Великобританія

Рис. 1.1.. Потоки грошових коштів між ринками капіталів та фірмою.

Фінансовий менеджмент як управлінська система характеризується й наявністю певних суб’єктів управління. Сучасна практика фінансового менеджменту дозволяє виділити три основні групи таких суб’єктів (рис. 1.2).

Найбільший вплив на вибір типу фінансової політики підприємства здійснює саме суб’єктивний фактор – тип фінансового менеджера. У теорії фінансового менеджменту прийнято поділяти господарських керівників за менталітетом фінансово-інвестиційної політики на консервативних, помірних та агресивних, але існують також інші підходи.

Наприклад, цікаву типологію фінансових менеджерів пропонує у моделі ZOO-САМ® відомий український вчений-економіст М. Сорокін [12]. Згідно з його класифікацією, інвестори поділяються згідно з критеріями «високо ризикові» (В) – «низько ризикові» (Н), «динамічні» (Д) – «статичні» (С) та «позитивний ціннісний пріоритет» (+) – «негативний ціннісний пріоритет» (-) на такі групи як: Леви (ВС+; типовими Левами автор моделі називає Д. Карнегі та Г. Форда), Тигри (ВС-; П. Гетті), Орли (ВД+; Дж. Темплтон), Акули/Вовки (ВД-; Дж. Д. Рокфеллер), Воли (НС+; Н. Терещенко), Ведмеді (НС-), Мавпи (НД+) та Лисиці (НД-). Саме завдяки асоціаціям з фауною модель одержала свою назву.

3. Об’єктом фінансового менеджменту виступає підприємство (фірма, організація, компанія тощо).

Підприємство являє собою таку форму організації господарства, при якій індивідуальний виробник і споживач взаємодіють за допомогою ринку з метою вирішення трьох основних економічних проблем: що, як і для кого робити.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є державні, комунальні, а також підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Розглянемо докладніше деякі види підприємств.

Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, що ґрунтується на державній власності і поділяється на державне унітарне або комерційне підприємство (ст. 73, 74 ГКУ).

Таке підприємство має особливості правового становища щодо недержавних підприємств. Ці особливості обумовлені способом відчуження функцій власника від функцій керування майном у державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству як суб'єкту права це майно належить на праві повного господарського ведення.

Колективне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства, яка ґрунтується на одному або декількох видах колективної власності.

Це підприємство належить колективові співвласників (засновників, учасників), що діють як один суб'єкт права колективної власності. Право колективної власності в колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органи управління, де вищим органом управління є загальні збори і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє, – це об'єкт права власності відповідної юридичної особи. Його засновники й учасники є власниками часток (паїв, акцій, внесків) у майні підприємства.

Приватне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності однією або кількома фізичними особами.

Згідно із законодавством України власник цього підприємства є одночасно і підприємцем, тобто власність і керування майном у приватному підприємстві не відокремлюються.

Відповідно до суб'єктів права приватної власності, визначених Законом «Про власність», можна виділити три види приватних підприємств:

ü індивідуальне приватне підприємство, що ґрунтується на приватній власності і роботі однієї фізичної особи (підприємство однієї особи);

ü сімейне приватне підприємство, яке ґрунтується на приватній власності і роботі громадян, що проживають спільно як члени однієї родини (наприклад, сімейним підприємством може бути селянське (фермерське) господарство);

ü приватне підприємство з правом наймання робочої сили, що ґрунтується на приватній власності окремого громадянина України, який використовує найману працю.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесене до категорії малих підприємств.

До малих підприємств належать новостворені і діючі підприємства:

ü у промисловості й будівництві — з чисельністю працівників до 200 чоловік;

ü в інших галузях виробничої сфери — з чисельністю працівників до 50 чоловік;

ü у науці й науковому обслуговуванні — з чисельністю працівників до 100 чоловік;

ü у галузях невиробничої сфери — з чисельністю працівників до 25 чоловік;

ü у роздрібній торгівлі — з чисельністю працівників до 25 чоловік.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється.

Казенні підприємства створюються в галузях народного господарства, в яких:

ü законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

ü основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) є держава;

ü за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

ü переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

ü приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Фінансово-промислові групи в нашій країні націлені на концентрацію інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямах, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення експортного потенціалу і розвиток конкурентного економічного середовища.

Підприємницькі союзи (мережі) мають за мету створення такої кооперації між підприємствами, за якої в максимальній мірі використовуються їх сильні сторони, і за рахунок цього підвищується загальний економічний потенціал створюваного союзу. Мережа має координувати взаємопов’язані дії, залучати при необхідності нових партнерів і перешкоджати конкуренції між організаціями, що в неї входять.

Віртуальна корпорація створюється на тимчасовій основі як мережа незалежних компаній, об’єднаних сучасними інформаційними системами з метою взаємного користування ресурсами, зниження витрат і розширення ринкових можливостей.

У назвах іноземних компанії нерідко зустрічаються абревіатури, значення яких невідоме більшості вітчизняних керівників. Тим не менш, у них варто розібратись, оскільки вони містять інформацію, яка може виявитись корисною.

Одним з видів організаційно-правової форми компаній у Великій Британії є партнерства. Вони можуть бути створені як у формі з необмеженою відповідальністю – LP (Limited Partnership), так і в формі з обмеженою відповідальністю – LLP (Limited Liability Partnership).

При LP має бути як мінімум один генеральний партнер з необмеженою відповідальністю (який, у свою чергу, може бути компанією з обмеженою відповідальністю) та один чи більше партнерів з обмеженою відповідальністю. Останні несуть особисту необмежену відповідальність за боргами та обов’язками партнерства лише в межах визначеної між партнерами суми.

Limited Liability Partnership передбачає наявність рівноправних партнерів. Члени LLP несуть обмежену відповідальність перед третіми особами своїми внесками в партнерство. Оскільки членами партнерства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також нерезиденти, ця структура є дуже зручною для податкового планування. LLP – відносно нова форма юридичної особи, впроваджена законодавством Великобританії з 6 квітня 2001 року. Подібну організаційно-правову Фому має англійська компанія Chadbourne & Parke LLP.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ХЕРСОН 201_ Р.	\|	Австрія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.