МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||
Вступ. Морфеміка як розділ мовознавчої наукиЛЕКЦІЯ № 1 План: 1. Слово як об’єкт морфемного та словотвірного аналізів. 2. Поняття про морфеміку сучасної української літературної мови. Предмет і завдання морфеміки. 3. Морфема – мінімальна значуща частина слова. Література: основна (2, 4, 5, 7, 9, 12, 15, 16); додаткова (16, 20, 31, 33), довідкова (3, 4, 7, 12, 16).
1. Слово вивчають у різних аспектах. Окремі з них – морфемний та словотвірний. Морфеміка і словотвір – це взаємозв’язані, але різні дисципліни. Вони мають свої одиниці, закономірності сполучування та пристосування морфів у словах, структурні особливості. Від глибини усвідомлення морфемної підсистеми мови залежить розуміння словотвірної і семантичної будови слова, його зв’язку з іншими лексичними одиницями. Морфеміка як наука виділилась порівняно недавно. Є багато праць у галузі морфеміки, проте ґрунтовно цю проблему досліджують Є. Карпіловська та Н. Клименко. У морфеміці вивчають морфемну будову слова, приципи морфемного аналізу. У словотворі вивчають словотвірну структуру слова і способи словотворення: наприклад, слово «підказка» під (префікс) каз (корінь) к (суфікс) а (закінчення) – морфемний аналіз; підказати підказка – суфіксальний спосіб словотворення. Для того, щоб ділити слова на морфи, виводити морфемну структуру слова, необхідно знати правила виділення морфем, які морфеми мають вільне значення, а які зв’язане, а також те, що деякі морфеми є унікальними, а деякі перехідними, афіксоїдами – префіксоїдами чи суфіксоїдами. Зупинимось детальніше на співвідношенні морфемної і словотвірної структури слова. Морфемна структура слова – це закономірна єдність частин, розташованих у певній послідовності. Завдяки мрфеміці і словотвору наш словниковий склад – відкрита система. І в морфеміці, і в словотворі – регулярні відношення. Наприклад, у словах «квасолина», «картоплина» суфікс «ин» вказує на одиничний предмет. Інший приклад: казати до писати робити. Морфеміка і словотвір пов’язані з усіма мовознавчими науками, а також із когнітологією, прагматикою, соціолінгвістикою тощо. У морфеміці вивчають передусім морфеми, їх варіанти; у словотворі – словотвірні моделі, комплексні словотвірні одиниці, способи словотворення. Словотвірна модель – це схема або формула побудови слова: « префікс + дієслово недоконаного виду» (Р + Y нед. виду) – «доказати». І морфеміку і словотвір можна розглядати з погляду синхронії і діахронії. Оскільки між словотвором і морфмікою є відмінності, то й виникла потреба рогдядати слово у двох аспектах: морфемному і словотвірному.
Морфемний аналіз Словотвірний аналіз
Таким чином, при морфемному аналізі основний акцент ставимо на морфемах, а при словотвірному – на твірній основі і словотворчому засобі (форманті). 2. Термін «морфеміка» використовується у двох значеннях: 1) це наука, що вивчає поділ слова на морфеми, формальні семантичні відношення між ними; 2) сукупність морфем, що виділяютьс в словах і використовуються в мові за певними законами сполучуваності: дорога, дорозі. Об’єкт морфеміки – морфеми і морфемні структури слів У морфеміці вивчають: 1) поділ слова на морфеми; 2) виділення у словах морфів; 3) склад морфем, їхні класи за роллю в слові, за значенням, за походженням, за ступенем поширеності; 4) сукупність морфемних структур та розподіл їх за частинами мови (кожна частина мов має свої морфеми); 5) закони конструювання морфемних структур. Складниками морфеміки є: 1) морфотактика, яка вивчає правила формальної семантичної та стилістичної сплучуваності: зоренятко, вітренятко; 2) морфонологія, яка вивчає звукові зміни в морфемному складі слова (особливо на морфемних швах: празький). Морфеміка є розділом граматики, тому що її одиниці, зокрема афікси, служать для вираження і словотвірних, і граматичних значень, наприклад, хлопець, водиця, білявий. Морфеміку розглядають з погляду синхронії і діахронії. Таким чином, морфеміка – це окрема самостійна дисципліна, яка має свій предмет вивчення. 3. Термін «морфема» (від гр. morhe – вигляд, форма) означає найменшу значущу частину слова (Енц., 342). Морфема – це найменша неподільна значуща одиниця мови; елементарна, мінімальна одиниця мови, формально не подідільна в межах одного слова, але подільна за семантикою. Цей термін вперше в українському мовознавстві в 1907 р. вжив Є. Тимченко. - Морфема – двостороння одиниця – вона має значення та матеріальне вираження: синюватий - -юват- виражає значення прикметника і неповноу вияву ознаки; - Морфема існує тільки у складі слова і є його найменшим компонентом, який наділений значенням; - Вона не має синтаксичної автономності; - Морфема – це родове поняття, яке охоплює такі видові: корінь, префікс, суфікс, конфікс, інтерфікс, постфікс, флексія. Отже, морфеми поділяються на кореневі та афіксальні. - корінь – основна обов’язкова морфема, афіксальні – службові; вони доповнюють і уточнюють його значення; - характерна особливість усіх морфем – це їхня відтворюваність і повторюваність у мові (морфема з тим самим значенням зустрічається у ряді слів, принаймні у двох): дощик, столик, носик – суфікс -ик, нульове закінчення; - морфемі притаманне денотативне (кореням), структурне, стилістичне (у різних стилях), експресивне (позитивне чи негативне заарвлення); класифікаційне (дієвідміни, відміни, розряди слів), диференційне (імпортувати – експортувати), конфігуративне (здатість одного з елементів сполучатися з іншим) значення; - є синкретичні морфеми, що водночас виражають ріні граматичні значення, наприклад, прикметникове закінчення вказує на рід, число, відмінок; - за характером виявлення морфеми увають сегментними (вираженими звуковими відрізками), нульовими (хід, зелень) і суперсегментними (несегментними, що розрізняють слова і форми слів): замок – замок, землі – землі; - морфеми мають валентні характеристики: а) з вільним / зв’язаним значенням; б) їм властива полісемія (викладач = діяч, приймач = предмет), омонімія (зима – писати), синонімія (українець – грузин), антонімія (зайти – вийти); - морфеми є продуктивні і непродуктивні (мир, вир, жир, дар; царівна, князівна, сотниківна); - морфеми є питомі і запозичені (гідро, аеро, аква, анти, контр). Таким чином, морфема – це найменша неподільна значуща одиниця мови, яка виступає як носій лексичного чи граматичного знаень, регулярно відтворюється відповідно до законів мови; це узагальнений тип конкретного значення. Читайте також:
|
||||||||||
|