МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Сутність політичного режиму та його типи.Тема: ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ. 2. Характерні ознаки демократичного, авторитарного та тоталітарного політичних режимів.
1. Політичний режим- це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.Зміст політичного режиму визначається взаєминами між двома політичними субстанціями - владою і свободою. Саме обсяг повноважень влади, способи і методи її діяльності, ступінь свободи індивідів дозволяють належно оцінити характер існуючого у певному суспільстві політичного режиму. Значну увагу характеристиці політичних режимів приділяв у своїх працях Аристотель. Він поділив режими на правильні (монархія, аристократія, політея) і неправильні(тиранія, олігархія, демократія): при правильному режимі влада використовується для загального блага, а при неправильному — для задоволення приватних інтересів правлячої групи. Еволюція політичних режимів має свою послідовність, відповідні цикли: монархія - аристократія - олігархія - тиранія - демократія - республіка (політея). У XVI ст. французький мислитель Ж. Боден, опираючись на ідеї Аристотеля, у праці «Республіка»класифікує політичні режими на: 1) монархію (верховна влада належить одній особі); 2) аристократію (при владі знаходиться менша частка населення); 3) народну державу чи республіку (весь народ бере участь у здійсненні влади). Ознаками виділення політичного режиму у окремий тип є: - спосіб формування органів влади; - співвідношення між гілками влади; - становище і роль політичних партій та громадських організацій; - правовий статус особи; - рівень економіко-господарського розвитку; - рівень політичної стабільності суспільства; - порядок функціонування правоохоронних і каральних органів; - встановлена правова система, її особливості та характер; - історичні, культурні традиції, звичаї народу тощо. Із виділених ознак можна зробити висновок, що політичні режими розрізняються на основі аналізу співвідношення та взаємодії держави і громадянського суспільства. Найпоширенішою є така класифікація політичних режимів: - режими постійні та тимчасові; - режими нормального та надзвичайного функціонування; - конституційні та неконституційні; - режими функціонування правової держави, режими революційної законності та режими свавілля (відсутність законності); - світські, релігійні, атеїстичні; - безпартійні, одно-, дво- та багатопартійні; - цивільні та воєнні; - режими, що мають досить стабільну та надійну внутрішню опору та такі, що потребують постійно підтримки ззовні; - режими, котрі опираються лише на національні інститути влади, та такі, що підтримуються за допомогою діючих на території країни політичних інститутів, які представляють закордонні сили; - режими, що мають реальною постійною і активною сферами своєї діяльності увесь світ та такі, котрі у своїй діяльності фактично обмежені рамками своєї країни і мають лише окремі компоненти загальнопланетарної системи забезпечення національних інтересів. У сучасних умовах політичні режими частіше за все класифікують на авторитарні, тоталітарні тадемократичні. Іноді в окрему групу дослідники виділяють автократичні, анархічні, охлократичні, а також фашистські режими у різноманітних формах їх прояву. 2.Характерною особливістю демократичного режиму є децентралізація, роззосередження влади між громадянами держави з метою надання їм можливості рівномірного впливу на функціонування владних органів. Це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління і прийняття рішень у відповідністю з волею більшості. Демократичний режим характеризує: - виборність найважливіших органів політичної влади; - вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волевиявлення більшості громадян; - формальне визнання народу джерелом влади, сувереном у державі; - юридична рівність громадян; - пріоритет прав людини над правами держави; - розподіл влади з метою недопущення її концентрації в єдиному центрі; - повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами; - верховенство закону в усіх сферах суспільного життя тощо. Авторитарний режим. Авторитаризм(від лат. autoritas - цілковита влада, вплив) - це політичний режим, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян та їх об’єднань, суворою регламентацією їхньої активності, різким скороченням повноважень демократичних інституцій. На відміну від тоталітаризму, авторитарний політичний режим допускає існування обмеженого плюралізму в різних суспільних сферах, погоджується з існуванням окремих елементів демократії, таких як парламентські вибори, багатопартійність. Проте його сутнісними ознаками залишається щоденна загроза репресій, використання армії та каральних органів. Основні ознаки авторитаризму: - у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, диктату; - виконавчі органи держави наділені широкими законодавчими повноваженнями; - обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, юридичні гарантії їх забезпечення; - гласність не є принципом діяльності органів влади; - опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати масові репресії; - при боротьбі за владу використовуються як законні, так і незаконні методи; - обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого режиму об’єднань громадян; - в процесі прийняття та реалізації політичних рішень практично виключається метод компромісу, взаємоузгодження різних позицій; - органи влади діють на власний розсуд ( часто порушуючи при цьому закон ), керуючись власним баченням політичної доцільності. Тоталітарний режим. Тоталітаризм(від фр. totaliti - сукупність, повнота, від лат. totus- весь, цілий) - це політичний режим, якийхарактеризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців. Щодо авторства цього терміну, то думки учених розійшлися, називаючи Б. Муссоліні, Д. Джентіле, Дж. Амендолу, П. Габетті. Перша спроба наукового аналізу належить німецько-американській дослідниці X. Арендту праці „Походження тоталітаризму”(1951 р.). X. Арендт знаходить початки тоталітарної ідеології в діалектичному розумінні історії і в перевазі теоретичного над політичним життям. Тобто, відбувся відхід від тих політичних вартостей, носіями яких були стародавні греки, а пізніше - західноєвропейський громадянин у буржуазно-ліберальній конституційній державі. Цей процес виявився у переході від політичного „діяння” до вірування у можливість „творення” історії й її тотального планування. Це спричинило атомізацію суспільства, розпад авторитету, традицій, релігії. На базі атомізації та утворення маси виникло нове безкласове тоталітарне суспільство. Тобто, походження тоталітаризму X. Арендт бачить у зламі класового суспільства і відсутності будь-якої суспільної структури. Вона наголошувала, що тоталітарна влада не припускала ніякої діяльності, наслідки якої неможливо передбачити, а тому тоталітарний рух повинен був усіх обдарованих, талановитих, незалежно від їх політичних орієнтацій, замінити шарлатанами і дурнями, бо такі люди є найбільшою гарантією стабільності режиму. Основні ознаки тоталітарного політичного режиму: - жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема; - відсутність легальної опозиції; - наявність обов’язкової для усіх офіційної ідеології; - нетерпимість до політичного інакодумства; - знищення громадянського суспільства; - проголошення принципу органічної єдності держави і народу; - повна монополізація влади політичним лідером, який представляє законодавчу та виконавчу владу; - існування широкого суспільно-політичного руху, що забезпечує тоталітарній владі масову підтримку; - всезагальна лояльність громадян досягається під загрозою терору; - державний монополізм в економіці. Між дослідниками ведеться дискусія щодо того, чи є обов’язковою ознакою тоталітаризму ліквідація багатопартійності й абсолютне панування у суспільному житті однієї партії. Зокрема, В. Якушикзауважує, що у деяких країнах з тоталітарним режимом зовсім немає політичних партій, в інших - одна, ще в інших дозволяється діяльність кількох партій, які визнають провідну роль партії-гегемона. Формами прояву тоталітарного режиму є комунізм, сталінізм, фашизм, нацизмта ін. Історично першою формою тоталітаризму є комунізм радянського типу, сформований після 1917 р. У 1922 р. в Італії був встановлений такий різновид тоталітаризму як фашизм, а в 1933 р. у Німеччині виникає новий суспільний устрій - націонал-соціалізм, котрий мав чимало спільних рис з фашизмом та радянським комунізмом.
Читайте також:
|
||||||||
|