Принципи адміністративного процесуального права

Принципи адміністративного процесуального права являють собою складову частину загальноправових принципів, відбивають соціально-політичний стан та потреби суспільства і держави, закріплені Конституцією та іншими законами України, є

підґрунтям формування і розвитку адміністративно-процесуальної діяльності. До них належать принципи:

— верховенства права;

— презумпції правомірності дій і вимог суб’єкта звернення та заінтересованої особи;

— верховенства закону в системі адміністративно-процесуальних нормативних актів;

— забезпечення і охорони інтересів особи і держави;

— диференціації та спеціалізації адміністративного процесу;

— відповідності норм адміністративного процесуального права України положенням міжнародно-правових актів.

1. Принцип верховенства права.

Юридичний зміст визначення верховенства права має три складові: а) справедливість як природно-правовий фундамент розуміння верховенства права; б) позитивістська діяльність держави, тобто наявність державно-вольового інструментарію, насамперед закону і суду; в) легітимація як неодмінна ознака правової природи соціальних регуляторів, тобто усі соціальні регулятори — право, мораль, традиції, звичаї тощо — мають бути легітимовані суспільством.

2. Принцип презумпції правомірності дій і вимог суб’єкта звернення та заінтересованої особи. Презумпція — це припущення високого ступеня ймовірності правомірної поведінки та законних вимог суб’єкта звернення. Цей принцип ґрунтується на повазі до особистості з урахуванням того, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Юридичний зміст цього принципу складають такі правила: а) ніхто не зобов’язаний доводити правомірність свого звернення. Доказування правомірності дій особи є її правом, а не обов’язком; б) усі звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду; в) усі сумніви щодо правомірності звернення особи тлумачаться на її користь; г) ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАСУ; ґ) ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції; д) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; е) постанови або рішення у справах не повинні ґрунтуватися на припущеннях.

3. Принцип верховенства закону в системі адміністративно-процесуальних нормативних актів. Реалізація цього принципу вимагає: по-перше, прийняття законів, що регулюють процесуальні відносини виключно відповідно до вимог норм Конституції України; по-друге, адміністративно-процесуальні відносини, насамперед визначальні їх сторони, мають бути врегульовані виключно на законодавчому рівні; по-третє, визначення мінімально необхідних повноважень органів виконавчої влади у сфері процесуальної діяльності на базі підзаконних нормативних актів та витіснення й обмеження сфери дії

відомчих нормативних актів.

Юридичний зміст цього принципу полягає в установленні максимальної урегульованості законом адміністративно-процесуальних дій та визначення мінімально необхідних повноважень органів влади щодо розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ.

4. Принцип забезпечення і охорони інтересів особи і держави. Цей принцип в літературі визначається ще як принцип процесуальної владності, що означає здійснення певних дій в інтересах усього суспільства. Тобто норми адміністративного процесуального права повинні бути сконструйовані таким чином, щоб передбачали зобов’язання (обов’язок) органів, які розглядають і вирішують індивідуальні адміністративні справи, забезпечували захист не тільки інтересів, прав і свобод людини, а й інтереси держави, громадського порядку, підприємств, установ та організацій.

Юридичний зміст цього принципу полягає в тому, що права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

5. Принцип диференціації та спеціалізації адміністративного процесу. Системний аналіз норм адміністративно-процесуального права дає підстави говорити про наявність двох форм адміністративного процесу — судову та управлінську, які об’єднують принаймні три основні групи адміністративних проваджень: а) провадження в сфері управління; б) провадження з адміністративного судочинства; в) провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Юридичний зміст зазначеного принципу полягає в розмежуванні на законодавчому рівні компетенції уповноважених органів (посадових осіб) щодо розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ.

6. Принцип відповідності норм адміністративного процесуального права України положенням міжнародно-правових актів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система адміністративно-процесуального права	\|	Джерела адміністративно-процесуального права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.