Рідне слово. Книга для тих,хто навчає

Про час початку навчання

Починаючи навчання дитини, треба мати на увазі, що дитина, незалежно від навчання, розвивається з кожним днем і розвивається порівняно так швидко, що місяць або два в житті шестилітньої дитини дають більше змін в її душевному й тілесному організмі, ніж потім цілий рік у віці від 10 до 15 років. Угадати справжній час для початку навчання досить важко, і, звичайно, це є справа практики; але в будь-якому разі краще почати навчання трохи пізніше, ніж трохи раніше, хоч як те, так і друге має свої погані сторони.

Коли ви починаєте взагалі вчити дитину раніше, ніж вона дозріла до навчання, або вчити її якого-небудь предмета, зміст якого їй ще не підходить за віком, то неминуче натрапите на такі перешкоди в її природі, які може подолати тільки сам час. І чим наполегливіше будете ви боротися з цими перешкодами віку, тим більше завдасте шкоди вашому учневі. Ви вимагаєте від нього неможливого: вимагаєте, щоб він став вище свого власного розвитку, забуваючи, що всякий органічний розвиток відбувається в певний період часу і що наша справа — не прискорювати і не сповільнювати цього розвитку, а тільки давати йому здорову душевну поживу. І навіщо, постає питання, б'єтеся ви над передчасним поясненням дітям того чи іншого, мучите даремно і себе, й дитину, яка не розуміє вас тепер і зрозуміє, можливо, дуже легко через півроку, навіть тільки тому, що проживе ці півроку?

Однак найгірше те, що, зустрічаючись передчасно з надмірними вимогами навчання взагалі та того чи того предмета зокрема і натрапляючи на непереборні в цьому віці труднощі, дитина може зневіритися у власних силах, і ця невпевненість може в ній укоренитися, що надовго затримає її успіхи у навчанні. Не одна талановита, нервова івразлива дитина стала тупою и лінивою саме тому, що в ній передчасними спробами підірвано впевненість у своїх силах, таку потрібну для людини у будь-якій справі. Ось чому ми радимо кожному наставникові, який помітив, що яка-небудь нова справа, незважаючи на щирі зусилля дитини, їй не дається, негайно припинити невдалу спробу й відкласти її на певний час.

Непедагогічно також робить і той, хто, будучи неспроможний підвести дитину до розуміння якого-небудь предмета, намагається знизити цей предмет до рівня дитячого розуміння. Як, наприклад, каже інший наставник, не ознайомити малят з подіями вітчизняної історії? І ось з цією метою починає він перекроювати історичні особи на дитячий лад: понаробляє зі Святославів та Володимирів дитячих ляльок і радіє, що діти знають вітчизняну історію. Але навіщо, постає питання, дитині та будь-кому така історія? Невже тільки для того, щоб згодом вона довідалась, яких дурниць вчили її в дитинстві? І куди поспішає вихователь? Чому не хоче почекати того часу, коли дитина дозріє до розуміння історичних подій? І чи не краще б зробив вихователь, якби замість того щоб забігати вперед, готував дитину до розуміння історії читанням дитячих оповідань та вивченням подій, таких доступних дитячому розумінню і які водночас чудово готують дитину до ділового вивчення історії?

Проте, відкидаючи спотворювання науки для дітей, я анітрохи не відкидав подавання дітям тих наукових відомостей, з якої б науки їх не брати, що їх не тільки може зрозуміти дитина (це ще не причина), а й які виявляються необхідними для поповнення і з'ясування її дитячого світогляду або корисними для її розумових і словесних вправ.

Я сказав раніше, що краще спізнитися, ніж поспішити з початком навчання; але й запізнення має свій поганий вплив. Душевні сили дитини, не спрямовані вчасно на навчальні заняття, набувають часто такого напряму, з яким наставникові доводиться потім боротися, й не завжди вдало. Всякий досвідчений наставник погодиться зі мною, що в школах зустрічається багато дітей, яким важко вчитися саме тому, що вони почали вчитися пізно, і яких випереджають їхні товариші, молодші за віком. Проте, з іншого боку, я бачив також багато дітей, які вчаться погано саме тому, що їх послали в школу або вдома засадили за азбуку надто рано...

Я раджу вже на сьомому році пробувати займатися з дитиною і, коли в неї є бажання малювати, коли в неї є здібність зосереджувати увагу на одному предметі, слухати те, що їй говорять, і висловлюватися не уривчастими словами, а повними реченнями, робити висновок про можливість почати методичне навчання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Громадське виховання є для народу його сімейним вихованням	\|	Організація початкового навчання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.