаються на розвиток певних галузей, виробництво товарів та продуктів харчування, здійснення різноманітних видів діяльності. Переважна частина витрат (близько 50 відсотків) бюджету припадає на соціально-економічні напрями:

а) витрати на виплату пенсій, допомог, охорону здоров'я, освіту, підготовку кадрів; б) сприяння розвитку енергетики, житлового будівництва і комунального господарства, зв'язку, транспорту;

в) охорона навколишнього середовища. Воєнні витрати, витрати на наукові та космічні дослідження становлять значну частку витрат бюджету.

Особливе значення у країнах з розвиненою ринковою економі­кою надається стимулюванню науково-технічного прогресу, розвитку на його основі наукомістких виробництв. З цією метою кожна країна, виходячи з певної концепції або моделі науково-технічного прогресу, розробляє комплекс заходів, що містять систему національно-держав­них пріоритетів. У США, наприклад, робиться акцент на збереженні науково-технічного і воєнного лідерства, в Японії — на формуванні науково-технічної конкурентоспроможної промислової продукції. Модель, або концепція стимулювання науково-технічного прогресу в різних країнах розробляється залежно від системи управління науково-технічною сферою та її регулювання. У країнах Західної Європи, США і Японії подібна система має децентралізований характер, фінансування науково-технічної сфери здійснюють різні державні відомства, виходячи з принципів координуючої діяльності президентської або урядової адміністрації. Винятком є Франція, де існує централізована система.

Важливим об'єктом державного регулювання є аграрний сектор, який стимулюється за рахунок фінансування з державного бюджету. Держава сприяє подоланню наслідків стихійних лих, розв'язанню перспективних завдань: розвитку інфраструктури, реформуванню виробництва, усуненню соціальних суперечностей на селі — безро­біття, занепаду соціально-побутової та культурної інфраструктури. Для розв'язання цих проблем держава виділяє цільові дотації.

Для підтримання рівня цін у сільському господарстві США, на­приклад, виділяються дотації. У витратах федерального бюджету 5 відсотків витрат передбачається сільському господарству для прямих витрат фермерам, що вирощують зернові культури — рис, пшеницю, просо, кукурудзу, ячмінь, овес, а також бавовник. Частка дотації до ціни коливається від 15 відсотків для виробництва проса до 35 — для рису. На продукцію тваринництва дотацій немає. За рахунок цих же 5 відсотків федерального бюджету фінансуються наукові дослідження в галузі сільського господарства.

Підтримка фермерам надається на рівні штатів, які при пільго­вих відсотках (половина ринкових) надають кошти на поліпшення соціальної сфери — облаштування доріг, телефонного зв'язку, при­бирання сміття тощо.

Більша частина геологорозвідувальних робіт у США здійснюється за рахунок фінансування з державного бюджету. Розвідані місця при­родних копалин реалізуються на аукціонних торгах, доходи від яких надходять до федерального бюджету.

Важливе місце в системі регулюючих важелів держава відводить грошово-кредитній системі. Визначаючи кількість грошової маси в обігу, обсяг кредитів, рівень відсоткових ставок, держава активно впливає на кон'юнктуру ринку. Зменшуючи кількість грошей у кана­лах обігу, держава стримує ділову активність і навпаки — збільшення грошей сприяє посиленню інвестиційної діяльності господарюючих суб'єктів. Цього можна досягти також за рахунок кредитної політи­ки. Зниження відсоткових ставок збільшує кредитні надходження у національну економіку. Недостатні інвестиції призводять до змен­шення обсягів виробництва, вивільнення робочої сили, падіння за­робітної плати.

Об'єктом особливої уваги держави в умовах розвиненої економі­ки є підприємства малого бізнесу — індивідуальні, сімейні, групові. Це зумовлено тим, що, по-перше, ці підприємства є основою конку­ренції, а, по-друге — при відносно невеликих інвестиціях вони забез­печують розв'язання таких проблем, як зайнятість населення, задово­лення потреб ринку, що швидко змінюються, прискорене впровадження технічних, організаційних, управлінських новинок. Державна підтрим­ка малого бізнесу здійснюється за рахунок довго- і короткострокових кредитів на пільгових умовах, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, надання різних податкових пільг, комерційної інформації.

У Франції, наприклад, пільги у системі оподаткування уряд на­дає не тільки для створення нових підприємств, а й для переміщення існуючих у відсталі райони для стимулювання кооперації невеликих і середніх фірм. В Італії пільгове кредитування може досягати 40 відсотків потенційних витрат невеликих підприємств. Кредити видаються на 15 років для реалізації нових ініціатив і на 10 — для модернізації або розширення діючих фірм. При цьому відсоткова став­ка з урахуванням розміру кредиту становить 36-60 відсотків ринко­вої. У Нідерландах держава гарантує відшкодування половини збитків за умови не менш як п'яти капіталовкладень (40 млн гульденів у один проект) за попередні три роки у компанії з кількістю зайнятих до

500 чол. Стимулюють розвиток малого підприємництва також Япо­нія, Південна Корея, Німеччина, інші розвинені країни.

Економічна роль держави надзвичайно важлива у структурній перебудові народного господарства, визначенні пріоритетних ланок суспільного виробництва, раціонального співвідношення між галу­зями. Здійснюється це через бюджетне фінансування певних галу­зей, виробництв, визначених ключовими напрямами структурної політики; стимулювання переливу капіталу в певні сфери діяльності; підготовки і перепідготовки кадрів для пріоритетних галузей.

Як бачимо, адміністративних і економічних регуляторів еконо­міки у держави багато. Проте жоден з них не є ідеальним, оскільки, даючи позитивний ефект у одному випадку, призводить до негатив­них наслідків у іншому. До того ж у різних країнах застосовуються як адміністративні, так і економічні методи регулювання. Проте в одних з них більшого розвитку набуває кредит, у других — пода­ток, у третіх вирішальна роль належить індикативному плануванню (рис. 3). Між адміністративними і економічними методами немає чітко визначеної межі, вони взаємно продовжують один одного і да­ють найбільший ефект при оптимальному поєднанні.


Читайте також:

  1. V. Економічні цикли.
  2. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  3. Автоматичне регулювання.
  4. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  5. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  6. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
  7. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  8. Адміністративні методи управління
  9. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
  10. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
  11. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
  12. Аерометоди




Переглядів: 943

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Адміністративні (прямі) методи регулювання. | Сутність суверенітету і його види.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.