Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Чиста монополія

Крива довгострокової сукупної пропозиції галузі має нахил униз. У цьому випадку несподіване збільшення попиту змушує галузь розширювати обсяг виробництва. Але в міру укрупнення галузі в неї з’являється можливість завдяки своїм розмірам здобувати деякі з факторів виробництва дешевше. Наприклад, більша галузь може дозволити собі поліпшену систему транспортування або більш ефективну, але менш дорогу мережу фінансового обслуговування. У цьому випадку криві середніх витрат фірми зміщаються вниз (незалежно від ефекту масштабу), і ринкова ціна продукту знижується. Зниження ринкової ціни й середніх витрат приводить до довгострокової рівноваги галузі з більшою кількістю фірм, з більшим обсягом виробництва й з більше низькою ціною на продукцію. Висновок: у галузі з витратами, що знижуються, крива довгострокової сукупної пропозиції S_L має нахил униз.

Загальний висновок: У чисто конкурентній економіці дії виробників, які прагнуть максимального прибутку, приведуть до такого розподілу ресурсів, що максимізує задоволення потреб. Рівність у довгостроковому періоді ціни й мінімуму середніх витрат указує на те, що конкурентні фірми будуть використовувати найбільш ефективну з відомих технологій і призначати найнижчу ціну з урахуванням своїх витрат виробництва. Рівність ціни й граничних витрат указує, що ресурси будуть розподілені відповідно до споживчих смаків. Конкурентна система цін буде перерозподіляти ресурси у відповідь на зміну в споживчих смаках, технологіях або запасах ресурсів, для того, щоб підтримати ефективність розподілу ресурсів тривалий час.

Економісти визнають чотири можливих фактори, що перешкоджають ефективному розподілу ресурсів у конкурентній економіці:

1. Розподіл доходів у конкурентній ринковій системі нерівний і може привести до виробництва дрібниць для багатих, відмовляючи бідним у задоволенні основних потреб.

2. Розподіляючи ресурси, конкурентна модель не допускає побічних витрат і вигід або виробництва суспільних благ.

3. Галузь із чистою конкуренцією може заважати застосуванню кращої з відомих технологій і сприяти повільному темпу технічного прогресу.

4. Конкурентна система не забезпечує ані широкого діапазону вибору продуктів, ані умов для розробки нових продуктів.

ТЕМА 6. ЦІНОУТВОРЕННЯ Й ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ НЕДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

ПЛАН

6.1 Чиста монополія

6.2 Монополістична конкуренція

6.3 Олігополія

Чиста монополія

Чиста монополія існує, коли одна фірма є єдиним виробником продукту, у якого немає близьких замінників.

Характерні риси:

1. Єдиний продавець (фірма й галузь – синоніми).

2. Немає близьких замінників.

3. Значний контроль над ціною.

4. Вступ в галузь заблоковано.

Чиста монополія зазвичай виникає там, де відсутні реальні альтернативи, немає близьких замінників, продукт, який виробляється, є певною мірою унікальним. Це повною мірою можна віднести до природних монополій, коли збільшення числа фірм у галузі викликає зростання середніх витрат. Типовим прикладом природної монополії є комунальні служби. У цих умовах монополіст має владу над продуктом, у значній мірі контролює ціну й може впливати на неї, змінюючи кількість товару.

У боротьбі за економічні прибутки в довгостроковому періоді монополії роблять особливі ставки на бар’єри для вступу в галузь.

Форми бар’єрів для вступу в галузь:

1. Сучасна технологія в деяких галузях така, що ефективне маловитратне виробництво може бути досягнуто тільки за умови, що виробники є великими, як в абсолютному вираженні, так і у відносно ринку (наприклад, автомобільна, алюмінієва, сталеливарна промисловість). Нові фірми, що вступають на такий ринок як дрібні виробники, не мають шансів для виживання. Інший варіант – увійти в галузь, будучи великим виробником. На практиці це надзвичайно важко. Фінансові перешкоди на шляху великих підприємств у багатьох випадках настільки великі, що рівносильні заборонним.

2. У декількох галузях економія, обумовлена зростанням масштабу виробництва, особливо різко виражена й у той же час конкуренція нездійсненна, важка або просто неприйнятна. Такі галузі називаються природними монополіями. (Наприклад: електричні й газові компанії, автобусні фірми, кабельне телебачення, водопостачання, зв’язок). Цим галузям надаються державою виняткові привілеї, а в обмін держава зберігає за собою право визначати географічну сферу діяльності монополіста, регулювати якість його послуг і контролювати ціни.

