Результативність групового психокорекційного процесу

Поняття про групову динаміку як фактор психокорекції

У груповій динаміці присутній груповий ефект, який забезпечується розвитком стосунків у групі в напрямі інтеграції. Групова динаміка каталізує психокорекційний процес тим, що допомагає реалізувати принцип багаторівневості в психокорекційній роботі, а це забезпечує оптимальність дозування психокорекційних впливів, поступальний розвиток зумовлюється відповідним характером психокорекції і навпаки.

Психокорекція полегшується тим, що виникає атмосфера психологічної підтримки, захищеності, психологічної безпеки. Групова інтеграція дає змогу вийти на глибші рівні позитивної дезінтеграції особистісної структури суб’єкта. Груповий ефект проявляється у феномені наслідування, коли саморозкриття одних членів групи ініціює саморозкриття інших. Виникає можливість навчатися не лише на власному досвіді, а й на досвіді інших осіб через розвиток уміння аналізувати груповий матеріал. Тобто починають діяти механізми не лише наслідування, а й ідентифікації, катарсису.

Інтеграція групи сприяє зниженню в учасників навчання тривожності, напруженості, почуття психологічної загрози від присутніх. Інтеграційні процеси в групі знижують прояви ситуативних захистів і відкривають можливість дослідження базових форм захисної поведінки.

Але варто пам’ятати, що процес інтеграції групи відіграє лише допоміжну роль щодо цілей психокорекції, а позитивна дезінтеграція має безпосереднє відношення до особистісних змін учасників навчання. Інтеграція групи трохи випереджає особистісну дезінтеграцію. Це має враховувати керівник групи.

Група проходить процес позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку.

Процеси дезінтеграції й інтеграції досягають у групі найбільшої інтенсивності через 5-6 днів (при роботі 10-12 год. на добу), і тоді є підстави вважати, що група перебуває у найпродуктивнішому періоді.

Показниками дезінтеграції є емоційні стану подиву, тривоги, сорому, смутку; інтеграції – розширення самосвідомості, здатність до самоаналізу, до рефлексії, сенситивності, розуміння ролі дитинства у визначенні глобальних життєвих настановлень.

Вся робота АСПН спрямована на поглиблення і розширення соціальної компетентності учасників навчання, дослідження детермінованості їхніх особистісних проблем попереднім життєвим досвідом.

До загальних змін належать:

– розвиток здатності до ауто психотерапії і сенситивних здібностей сприймання інформації, важливої для розуміння себе та інших;

– засвоєння оптимальних умінь спілкування (вміння приймати людину такою, якою вона є, розуміти когнітивні передумови виникнення різни емоційних станів, корелювати їх з базовими формами захистів, бачити стереотипно-деструктивні форми поведінки);

– набуття лабільності нервових процесів та гнучкості поведінки;

– вміння адекватно поціновувати ситуацію спілкування, прогнозувати тенденції її розвитку та управляти нею;

– розвиток психологічної відповідальності за свою поведінку;

– розвиток уміння перетворювати себе на об’єкт дослідження;

– вміння об’єктивувати запрограмованість власної поведінки;

– розуміння власного життєвого плану.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 8. Теоретико-методологічні засади групової психокорекції	\|	Методичні вимоги, спільні для учасників і керівника психокорекційної групи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.