Емоційно-вольова сфера. Розвиток самосвідомості

Зіставлення різних статусів ідентичності

Варіанти формування ідентичності	Проходження кризи ідентичності або періоду прийняття рішень	Обов’язки по відношенню до вибору системи цінностей, переконань, кар’єри
Невизначена, розмита ідентичність	немає	є
Передчасна ідентичність	немає	немає
Мораторій	В процесі проходження	В процесі прийняття
Зріла ідентичність	завершено	прийняті

Цікаво порівняти досягнутий юнаками рівень ідентичності з притаманними їм комплексами індивідуально-особистісних рис. Наприклад, стадія “мораторію” пов’язується, як правило, із високим, а стадія “передчасності” із низьким рівнем особистісної тривожності. Вищі рівні ідентичності корелюють з високою самоповагою, а також із складнішими інтересами. Краще розвинутою рефлексією.

Істотні відмінності спостерігаються й у стилі спілкування та між особистісних стосунках. Психологічна інтимність, глибокі почуття та взаємність стосунків притаманні стадії “мораторію” та “зрілості”, тоді як для етапів “невизначеності” та “передчасності” більшою мірою характерні стереотипні контакти. Серед молодих людей з “невизначеною” ідентичністю найбільше ізольованих.

І.С.Кон вважає, що самовизначення не є завершеним, остаточним, оскільки воно не пройшло перевірки життям. Тому до юності відносять і вікову групу від 18 до 22-25 років, яку умовно називають “початком дорослості”. На цьому етапі, людина вже цілком доросла, як у біологічному, так і в соціальному плані. Вона передусім, суб’єкт трудової діяльності, а соціально-психологічні властивості детермінуються соціально-професійним статусом людини.

Емоційно-вольова сфера. Залежність емоційних реакцій від гормональних та фізіологічних процесів підлітків, певною мірою зберігаються і в юнацькому віці, однак зростає рівень свідомого контролю. Особливості емоційної сфери залежать від соціальних факторів та умов виховання, причому, індивідуально-типологічні відмінності часто суттєвіші, ніж вікові. Особливо гостро проявляються окремі властивості характеру, інколи доходячи до рівня акцентуацій, які не будучи патологіями, збільшують ймовірність психічних травм та провокують відхилення у поведінці. Приміром, загострення такої типової для юнацтва риси як гепертимність (підвищена активність та надмірна збудженість), нерідко спричиняє нерозбірливість молодих людей у знайомствах, схильність до непродуманих вчинків. За О.Е.Личко, вік від 14 до 18-20 років є критичним періодом психопатій.

Але емоційні труднощі не є типовими для юнацького віку. Спостерігається загальна закономірність: підвищення рівня організації і саморегуляції організму призводить до збільшення емоційної чутливості, але паралельно зростають й можливості психологічного захисту. Емоційне життя стає більш багатшим за змістом і диференційованим за відтінками почуттів. Інтенсивніше розвиваються відкритість до емоційних впливів, здатність до переживань, емоційна чутливість.

Розвиток самосвідомості. У період ранньої юності принципово змінюється ставлення до власної особистості. Формується нова якість – усвідомлення себе як неповторної особистості, із власними думками, переживаннями, почуттями, поглядами й оцінками.

На думку В.Штерна, вирішальну роль у формуванні особистості відіграє те, яку цінність людина вважає визначальною. Саме цінності зумовлюють тип людської особистості. В.Штерн описав шість таких типів:

1) теоретичний – усі прагнення особистості спрямованні на об’єктивне пізнання дійсності;

2) естетичний – прагнення зрозуміти одиничний випадок та “вичерпати його без залишку” з усіма індивідуальними особливостями, а об’єктивне пізнання байдуже;

3) економічний – життям людини керує ідея користі, “прагнення найменшими зусиллями досягти найбільшого результату”;

4) соціальний – сенс життя – любов, спілкування та життя для інших людей;

5) політичний – характерне прагнення до влади, панування, вплив на інших;

6) релігійний – співвіднесення “усілякого одиничного явища із загальним сенсом життя та світом”.

Визначаючи кожен із цих типів, В.Штерн зазначив: ”Усі спрямованості цінностей закладені в кожній індивідуальності, але якась з них набуває домінуючого значення і, в основному, визнає життя”.

Безумовно, світоглядні проблеми не вирішуються раз і назавжди. Наступні кризи, труднощі, життєві колізії приведуть до перегляду життєвих позицій. Доросла людини буде повертатися до цих “вічних” проблем, відмовляючись від своїх колишніх рішень.

Процес відкриття власного “Я” складний і внутрішньо суперечливий. Актуальною стає проблеми самоконтролю, так як виявляється, що “Я”-внутрішнє не співпадає з “Я”-зовнішнім. Невизначеність, недостатня диференційованість, розмитість “Я” в цьому віці зумовлюють відчуття стурбованості та внутрішньої порожнечі, що і породжує посилення потреби у спілкуванні.

У дослідженні Т.В.Снігірьової визначено шість типів ціннісної структури “Я”, що відображають індивідуальну своєрідність особистісного самовизначення у ранньому юнацькому віці, і виражається у співвідношенні між минулим, сьогоднішнім та майбутнім “Я”.

1. Усі три “Я” пов’язані між собою з дотриманням доступності й однаковою мірою відповідають ідеальному – “Я”. Це – суб’єктивне, гармонійне уявлення людини про себе.

2. Актуальне – “Я” більшою мірою тяжіє до майбутнього, ніж до минулого “Я”. “Я” – минуле, уявляється дуже далеким, ставлення до нього незмінне, критичне. Сучасне “Я” виступає як новий ступінь особистісного самовизначення.

3. Майбутнє “Я” відірване від сьогодення. Усі три “Я” сприймаються як абсолютно різні. З ідеальним “Я” узгоджується “Я»- майбутнє.

4. Ідеальне “Я” не включене ні до актуального, ні до майбутнього – “Я”, воно ізольоване від них і не бере участі у розвитку особистості.

5. Минуле і сьогоднішнє “Я” пов’язані між собою. Інший полюс, відірваний від них, утворює зв’язок між майбутнім та ідеальним “Я”. Таке поєднання особистісних атрибутів корелює з низькою самооцінкою та відсутністю засобів, за допомогою яких, особистість змогла б зблизити минуле та актуальне “Я” з ідеальним і майбутнім.

6. Актуальне “Я” зовсім випадає з процесу розвитку. Воно відірване від минулого “Я”, не має зв’язку з майбутнім, водночас не відповідає й ідеальному “Я”.

У ранньому юнацькому віці найчастіше зустрічається другий варіант. Критичність щодо дитинства, яке вже минуло, у цьому випадку, супроводжується високою самооцінкою та спрямованістю життєвих перспектив у майбутнє. Друге місце посідає перший варіант, а третє, відповідно, третій варіант.

Уявлення про себе співвідносяться у юнаків із певним збірним поняттям “Ми”(образ типового представника свого віку та статті), але ніколи з ним повністю не співпадає. Образ власного “Я”, як правило, більше диференційований, і включає в себе інші нормативні якості у порівнянні з образом “Ми”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальна ситуація розвитку	\|	Взаємини з дорослими та однолітками

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.