Взаємозалежні

Основою існування людського суспільства є спосіб виробництва матеріальних благ. Причому цей спосіб не є раз і назавжди даним. Він постійно вдосконалюється, розвивається. Рушійним мотивом цього розвитку є постійне зростання потреб людей, а засобом – розвиток продуктивних сил.

Розвиток людського суспільства – це процес поступального переходу від однієї соціально-економічної формації до іншої. Вирішальну роль у розвитку формації мають продуктивні сили і виробничі відносини, які утворюють спосіб виробництва або матеріальний базис суспільства.

Продуктивні сили – це найбільш рухливий елемент способу виробництва. Вони знаходяться в постійному русі – розвиваються й вдосконалюються.

Виробничі відносини – відносно стабільний елемент способу виробництва.

Тому суперечності між виробничими відносинами й продуктивними силами є неминучими.

	Первіснообщинна
рабовласницька		феодальна
капіталістична	соціалістична

Основу виробничих відносин первіснообщинного ладу складала спільна власність на засоби виробництва. Основним економічним законом первіснообщинного ладу був закон забезпечення життєво необхідних засобів існування для членів общини шляхом колективної праці. Це зумовило колективізм відносин первісних людей. Відсутність додаткового продукту зумовили відсутність експлуатації людини людиною.

Феодалізм – друга суспільно-економічна формація, заснована на експлуатації людини людиною, основою виробничих відносин феодального ладу була крупна феодальна власність на землю і особиста залежність селян від феодалів. Основний економічний закон феодалізму полягав у виробництві прибуткового продукту для феодалів у формі феодальної земельної ренти шляхом експлуатації залежних селян.

Капіталізм являє собою суспільний лад, заснований на приватній власності на засоби виробництва. Капіталістичне виробництво є в постійній конкурентній боротьбі між капіталістами за одержання найбільшого прибутку. Капіталістичне виробництво є найвищим типом товарного виробництва, заснованого на приватній власності на засоби виробництва та найманій праці.

Соціалізм передбачав найбільш сприятливим середовищем для зростання продуктивної праці лише суспільну власність на засоби виробництва, яка відкривала простір для розвитку продуктивних сил, бо давала можливість свідомо підтримувати відповідність між виробничими відносинами і продуктивними силами. Проте переважаючий розвиток І підрозділу суспільного відтворення при соціалізмі привів до такої структури народного господарства, коли переважають галузі господарства, які створюють засоби виробництва. Це обумовило суцільний дефіцит сировини і продовольчих ресурсів та занепад соціальної сфери і погіршення стану трудящих.

Таким чином, основними рушійними силами економічного прогресу є економічний закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил суспільства.