3. Фірма, що володіє або контролює сировину, яка є необхідною в процесі виробництва, може перешкоджати створенню конкуруючих фірм.

4. Фірма може усунути нових конкурентів і за допомогою агресивних, жорстоких дій (наприклад: тиск на постачальників ресурсів і банки, переманювання персоналу, різке зниження цін і т. д.). Багато що з цих аспектів нечесної конкуренції заборонено законом, однак на практиці вони застосовуються дуже часто.

Вирішальне розходження між чистим монополістом і чисто конкурентним продавцем полягає в їхніх кривих попиту – D.

Крива попиту для конкурентної фірми має вигляд горизонтальної кривої, продавець погоджується із ціною, встановленою ринком, P = MR = D. Валовий доход (TR) рівномірно зростає й збільшується щораз на одну й ту ж величину – P.

Так як чистий монополіст є галуззю, те його крива попиту являє собою криву галузевого попиту й має вигляд спадної кривої.

Наслідки спадної кривої попиту:

1. Ціна перевищує граничний доход (мал. 6.1).

Рис. 6.1 – Ціна й граничний доход в умовах чистої монополії

Чистий монополіст (будь-який виробник в умовах недосконалої конкуренції) зі спадною кривою попиту повинен знизити ціну для того, щоб продати більше продукції. Внаслідок цього граничний доход буде менше, ніж ціна.

Приклад: 3 одиниці продається за ціною $142 за одиницю, щоб продавати 4 одиниці в день, ціна знижується до $132. Але знизивши ціну підприємець втратив на 3-х одиницях $30 ($10 × 3 шт.). У результаті граничний доход від продажу четвертої одиниці MR = $102 (при ціні P = $132).

2. Зниження значень граничного доходу означає, що валовий доход – TR буде зростати темпами, що сповільнюються.

3. Крива попиту чистої монополії поділяється на два відрізки: еластичний і нееластичний.

Попит є еластичним на тому відрізку кривої D, при русі вниз по якому (тобто при зменшенні ціни й збільшенні попиту) відбувається зростання TR – валового доходу. TR досягає максимуму в точці, де MR = 0. Починаючи із цієї точки попит стає нееластичним – тобто при зменшенні ціни й збільшенні продажів валовий доход фірми зменшується. Фірма ніколи не буде знижувати ціну й збільшувати продажі на цьому відрізку, оскільки це веде до одночасного скорочення валового доходу й збільшення витрат, що знижує прибуток.

Яку певну комбінацію ціни й кількості на еластичному відрізку кривої попиту вибере чистий монополіст?

Монополіст, який прагне прибутку, використовує те ж логічне обґрунтування, що й прагнуча до прибутку фірма в конкурентній галузі. Фірма буде нарощувати виробництво продукції до такого обсягу, при якому MR = MC.

Рис. 6.2 – Попит, граничний доход і валовий доход фірми в умовах недосконалої конкуренції: а) попит і крива граничного доходу; б) крива валового доходу

Рис. 6.3 – Положення, що максимізує прибуток для фірми в умовах чистої монополії

За умови, що MR = MC фірма буде випускати кількість продукції Q_m за ціною P_m. Прибуток на одиницю продукції APm. Сукупний прибуток – площа прямокутника AP_mNL.

Основні положення монополістичного ціноутворення:

1. Монополіст одночасно вибирає й ціну, і обсяг виробництва. Вирішуючи, який обсяг продукції зробити, він визначає, тим самим, ціну.

2. Фірма вибирає не найвищу ціну, а ціну, за якої сукупний прибуток максимальний – тобто максимальна різниця між сукупним (валовим) доходом TR і сукупними (валовими) витратами TC. Що у свою чергу, залежить від:

– кількості реалізованої продукції;

– ціни;

– витрат на одиницю продукції.

3. Монополіст прагне до максимального сукупного прибутку, а не до максимального прибутку на одиницю продукції.

4. Чиста монополія не гарантує економічний прибуток.

Рис. 6.4 – Положення, що мінімізує збитки для фірми в умовах чистої монополії

Якщо попит D слабкий, а витрати високі, виробник в умовах чистої монополії може бути не в змозі отримати прибуток. Оскільки P_m > AVC у точці Q_m, фірма буде мінімізувати збитки в короткостроковому періоді, виробляючи обсяг продукції Qm, при якому MR = MC. Збитки на одиницю продукції AP_m, сукупні збитки – площа прямокутника P_mALN.

