Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Афіксальні морфеми. Загальна характеристика

ЛЕКЦІЯ № 3

План:

1. Характеристика афіксальних морфем:

а) префікс,

б) суфікс (нульовий суфікс),

в) закінчення,

г) постфікс,

ґ) інтерфікс,

д) конфікс,

е) уніфікс.

Література: основна (2, 3, 4, 5, 7, 9, 12, 15, 16), додаткова (9, 16, 20, 31, 33), довідкова (3, 4, 6, 7, 12, 16).

 

1. За місцем, яке займають афікси відносно кореня у простому (з одним коренем) слові, вони поділяються на морфеми, що стоять у препозиції або постпозиції до кореня.

Префікс – службова морфема, що розташована перед коренем або іншим префіксом, приєднується до всього слова, викнує словотворчу (писати – описати) і (або) граматичну (формотворчу: писати – дописати, біліший – найбіліший) функцію.

Префікси на відміну від суфіксів утворюють слова на ґрунті слів, а не основ, тому вони н змінюють належності твірного слова до певної частини мови (гомогенні).

В українській мові понад 8 десятків префіксів, більшість з яких питомі українські. Семантика префіксів характеризується більшою чіткістю, стандартністю: перекопати (повторювана дія), докрутити (закінчити дію), пообідній час (після обіду).

Префікси, частіше, ніж суфікси, трапляються в різних частинах мови: безхмарний, безхмарно; передісторія, передосінній.

Для багатьох префіксів характерна багатозначність: докинути – наблизитися, договорити – завершити.

Є й однозначні префікси: надзірка, премудрий (підсилює слово).

Префіксам властива синонімія: надійти, прийти; передісторія, праісторія.Синонімічні відношення можуть бути між власне українським префіксом і запозиченим: асептичний – знезаражений, аморальний – неморальний.

Префікси можуть вступати в антонімічні відношення, їм також властивий ступінь омонімії: добудова, доісторичний; Закарпаття, заглибокий.

Таким чином, префікс – важливий структурний елемент слова, що має свої особливості.

Характеристика префікса

2. Суфікс – це службоа морфема, що розташована в слові після кореня або іншого суфікса перед закінченням і надає слову нового значення або його відтінку.



Интернет реклама УБС

Суфікси, як і інші морфеми, можуть бути однозначні і багатозначні. Наприклад, суфікс «ник»: 1) лиж/ник (вказує на особу, яка як любитель використовує певний предмет); 2) трикотаж/ник (особа, що виготовляє предмети як фахівець); 3) мод/ник (особа, яка звертає увагу на моду більше, ніж інші); пасіч/ник та ін.

Однозначні суфікси: -оньк-, -есеньк- та ін.

Суфікси є словотворчі (творять нове слово: білий – білок) та формотворчі (творять форму одного і того ж слова: білий – біліший).

Суфікси є гетерогенні (переводять слово з днієї частини мови в іншу: жовтий - жовток) і гомогенні (не переводять: жовтий – жовтенький).

Суфікси закріплені за певною частиною мови: іменникові - -ар-, -яр-, -ець-,-ій-, -ань-, -ач-.

Суфікси, як і префікси, можуть мати синоніми (вередун, вередій) чи омоніми (картоплина, телятина, тканина).

Суфікси можуть бути матеріально виражені (ліс/ок) і нульові (перехід, синь, безголосий).

В українській мові лизько 300 суфіксів, з аломорфами – 682.

Характеристика суфікса.

3. Конфікс – це афікс, що має єдине неподільне значення і складається з 2-х частин, які розташовані перед коренем і після нього: безмовний. Інша назва – циркумфлекс, тому що він ніби оточує корінь з двох боків: міжбрівний.

Він бере участь як комплекс в одному акті префіксально-суфіксального словотворення. В українській мові лизько 60 конфіксів. Вони беруть участь у творенні багатьох частин мови: іменників (вибалок, одвірок, окраєць, перелісок, сутінок, загір йа, міжгірйа), прикметників (безбарвний, загірний, невтомний, прибережний), дієслів (озбройіти, остовпіти, висвітлити), прислівників (по-українському, по-грузинськи, зрана).

Конфікси можуть бути і гомогенними і гетерогенними: яр – виярок, під водою – підводний.

Таким чином, конфікс – важливий структурний елемент слова.

4. Уніфікс – унікальна морфема. Повторюваність морфем у різних словах є обов’язковою ознакою їх виділення та ототожненя. Проте деякі морфеми «порушують» цю умову, вони виділяються на тлі коренів, які можуть повторюватись у словах, але самі морфеми не повторюються, наприклад, піп – попадя, любов, загибель (-ад-, -ов-, -ель- – уніфікси).

Усі ці сегменти подібні до звичайних суфіксів, але відрізняються від них тим, що ніи закріплені за певними словами, поза якими вони позбавлені значення.

Отже, уніфікс – це різновид одиничних зв’язаних морфем, подібних до афіксів (у даному випадку – до суфіксів).

