Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Функції права

Функції права — це основні напрями впливу права на людину і суспільство (на суспільні відносини). Категорія функцій права допомагає з'ясувати соціальне призначення

права, характер його впливу на поведінку учасників суспільних відносин.

Розрізняють загальносоціальні і спеціально-юридичні функції права. Якщо з приводу спеціально-юридичних функцій спостерігається єдність поглядів учених-юристів, то перелік загальносоціальних функцій права у кожного свій. Як правило, його складають такі загальносоціальні функції:

1) інформаційна — полягає в інформуванні індивідів
про їхні права та обов'язки;

2) орієнтаційна — полягає в націлюванні індивідів на
позитивні правові установки, на здійснення правомірних і
утримання від неправомірних дій;

3) виховна — полягає в загальноправовому впливі на
духовну сферу, націлена на виховання поваги до права;

4) культурно-історична — виражається в нормативно
му втіленні духовних цінностей і кращих досягнень народу.
Право є досягненням національної та світової культури;

5) стабілізаційна — полягає в забезпеченні стабільно
сті і відтворення соціальної системи, в якій діє право.

Крім того, в окремих роботах указують на такі загальносоціальні функції:

6) функцію соціального контролю — полягає в тому,
що поряд із мораллю, релігією та іншими соціальними
регуляторами, право впливає на поведінку людей, направ
ляючи його у бажаний для суспільства бік¹;

7) організаторська — полягає у встановленні, зміні та
припиненні відносин між учасниками суспільного життя;

8) управлінська — полягає в мобілізації учасників су
спільного життя на виконання певних соціальних завдань,
вирішення певних соціальних проблем².

Оскільки право впливає на багато сфер людської діяльності, можна також говорити про наявність економічної, політичної, ідеологічної функцій права. Але для юриста принципове значення мають власне юридичні функції права: регулятивна та охоронна.

¹Цю функцію виділяє В.Н.Синюков: Теория государства и
права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. —
М.: Юрист, 1997. — С.156-157.

²Про ці функції говоріить П.М.Рабінович: Рабінович П.М.
Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посіб
ник. — Вид. 8-е. — X.: Консум, 2005. — С.85.

Регулятивна функція права виявляється в тому, що приписи правових норм вносять упорядкованість у суспільні відносини. Виконуючи функцію регулятора суспільних відносин, правова норма указує індивіду на лінію його поведінки в тому або іншому випадку. Дія цієї функції виявляється у дозволах, рекомендаціях, пільгах і заохоченнях. Регулятивна функція права має первинне значення. Вона найбільшою мірою відображає природу права: суб'єктам права надається правомочність, у межах якої вони діють вільно, на свій розсуд.

Розрізняють різновиди регулятивної функції: регулятивну статичну і регулятивну динамічну. Регулятивна статична функція права виявляється в закріпленні тих або інших стабільних станів (статусів): статусу особистості, статусу юридичної особи, форм держави, компетенції державних органів, повноважень посадовців тощо. Регулятивно-статична функція реалізується за допомогою дозвільних та заборонних норм і правовідносин пасивного типу, що виникають на їхній основі. У подібних ситуаціях суб'єкти права самі, за власною ініціативою проявляють правову активність.

Регулятивна динамічна функція права «обслуговує» соціально-правові процеси: торгівлю, виробництво нових цінностей, перехід майна та інших благ від одних осіб до інших. Вона втілена в інститутах цивільного, адміністративного, трудового права, які опосередкують процеси в економіці, інших сферах суспільного життя.

За допомогою регулятивно-динамічної функції право визначає, якою повинна бути майбутня поведінка людей. Ця функція здійснюється за допомогою зобов'язуючих норм. Так, законодавством встановлені обов'язки виконати військовий обов'язок, платити податки, дотримуватися трудової дисципліни, виконувати зобов'язання за договором тощо. Регулятивно-динамічна функція знаходить свій прояв у правовідносинах активного типа.

Охоронна функція полягає в тому, що право захищає соціальні цінності, блага, суспільні відносини шляхом встановлення заборон, обмежень і покарань за порушення заборон. Основне призначення охоронної функції права полягає в запобіганні порушенням норм права. Ефективність охоронної функції є тим вищою, чим більше суб'єктів права підкоряються її розпорядженням. Охоронна функція носить похідний від регулятивної функції характер. Вона

і. і Кі

покликана забезпечити нормальну дію регулятивної функції права.

Т.Н.Радько і О.Ф.Скакун виділяють також компенсаційну, обмежувальну і відновну функції права. Т.Н.Радько розглядає їх як самостійні функції, а О.Ф.Скакун як різновиди охоронної функції права¹.

Компенсаційна функція права полягає у відновленні соціальної справедливості. Наприклад, уразі незаконного звільнення з роботи можлива одночасна реалізація відновної та компенсаційної функцій: відновлення на роботі та компенсація за вимушений прогул.

Конституція України передбачає відшкодування (компенсацію) матеріальної або моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовців (ст.56), у разі скасування рішення суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, заподіяну безпідставним засудженням (ст.62).

