Репродуктивна поведінка, репродуктивна установка, репродуктивна мотивація.

Під репродуктивною поведінкою у демографії розуміють систем дій та відносин, які опосередковують народження або відмову від народження дитини у шлюбі або поза шлюбом. Автором цього визначення є російський демограф і соціолог В.О. Борисов, котрий запропонував його 1970 року. Деякі дослідники використовують для позначення репродуктивної поведінки та ї змісту й інші терміни: генеративна поведінка та прокреативна поведінка.

Репродуктивна поведінка охоплює, з одного боку, дії та відносини, пов'язані із здійсненням повного репродуктивного циклу й послідовною зміною репродуктивних подій, а з іншого — дії та відносини, що перешкоджають настанню кожної ланки репродуктивного циклу. Для позначення останніх і використовують поняття «регулювання народжуваності», «внутрішньосімейний контроль за народжуваністю», «планування сім'ї». В теорії репродуктивної поведінки всі вони об'єднані поняттям «контрацептивна поведінка». Застосування контрацепції та штучного аборту, знижена плідність або неплідність шлюбної пари є причинами неповноти репродуктивного циклу. За нормальної плідності та відсутності внутрішньосімейного контролю за народжуваністю репродуктивний цикл розгортається послідовно й завершується живонародженням.

Народження дітей у шлюбі пов'язане з чергуванням повних та часткових репродуктивних циклів, при цьому кількість повних циклів визначена кількістю живонароджень. Чим нижчий рівень потреби сім'ї в дітях, тим більша частина репродуктивного періоду життя жінки (він становить у середньому 25 років - від 18 до 43 років) буде пов'язаною з частковими репродуктивними циклами.

Розрізняють три головних типи репродуктивної поведінки — багатодітну (потреба у 5 і більше дітях), середньодітну (потреба у 3—4 дітях) та малодітну (потреба у 1—2 дітях). Для багатодітної репродуктивної поведінки часткові цикли зумовлені переважно біологічними чинниками — особливостями плідності; для малодітного типу репродуктивної поведінки вони пов'язані з попередженням та перериванням вагітності. З точки зору соціально-психологічної зумовленості репродуктивної поведінки всі три її типи мають спільну структуру регуляції поведінки. Як головний результат репродуктивної поведінки особистості та сім'ї розглядають підсумкову кількість народжень наприкінці репродуктивного періоду життя. Середня кількість дітей у сім'ї як індикаторінтенсивності дітонародження дає можливість оцінити рівень народжуваності в країні загалом.

Схема регуляції репродуктивної поведінки особистості розкриває взаємозв'язок головних елементів її структури й провідну роль потреби в дітях, яка детермінує їх кількість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Народжуваність у демографічному вимірі.	\|	Поведінкового (спонукального).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.