МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
До складу Російської імперіїПроживали на території Росії і входили РОСІЇ ДО XVIII в. І НА ТЕРИТОРІЇ СРСР Частина II. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА В РОСІЇ
Класовий характер фізичного виховання особливо яскраво проявився в рабовласницьких і феодальних державах Закавказзя, Середньої Азії, Північного Причорномор'я, Криму, в Київській Русі і Російському централізованому державі. На території Росії, як і в країнах Заходу, в цей період фізичне виховання проходило в двох основних напрямках: в народних масах і у пануючого класу.
Виховання дітей здійснювалося всієї родової громадою. Хлопчиків та юнаків виховували чоловіки, а дівчаток та дівчат - жінки. За деякими даними, у слов'ян, як і в інших народів, існували вдома молоді, проводилися ініціації, в яких основне місце приділялося фізичній підготовці молодих слов'ян. У міру розпаду родової общини виховні функції переходили до сім'ї. Батьки виховували і навчали своїх дітей, передавали їм навички й уміння в полюванні, верховій їзді, стрільбі з лука, метанні списа, плаванні. У спадок дітям передавалися заняття своїх батьків. Часто слов'янам доводилося вести війни, відбивати набіги кочових племен (аварів, хозарів та ін.) Це вимагало військової підготовки молоді і дорослих. Візантійський історик Маврикій (VI в.) Так оцінював військове вміння слов'ян: "Племена слов'ян численні, витривалі, легко переносять жар, холод, дощ, наготу, недолік в їжі. Битися зі своїми ворогами вони люблять в місцях, порослих густим лісом, в тіснинах, на обривах, з вигодою для себе користуються раптовими атаками, хитрощами. Досвідчені вони також і в переправі через річки, перевершуючи в цьому всіх людей ". У виховній системі слов'ян особливе місце посідали ігрища, пов'язані з культовими обрядами. Вони присвячувалися матері-землі, богові сонця Ярила, бога війни і зброї Перуну. Ігрища складалися з танців, пісень, хороводів, різноманітних ігор і фізичних вправ, що носять змагальний характер. Молодь прагнула показати своє вміння у стрільбі з лука, метанні каміння в ціль і на дальність, в іграх (городки, бабки та ін.) У зв'язку з розкладом рабовласницьких відносин в Середній Азії, Закавказзі і в Криму і родового суспільства у древніх слов'ян, створилися передумови для виникнення феодальної суспільно-економічної формації. У Київській державі (IX - XI ст.), В період феодальної роздробленості на Русі (XII - XIV ст.) І в епоху Російського централізованого держави (XV - XVII ст.) Народ незважаючи на численні війни (їх було близько 160 з татарами, монголами, литовцями, німецькими лицарями, шведами і ін) дбайливо зберігав і продовжував розвивати самобутні форми фізичного виховання. ("Слово о полку Ігоревім"). Широкою популярністю користувалися боротьба, верхова їзда, стрільба з лука, підняття і метання каменів і безліч ігор. Великого поширення набули кулачні бої, групові та одиночні. Основними правилами кулачного бою були: лежачого не бити, заначку в рукавицю не класти, битися лицем до лиця, груди із грудьми, підніжок не ставити. Класичний приклад такого бою описаний М.Ю. Лермонтовим у поемі "Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і хвацького купця Калашникова". Були поширені такі види вправ, як плавання, веслування, пересування на лижах. Лижні раті билися і в загонах Єрмака. У XVII в. російський полководець М.В. Скопин-Шуйський успішно застосовував лижні загони у війні проти поляків. Процесу розвитку фізичних вправ та ігор в чому перешкоджала релігія. Російська православна церква виступала проти народних ігрищ та інших фізичних вправ. Звід церковних постанов "Стоглав" (1551) і "Домострой" (1580) окремими положеннями були спрямовані проти народних ігор, забав та розваг, але заохочували тілесні покарання. Проти народних форм фізичного виховання вела боротьбу не тільки церковна, але й світська влада. У 1648 р. цар Олексій Михайлович видав указ про заборону народних ігор та забав. Але ні царські укази, ні церковні заборони не в силах були зупинити процеси розвитку фізичних вправ та ігор, і вони передавалися з покоління в покоління.
Читайте також:
|
||||||||
|