МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Тема: Основи динаміки матеріальної точки. Закони Ньютона.Лекція №5 Динаміка – розділ механіки, у якому розглядаються причини, що обумовлюють той або інший характер руху тіла. Стан спокою або руху тіла змінюється внаслідок взаємодії його з іншим тілом. Кількісною мірою взаємодії тіл сила. Це векторна фізична величина, яка є мірою взаємодії тіл, у результаті чого тіло змінює свою швидкість або деформується.
Сила визначена, якщо задані модуль, напрямок і точка, до якої вона прикладена. Рівнодіючою силою називається сила, яка діє на тіло так само, як і всі сили, що прикладені до нього. Вона дорівнює векторній сумі всіх сил, які діють на тіло:
Початкові спостереження за рухом знарядь праці навели на думку, що сила є причиною руху тіла. Саме це стверджував давньогрецький філософ Аристотель. Цей погляд проіснував як очевидна істина майже 19 століть. Тільки в 17 ст. італійський вчений Г. Галілей розкрив справжній характер руху тіла. Він показав, що всяке тіло має властивість зберігати рух, а сила є причиною його зміни. Властивість тіла зберігати рівномірний прямолінійний рух або стан відносного спокою називають інертністю. Вона полягає у тім, що для зміни швидкості тіл потрібний деякий час, чим більший цей час, тим більш інертне тіло. Кількісною мірою інертності тіл є маса:
Розподіл маси речовини по об’єму тіла характеризується густиною. Це скалярна фізична величина, яка дорівнює масі тіла в одиниці його об’єму:
Явище зберігання швидкості тіла при відсутності зовнішніх впливів називають інерцією. Системи відліку, у яких виконується явище інерції, називаються інерціальними. Для інерціальних систем відліку справедливий принцип відносності Галілея, згідно якого всі інерціальні СВ за своїми механічними властивостями еквівалентні одна одній. Інакше кажучи, у всіх ІСВ всі закони механіки виконуються однаково. Узагальнюючи досягнення науки свого часу, англійський вчений І Ньютон сформулював основні закони динаміки. І-й закон: існують такі СВ, відносно яких тіло, що поступально рухається, зберігає свою швидкість постійною, якщо на нього не діють інші тіла або дія інших тіл компенсується. В основу першого закону Ньютона покладена інертність, тобто властивість тіл зберігати свій стан незмінним. Рівнодіюча сила в цьому випадку дорівнює нулю:
ІІ закон Ньютона визначає умови, за якими тіло змінює свою швидкість. Перше формулювання: Тіло, на яке діють сили, рухається з прискоренням, величина і напрям якого визначається відношенням рівнодіючої всіх сил до маси тіла:
Згідно визначення прискорення:
Після відповідної підстановки, одержуємо:
Імпульс тіла або кількість його руху – векторна фізична величина, яка дорівнює добутку маси тіла на його швидкість:
З урахуванням визначення імпульсу тіла другий закон Ньютона можна записати так:
Друге формулювання: Швидкість зміни імпульсу тіла прямо пропорційна рівнодіючій силі, що діє на тіло.
Векторна фізична величина, яка дорівнює добутку сили на час дії сили називають імпульсом сили:
Із другого закону Ньютона випливає:
Імпульс сили дорівнює зміні імпульсу тіла. ІІІ закон Ньютона визначає характер взаємодії тіл: Сили, з якими дві матеріальні точки діють одна на одну, завжди рівні за модулем, і спрямовані в протилежні напрямки уздовж прямої, що з'єднують ці точки:
Особливості сил взаємодії: - однієї природи; - прикладені до різних матеріальних точок; - виникають парами. Читайте також:
|
||||||||
|