Економічні наслідки монополії:

На рис. 6.5 ми бачимо, що конкуруюча фірма виробила б Q_c одиниць продукції за ціною P_c (виробництво відбувалося б до точки, у якій S = MC = MR). Монополіст буде вважати вигідним продавати менший обсяг продукції (Q_m < Q_c) і призначати більш високу ціну (P_m > P_c), ніж це зробив би конкуруючий виробник. Такий обсяг виробництва монополіста, який максимізує прибуток, має своїм результатом недорозподіл ресурсів. Обмежуючи випуск, монополіст використовує менше ресурсів, ніж це є виправданим з погляду суспільства.

Рис. 6.5 – Порівняння обсягу виробництва й ціни чистого монополіста й чисто конкурентної фірми

Ми розглянули випадок, коли витрати монополії й конкуруючої фірми однакові.

Випадки, коли витрати монополії й конкуруючої фірми на одиницю продукції неоднакові, вимагають розгляду за рядом пунктів:

1) ефект масштабу;

2) «X-неефективність»;

3) витрати для збереження монополії;

4) науково-технічний прогрес.

1. Ефект масштабу.

При значній економії від зростання масштабів виробництва монополіст може домогтися низьких витрат на одиницю продукції ATC_m при випуску Q_m продукції, тоді як невелика конкуруюча фірма може забезпечити лише обсяг виробництва Q_c при значних витратах – ATC_c. Це не дозволяє конкуруючим фірмам досягати мінімальних середніх витрат у довгостроковому періоді.

2. «X-неефективність» виникає внаслідок того, що менеджери часто переслідують інші цілі, ніж зростання прибутків фірми – це:

– більш легке життя на роботі;

– ухилення від підприємницького ризику;

– забезпечення роботою некомпетентних друзів і родичів;

– ставка на інтуїцію в прийнятті рішень і зневага розрахунками витрат і доходів;

– погана стимуляція працівників фірми й т. д.

Монополістичні фірми більш схильні до «X-неефективності» ніж конкуруючі. У такому випадку витрати чистої монополії ATCm', а чисто конкурентної фірми ATCc'.

Рис. 6.6 – Економія, обумовлена зростанням масштабів виробництва та наслідки «X‑неефективності»

3. Чисті монополії мають додаткові витрати, пов'язані зі збереженням монополії: одержання державної ліцензії, лобіювання інтересів фірми й т. д. Ці витрати нічого не додають до обсягу виробництва фірми, але збільшують її витрати.

4. В умовах чистої конкуренції фірми зацікавлені у введенні досягнень науково-технічного прогресу як засобі зниження витрат на одиницю продукції й збільшення прибутків, однак, вони не мають великих фінансових ресурсів для НТП.

Відсутність конкурентів у монополізованих галузях означає, що в монополій немає автоматичного стимулу до НТП, хоча вони мають значні ресурси для його впровадження. Технічні вдосконалення вигідні монополіям, насамперед у тих випадках, якщо знижують витрати на одиницю продукції й збільшують прибуток, а також у тому випадку, якщо НТП є одним з монополістичних бар’єрів для вступу в галузь.

Істотний недолік монополії полягає в тому, що, використовуючи цінову дискримінацію, монополія сприяє нерівності в розподілі доходів. Цінова дискримінація виражається в тому, що з метою збільшення економічного прибутку монополіст призначає різні ціни для різних покупців. При цьому, цінові розходження не обумовлені розходженням у витратах. (Наприклад: різні тарифи на міжміські телефонні послуги залежно від часу доби, різні ціни на електроенергію для промислових підприємств і населення й т. п.).

Дії монополістів, спрямовані на недорозподіл ресурсів і одержання економічних прибутків можна обмежити або повністю усунути, використовуючи регулювання цін (рис. 6.7). Ціна, за якої досягається ефективність розподілу ресурсів називається суспільно оптимальною ціною. «Суспільно-оптимальна ціна» (P_r) встановлюється там, де перетинаються криві попиту й граничних витрат (точка R). Однак P_r приведе до збитків регульованої фірми в короткостроковому періоді, а в довгостроковому періоді приведе до банкрутства. Тому регулювальні органи встановлюють ціну, яка забезпечує прибуток (P_f), що дозволяє монополістові забезпечити беззбиткове виробництво, однак, не виправляє повністю ситуацію недорозподілу ресурсів (точка F).

Рис. 6.7 – Регульована монополія

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Галузь із витратами, що знижуються	\|	Монополістична конкуренція

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.