Принципи психокорекційної роботи

Матеріали для самостійного вивчення

Основні вимоги до складання психокорекційної програми

При складанні психокорекційної програми необхідно враховувати наступні моменти:

— чітко формулювати мету психокорекційної роботи;

— визначити коло задач, які конкретизують мету корекційної роботи;

- вибрати стратегію і тактику проведення корекційної роботи;

— чітко визначити форми роботи (індивідуальна, групова або змішана) з клієнтом;

— відібрати методики і техніку корекційної роботи;

— визначити загальний час, необхідний для реалізації всієї корекційної програми;

— визначити частоту необхідних зустрічей (щодня, 1 разів на тиждень, 2 рази на тиждень, 1 раз на два тижні і т.д.);

— визначити тривалість кожного корекційного заняття (постійну 1-1,5 год., чи змінну від 10—15 хв. на початку корекційної програми до 1,5—2 год. на завершальному етапі);

- розробити корекційну програму і визначити зміст корекційних занять;

— планувати форми участі інших осіб в роботі (при роботі з сім'єю — залучення родичів, значущих дорослих тощо);

- реалізувати корекційну програму (необхідно передбачити контроль динаміки ходу корекційної роботи, можливості внесення доповнень і змін у програму);

— підготувати необхідні матеріали і устаткування.

Після закінчення корекційних заходів складається психологічний або психолого-педагогічний висновок про мету, задачі і результати реалізованої корекційної програми з оцінкою її ефективності.

Висновки до 2-го питання

Отже: Для впевненості самого терапевта і клієнта в ефективності психокорекційних заходів, для можливості своєчасного корегування засобів та способів психокорекції необхідно складати психокорекційні програми. Психокорекційна програма має містити діагностичний, настановчий, коректувальни блоки та блок оцінки ефективності. Програми складаються з дотриманням певних принципів та повинні відповідати встановленим вимогам.

Основними принципами психокорекційної роботи є наступні:

1. Принцип єдності діагностики і корекції.

2. Принцип нормативності розвитку.

3. Принцип корекції «зверху вниз».

4. Принцип корекції «знизу вверх».

5. Принцип системності розвитку психічної діяльності.

6. Діяльнісний принцип корекції.

1. Принцип єдності діагностики і корекціївідображає цілісність процесу надання психологічної допомоги як особливого виду практичної діяльності психолога. Детально розглянутий в працях Д.Б. Ельконіна, І.В.Дубровіної і ін., цей принцип є наріжним для всієї корекційної роботи, оскільки ефективність корекційної роботи на 90% залежить від комплексності, ретельності і глибини попередньої діагностичної роботи.

Названий принцип реалізується у двох аспектах.

По-перше, початку здійснення корекційної роботи обов'язково повинен передувати етап прицільного комплексного діагностичного обстеження, на його підставі складається первинний висновок і формулюються мета і задачі коректувально-розвиваючої роботи. Ефективна корекційна робота може бути побудована лише на основі попереднього ретельного психологічного обстеження. В той же час «найточніші, глибші діагностичні дані безглузді, якщо вони не супроводжуються продуманою системою психолого-педагогічних коректувальних заходів» (Д.Б. Ельконін, 1989).

По-друге, реалізація коректувально-розвиваючої діяльності психолога вимагає постійного контролю динаміки змін психологічних особливостей особи, поведінки, діяльності, динаміки емоційних станів клієнта, його відчуттів і переживань у процесі корекційної роботи. Такий контроль дозволяє внести необхідні корективи в задачі самої програми, вчасно змінити і доповнити методи і засоби психологічної дії на клієнта. Таким чином, контроль динаміки ходу ефективності корекції, у свою чергу, вимагає здійснення діагностичних процедур, що пронизують весь процес корекційної роботи і надають психологу необхідну інформацію і зворотний зв'язок.

2. Принцип нормативності розвитку.Нормативність розвитку слід розуміти як послідовність таких, що змінюють одна одну вікових стадій онтогенетичного розвитку.

Поняття «психологічний вік» було введене Л.С. Виготськім. Це «той новий тип структури особистості, її діяльності, ті психічні і соціальні зміни, які в найголовнішому і основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, її внутрішнє і зовнішнє життя, весь хід розвитку в даний період» (Л. С. Виготський,1984, с. 248).-

Таким чином, при оцінці відповідності рівня розвитку людини віковій нормі і формулюванні цілей корекції необхідно враховувати наступні характеристики:

1) Особливості соціальної ситуації розвитку (наприклад, зміна типу освітньої або виховної установи, роботи, сімейного стану, сфери спілкування дитини чи дорослого, включаючи однолітків, дорослих, сімейне та інше соціальне оточення тощо).

2) Рівень сформованості психологічних новоутворень на даному етапі вікового розвитку.

3) Рівень розвитку провідної діяльності людини, її оптимізація.