Уніфікси використовуються в слові як готові компоненти (вони не використовуються для творення нових слів і мають не завжди виразну семантику: маска – маскарад). Уніфікси унікальні за формою, а є й такі, що унікальні і за формою, і за значенням: поштамт, ячмінь, юриспруденція. Як бачимо, уніфікси великою мірою наявні в іншомовних словах: архіваріус, пергідроксид,ва-банк (унікальними можуть бути і суфікси, і префікси). Таким чином, розглядаючи морфемну структуру слова, варто враховувати, що її можуть представляти унікальні морфеми.

 

5. Постфікс – це морфема, що розташована після закінчення і формотворчого суфікса, виражає граматичне і (або) словотвірне значення. Коли говорять про постфікс, то мають передовсім на увазі -ся, -сь у дієсловах. Проте за формою і заченням виділяють різні постфікси: дивиться-бо, котрий-будь, чий-небудь, слухай-но, ходімте, чути-таки. Як бачимо, у наведених прикладах значення постфіксів входить до структури лексичного значення слова. Варто підкреслити, що -ся, -сь теж не є асемантичними, вони використовують важливу роль при словотворенні: пересвистуватисяпішло від свистати (префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб творення слова). Крім того, -ся, -сь може виражати і граматичне значення пасивного стану (Робітники будують дім. Дім будується робітниками). Ці ж постфікси можуть мати й інші значення: обніматися (взаємозвороня дія); умиватися(дорівнює «себе»).

Як бачимо, постфікси, їх значення – це важливий компонент значення слова. Окремі з постфіксів беруть участь у творенні неозначених займенників і прислівників: що-небудь.

Характеристика постфікса.

6. Інтерфікс – це беззначеннєва морфема, беззначеннєвий сегмент у слові, який служить для поєднання окремих морфем: сталевар, темно-синій.

Є різні інтерфікси за характером і кількістю звуків чи букв: королевич, ялтинський, драматичний, шосейний, житейський, махновець, заробітчанський.

Є інтерфікси, які деякі вчені кваліфікують як «застиглі закінчення»: десятирічний, сорокалітній, пройдисвіт.

В українській мові приблизно 50 (деякі вчені вважають, що 54) інтерфіксів.

Інтерфікси не зв’язані з будь-яким категоріальним значенням.

Основна функція інтерфікса – сполучна. Завдяки їм на морфемних швах (стиках) усувається нагромадження кількох звуків, важких для вимови.

Інтерфікси поєднують запозичене слово чи його основу з питомим українським суфіксом: шосейний, деповець, міліцейський.

Інтерфікси наявні в різних частинах мови: тодішній.

Інтерфікс є важливим при творенні нових слів, отже, можна сказати, що він виконує словотворчу функцію (працелюбний – основоскладання + суфіксація + інтерфіксація). Деякі вчені (Клименко, Карпіловська) вважають, що в окремих словах є нульовий інтерфікс: Новгород, гуляйполе, непийвода.

Таким чином, інтерфікс – важливий компонент морфемної будови слова.

Характеристика інтерфікса.

 

 

6. Закінчення (флексія – з лат. «згинання») – морфема, що виступає у словоформі після кореня чи суфікса і вказує на відношення слова до інших слів у реченні (зв’язному мовленні).

Найхарактерніші собливості флексії:

- якщо за допомогою суфікса чи префікса утворюються нові слова, то за допомогою закінчення – словоформи (хоча, наприклад, у слові «кума», яке пішло від «кум» маємо флективний спосіб творення слова – словотворча, а не релятивна функція закінчення);

- суфіксальні морфеми тініше зв’язані з основою, ніж закінчення. Суфікси і префікси наявні в усх словоформах, а закінчення змінюються залежно від відмінка чи роду;

- закінчення додаються до всіх основ: похідних і непохідних;

- суфікси і префікси можуть бути іншомовні, а флексії – ні;

- закінчення властиве відмінюваним та дієвідмінюваним частинам мови;

- закінчення не мають інфінітиви, дієприслівники, прислівники, невідмінювані іменники, неповнозначні частини мови, вигук, невідмінювані прикметники (хакі, бордо);

- після флексії може стояти тільки постфікс (посміхнулася);

- закінченню, порівняно з іншими морфемами, властивий високий рівень абстрактності;

- значення флексії не входить до лексичного значення слова, але воно є обов’язковим для всіх змінних слів;

- флексіям властивий високий ступінь омонімічності: пер/о (Н.в., сер.р., однина), співал/о (дієслово мин. часу сер. роду), тих/о (присл.), рук/и(Р.в., однина), ход/и (нак. спос., ІІ ос. однини);

- у слові є одне закінчення, а інших афіксів може бути більше;

- в українській мові приблизно 80 флексій;

- закінчення можуть бути матеріально виражені (густ/ого) або нульові (сад, синь).

Таким чином, важливим компонентом морфемної будови слова є закінчення.

Характеристика флексії.

 

 

 


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
  3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
  4. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
  5. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
  6. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
  7. Автокореляційна характеристика системи
  8. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
  9. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
  10. Архітектура СЕП та характеристика АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3
  11. Банківська система України і її характеристика




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Кореневі та афіксальні морфеми. Загальна характеристика | Аналізоване слово.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.