Обмежувальна функція виявляється у встановленні певних меж для суб'єктів права. Метою є недопущення свавілля індивідів один до одного. Ці обмеження формулюються у заборонних та зобов'язуючих нормах. Обмеження прав — це свого роду урівноваження протилежних інтересів. Так, Конституція України, закріплюючи політичне та ідеологічне різноманіття (ст.15), одночасно прямо забороняє створення і діяльність політичних партій і громадських організацій, програмні цілі або дії яких направлені на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

Завдяки обмежувальній функції право виступає гарантом стабільності і справедливості в суспільстві, найважливішим інструментом правопорядку і реалізації права людини і громадянина.

Відновна функція права посідає особливе місце в механізмі правової дії. За допомогою правових засобів віднов-

¹ Радько Т.Н. Функции права // Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К.Бабаева. — М.: Юристъ, 1999. — С.257; Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. — X.: Еспада, 2006. — С.263.

люється колишнє правове положення суб'єкта права, особа
знову стає володарем тих прав, яких вона була позбавлена
(їй повертається її майно, вона відновлюється на роботі,
реабілітується її ім'я, відновлюється порушений громад
ський порядок), -а,

11.4. Цінність права :

Цінність права — це його позитивна значущість (роль) у задоволенні потреб суб'єкта¹.

Поняття цінності права покликане розкрити його позитивну роль для суспільства, окремої особи. І легістський, і юридичний типи праворозуміння, і різні правові школи визнають цінність права, проте бачення цієї категорії у них різне.

Із позицій легістського підходу право має перш за все інструментальну цінність. Воно додає діям людей організованість, стійкість, узгодженість, забезпечує їхню підконт-рольність, і тим самим вносить порядок у суспільні відносини, робить їх цивілізованими. Державно-організоване суспільство не може без права налагодити виробництво матеріальних благ, організувати їх більш-менш справедливий розподіл. Право закріплює і розвиває ті форми власності, які внутрішньо властиві природі певного ладу. Воно виступає могутнім засобом державного управління. Вихідним для розуміння права в цій якості є його особливості як інститу-ційного утворення, а саме: загальнообов'язкова нормативність, формальна визначеність, державна гарантованість.

Юридичний тип праворозуміння, якому у принципі властиве аксіологічне (ціннісне) бачення права, стверджує, що право — не тільки інструмент, а й самостійна цінність. Власна цінність права — це вираз у праві свободи та активності людей відповідно до принципів рівності та справедливості. Право надає учасникам суспільних відносин простір для свободи у вигляді суб'єктивних прав; одночасно воно направлене на виключення свавілля як з боку особи, так і з боку держави.

Власна цінність права має два виміри і виявляється у вигляді соціальної цінності права і особистісної цінності права. Соціальна цінність права полягає в тому, що:

¹ Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. — Изд.2-е, стереотип. — Одесса: Юрид.літ, 2006. — С.10.

— за допомогою права забезпечується загальний стійкий
порядок в суспільних відносинах;

— завдяки праву досягається визначеність, точність у
самому змісті суспільних відносин. Правове регулювання
здатне охопити соціально корисні форми правомірної по
ведінки, відокремити її від свавілля та несвободи;

— право забезпечує можливість нормальних активних
дій людини, бо перешкоджає незаконним втручанням у
сферу її правомірної діяльності за допомогою механізмів
юридичної відповідальності та інших примусових заходів;

— право у цивілізованому суспільстві забезпечує опти
мальне поєднання свободи і справедливості;

— на правовій основі формуються інститути громадян
ського суспільства: ринкова економіка, багатопартійна
політична система, демократична виборча система, вільна
«четверта влада» (засоби масової інформації) і правова
держава.

Особистісна цінність права полягає в тому, що воно виражає масштаб свободи особи у суспільстві та втілює ідеї рівності і справедливості. Зокрема, право виступає критерієм правильного розподілу матеріальних благ, воно утверджує рівність усіх громадян перед законом незалежно від їхнього походження, матеріального положення, соціального статусу тощо. Цінність права, таким чином, полягає в тому, що воно пронизане гуманними засадами. Гуманістичний характер права виявляється не тільки в тому, що воно відкриває особистості доступ до благ, а також і в тому, що воно виступає дієвим засобом її соціальної захищеності.

Цінність права полягає й у тому, що воно виступає могутнім чинником прогресу, джерелом оновлення суспільства відповідно до історичного ходу суспільного розвитку. Його роль особливо зростає в умовах краху тоталітарних режимів, утвердження нових ринкових механізмів. Право у таких ситуаціях відіграє помітну роль у створенні якісно нової сфери, в якій тільки й здатні затвердитися нові форми спілкування та діяльності. У нинішніх умовах право набуває справді планетарного значення. Право є єдино можливим цивілізованим засобом розв'язання проблем глобального характеру.

Зрештою, цінність права — це здатність права служити метою і засобом для задоволення соціально справедливих, прогресивних потреб і інтересів індивідів і суспільства в

ЦІЛОМУ. . - „_,.,,_ .,^':.,'J,. ,^...;...' .,..1,4, .., _,,;..,

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та ознаки права	\|	Право як явище цивілізації і культури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.