Окрім поняття «вікова норма» психологу доводиться зустрічатися з поняттям «індивідуальна норма», яка дозволяє намітити в межах вікової норми розвитку програму оптимізації розвитку для кожного конкретного клієнта з урахуванням його індивідуальності і самостійного шляху розвитку.

3. Принцип корекції «зверху вниз».Даний принцип, висунутий Л.С.Виготським, розкриває спрямованість корекційної роботи. У центрі уваги психолога стоїть завтрашній день розвитку, а основним змістом кориктувальної діяльності є створення «зони найближчого розвитку» для клієнта (у Л. С. Виготського такими клієнтами виступали діти). Виготський ввів поняття «зони найближчого розвитку». За Виготським, у разі, якщо завдання є простішими ніж це допускає зона найближчого розвитку, то напрацювання новоутворень не відбуватиметься, проте, якщо завдання є складнішими ніж допускає зона найближчого розвитку, то замість бажаних новоутворень буде фомуватися невпевненість у власних силах та комплекс меншовартості. Корекція за принципом «зверху вниз» носить випереджаючий характер і будується як психологічна діяльність, націлена на своєчасне формування психологічних новоутворень, які співпадають із зоною найближчого розвитку конкретного клієнта.

4. Принцип корекції «знизу вверх».При реалізації цього принципу як основний зміст корекційної роботи розглядаються вправляння і тренування вже існуючих психологічних здібностей. Цей принцип реалізується в основному прихильниками поведінкового підходу. У їх розумінні корекція поведінки повинна будуватися як підкріплення (позитивне або негативне) вже існуючих шаблонів поведінки з метою закріплення соціально-бажаної поведінки і гальмування не бажаної поведінки.

Таким чином, головною задачею корекції «знизу вверх»стає викликання будь-якими способами заданої моделі поведінки і її негайне підкріплення. У центрі корекції — наявний рівень психічного розвитку, що розуміється як процес ускладнення, модифікації поведінки, комбінації реакцій з вже наявного поведінкового репертуару.

5. Принцип системності розвитку психологічної діяльності. Цей принцип задає необхідність врахування в корекційній роботі профілактичних і розвиваючих задач. Системність цих задач відображає взаємозв’язанність різних сторін особи і гетерохронність (тобто нерівномірність) їх розвитку. Через системність будови психіки, свідомості і діяльності особи всі аспекти її розвитку взаємозв'язані і взаємообумовлені. При визначенні цілей і задач коректувально-розвиваючої діяльності не можна обмежуватися лише актуальними на сьогоднішній день проблемами, а необхідно виходити з найближчого прогнозу розвитку. Вчасно вжиті превентивні заходи дозволяють уникнути різного роду відхилень в розвитку, а тим самим необхідності розгортання в цілому системи спеціальних корекційних заходів.

Реалізація принципу системності розвитку в корекційній роботі забезпечує спрямованість на усунення причин і джерел відхилення в психічному розвитку. Успіх такого шляху корекції базується на результатах діагностичного обстеження, підсумком якого стає представлення системи причинно-наслідкових зв'язків і ієрархії відносин між симптомами і їх причинами.

При визначенні стратегії корекційної роботи принцип системності розвитку виявляється тісно пов'язаним з принципом корекції «зверху вниз»: системність аналізу актуального рівня розвитку, досягнутого дитиною до моменту обстеження, здійснюється з погляду центральної лінії розвитку, ієрархії форм психічної діяльності, що склалася на кожному віковому етапі, що визначає зону найближчого розвитку і перспективи.

6. Діяльнісний принцип корекції. Даний принцип визначає сам предмет доповнень коректувальних зусиль, вибір засобів і способів досягнення мети, тактику проведення корекційної роботи, шляхи і способи реалізації поставлених цілей.

Суть його полягає у тому, що генеральним способом коректувально-розвиваючої дії є організація активної діяльності клієнта, в ході реалізації якої створюються умови для орієнтування у важких, конфліктних ситуаціях, організовується необхідна основа для позитивних зрушень в розвитку особи. Корекційна дія завжди здійснюється в контексті тієї або іншої діяльності, яка є засобом, що орієнтує активність.

Згідно даного принципу основним напрямом корекційної роботи є цілеспрямоване формування узагальнених способів орієнтування клієнта в різних сферах наочної діяльності, міжособових взаємодій, врешті решт в соціальній ситуації розвитку. Сама корекційна робота будується не як просте тренування навичок і умінь, а як цілісна осмислена діяльність, що природно і органічно вписується в систему повсякденних життєвих відносин клієнта.

Особливо широко в коректувальній роботі з дітьми використовується поняття «провідна діяльність». У дошкільному і молодшому шкільному віці такою провідною діяльністю є гра в різних її різновидах, в підлітковому віці — спілкування і різного роду спільна взаємодія.

Діяльнісний принцип корекції: по-перше, визначає сам предмет спрямування коректувальних зусиль, а по-друге, задає способи корекційної роботи через організацію відповідних видів діяльності шляхом формування узагальнених способів орієнтування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види корекційних програм	\|	Суть навіювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.