Позавідомчий контроль

Завданням позавідомчого контролю за діяльністю закладів охорони здоров'я та фізичних осіб, які надають медичну допомогу, є забезпечення права громадян на отримання медичної допомоги належної якості.

о основних форм позавідомчого контролю належать:

• ліцензування;
• акредитація;

• атестація медичного персоналу.

Ліцензування - це процес оцінки відповідності лікувально-профілактичного закладу мінімуму вимог щодо структури та ресурсів, які можуть забезпечити безпечне надання медичної допомоги. Центральною ідеєю ліцензування є визнання того факту, що існує рівень якості медичної допомоги, нижче якого діяльність неможлива і повинна бути призупинена [50].

До останнього часу ліцензуванню підлягали лише недержавні медичні заклади і фізичні особи, які займаються медичною практикою. Прийняття Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" № 1775-14 та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики (спільний наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства охорони здоров'я України від 16.02.2001 № 38/63, зареєстрований у Міністерстві юстиції 2 березня 2001 року за № 189/5380) ліквідує цю нерівність. Згідно зі згаданими нормативними актами, ліцензуванню в Україні підлягають усі суб'єкти господарювання, які займаються медичною практикою: зареєстровані в установленому законодавством порядку юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, або фізичні особи.

Медична практика, в тому числі загальнолікарська практика, може здійснюватися суб'єктами господарювання на підставі ліцензії на певний вид практики за умови дотримання ними кваліфікаційних, організаційних та інших спеціальних вимог, встановлених Ліцензійними умовами.

Ліцензія на здійснення медичної практики - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата протягом встановленого терміну займатися вказаним у ньому видом медичної діяльності.

Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для здійснення певного виду діяльності.

До основних загальноорганізаційних ліцензійних умов належать:

• наявність приміщень, що відповідають встановленим санітарним нормам і правилам;

• наявність приладів, обладнання, оснащення відповідно дотабеля оснащення, затвердженого МОЗ України для загальнолікарської практики. Всі засоби вимірювальної техніки повинні бути метрологічне перевірені;

• відповідність медичного персоналу кваліфікаційним вимогам, що засвідчується дипломом про медичну освіту, сертифікатом лікаря-спеціаліста, посвідченням про присвоєння відповідної лікарської категорії за спеціальністю.

Ліцензійними умовами встановлюється також ряд спеціальних і особливих вимог до суб'єктів господарювання, що здійснюють медичну практику, зокрема обов'язковість ведення відповідної медичної документації і подачі у встановлені терміни звітів до територіальних органів медичної статистики та ін.

Ліцензування суб'єктів, що займаються медичною практикою, здійснюється Міністерством охорони здоров'я України.

Якщо ліцензування - це перевірка наявності у медичному закладі мінімально необхідних умов для роботи, то акредитація являє собою оцінку можливостей цього закладу здійснювати лікувально-профілактичну роботу на рівні, що відповідає досягненням медичної науки й практики.

Акредитація - це система зовнішньої професійної перевірки медичних закладів щодо відповідності їх діяльності визначеним фахівцями стандартам організаційних, правових, клінічних технологій і вимог, виконання яких забезпечує високий рівень діяльності всього закладу. В міжнародній практиці акредитація звичайно базується на принципі добровільності медичних закладів. Однак жорстка позиція страхових компаній, які не оплачують медичні послуги, надані не акредитованими медичними закладами, і не укладають з ними контрактів, призвела до того, що акредитація стала фактично обов'язковою процедурою.

В Україні акредитація має обов'язковий характер і регламентується відповідними урядовими документами. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 15.07.1997 "Про затвердження Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я" із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів № 678 від 21.06.2001, акредитація є обов'язковою для всіх закладів охорони здоров'я незалежно від їх відомчого підпорядкування та форми власності. Акредитація - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня ме-дико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміст теми	\|	Відомчий (внутрішній) контроль

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.