МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИКАбстракція [від лат. abstractio – віддалення] – 1. Уявне ви-ділення частини властивостей, зв’язків об’єкта, пізнання з метою його спрощення. 2. Продукт пізнання порівняно з конкретною дійсністю. 3. Метод наукового дослідження, що полягає в уявному виділенні суттєвих, найістотніших рис, відносин, сторін предмета. Адаптивна структура – організаційна структура, що дозволяє гнучко реагувати на зміни навколишнього середовища. Аналіз [від гр. analysis - розклад, розчленування] – 1. Метод наукового дослідження, що полягає в уявному (мисленнєвому) чи фактичному розчленуванні цілого на складові. 2. Поглиблений, всебічний розгляд якоїсь проблеми. Асоціації – елементарні зв’язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне уявлення, поняття викликає інше. Афективний (з лат. – настрій, хвилювання, пристрасть) – психологічне короткочасне бурхливе переживання людини. Афективні потреби – прагнення людини отримувати насолоду й уникати неприємних переживань. Бенчмаркінг – процес пошуку стандартного чи еталонного економічно ефективнішого підприємства-конкурента з метою порівняння з власним та переймання його найкращих методів роботи. Бюрократичні організації – одна із сфер класичного напряму менеджменту, в якій основна увага приділяється раціональному безособовому управлінню, здійснюваному за допомогою чіткого визначення посадових обов’язків і відповідальності працівників, ведення формальної звітності, поділу власності та управління. Винахід – створення нових предметів, техніки або технології (для себе, навколишніх і людства) з природних речовин. Відкриття – процес і результат виявлення того, що існує в природі, суспільстві або людині. Відповідальність – поняття, що відображає об’єктивний, конкретно історичний характер взаємин між особистістю, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення пред’явлених взаємних вимог. Віртуальна або партнерська структура управління – лінійно-функціональна структура, за якою розподіляються робочі місця позаофісного розміщення працівників (власні квартири, що мають телефон, комп’ютер, офісні меблі тощо). У межах організації працівників об’єднують договірні відносини з адміністрацією. Воля – свідома саморегуляція людиною діяльності і поведінки, що забезпечує подолання труднощів при досягненні цілей. Воля ірраціональна – це спонукання, в основу якого покладено ірраціональну за своєю природою пристрасть. Вона містить величезну силу, проте людина - не господар її; вона нею захоплена, підкорена, є її рабом. Воля раціональна – це енергійні зусилля, спрямовані на досягнення деякої раціональної мети. Така цілеспрямована поведінка потребує реалізму, дисципліни, уважності та уміння не піддаватися миттєвим поривам. Дедукція – рух думки від загального судження до судження, що виражає частковий випадок. Дельфі-групи (метод Дельфі) – форма групового прийняття рішень, коли фахівці висловлюють своє ставлення до проблеми в письмовому вигляді, керуючись запитальниками, а керівник групи узагальнює їх у спеціальному резюме, після чого експерти одержують новий запитальник з проблеми, і так доти, доки не буде досягнуто консенсусу. Дихотомічний – розгалужений, розподілений за принципом дихотомії. Дихотомія (від грецьк. – поділ на дві частини) – поділ. Духовність – гармонійні форми енергії та інформації, сили людини, якими вона здатна винаходити, відкривати і створювати художні образи. Евристика – швидкі, спрощені порівняно з раціональним обдумуванням способи (або правила) прийняття рішень. Експертні системи (ЕС) – комп’ютерні програми, здатні виконувати найрізноманітніші функції, а саме: консультувати й давати поради, аналізувати й класифікувати, вчитися й навчати, проводити пошук, обмінюватися інформацією, здійснювати діагностику й тестування та ін. Екстраверт– людина, увагу якої сконцентровано на зовнішньому середовищі людей і явищ. Емоції – психічні процеси, які відображають особисту значущість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання. Емпатія[від англ. empaty – співчуття, співпереживання] – 1. Здатність розуміти емоційний стан іншої людини. 2. Інтелектуальна ідентифікація особистісних почуттів з почуттями іншої людини. 3. Надання реальним предметам або творам мистецтва суб’єктивної оцінки. Ефективність управління – основний показник досконалості управління, який визначають за допомогою порівняння результатів управління і ресурсів, витрачених на його досягнення. Здібності – функціональна властивість індивіда, яка зумовлює ефективність реалізації ним певної функції, тобто ту яку оцінюють лише у взаємодії. Ідея [від гр. idea – початок, основа, першообраз] – 1. Най-вища форма пізнання та мислення, яка не тільки відображає об’єкт, а й спрямована на його перетворення. 2. Думка, загальне поняття про предмет чи явище. 3. Головна, основна думка художнього, наукового або політичного твору. 4. В ідеалістичній філософії – духовне первоначало, що становить сутність і першооснову всіх речей. Імідж організації – уявлення, що створюється в суспільній думці про ту або іншу організацію, її засновників та керівників під впливом об’єктивних і суб’єктивних обставин. Іміджінжиніринг – термін, що визначає творчий процес, який передбачає участь трьох людей – «Мрійника», «Реаліста» і «Критика». Інверсія[від лат. inversion – перегортання, перестановка] – зміна звичайного (нормального) порядку слів у реченні з метою ви-ділення тих чи інших його членів; порушення звичайного порядку слів, зумовлене логічними, стилістичними або ритмічними вимогами. Інвестиція[від нім. investition - одягаю] – довгострокові вкладення капіталу (коштів) у різні галузі економіки як усередині країни, так і за її межами. Індивід[від лат. individuum - неподільне] – одиничний представник людського роду, конкретна людина. Індукція [від лат. inductio – наведення, виведення, збудження]. 1. У логіці – форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне. 2. Один з методів пізнання. 3. Це рух думки від одиничних суджень до узагальнених. Інновація [від лат. innovation - поновлення] – 1. Введення чогось нового, модернізованого. 2. Залучення або вкладання коштів у нову технологію, нові форми організації праці та управління. Інсайдер [від англ. insider] – фізична особа, яка відповідно до своєї посади володіє конфіденційною інформацією про діяльність фірми, підприємства, може бути директором, менеджером, бухгалтером та ін. Інсайт – раптове, інтуїтивне знаходження рішення проблеми, що довгий час здавалась невирішуваною. Інстинкт [від лат. instinctus – спонукання, потяг] – 1. Складні вроджені реакції (акти поведінки), типові для певного виду організмів, на зовнішні та внутрішні подразники. 2. У розмовній мові – чуття, несвідоме спонукання до чого-небудь. 3. Сукупність вроджених компонентів поведінки і психіки людини. Інтелект[від лат. intellectus – розуміння, пізнання] – 1. Здатність до мислення, раціонального пізнання. 2. Високий розумовий рівень людини. 3. Це мисленнєві здібності людини, що ототожнюються із системою розумових операцій, зі стилем і стратегією вирішення проблем та з ефективністю адаптації до різних обставин життя. Інтелектуальна активність – не стимульоване ззовні продовження мислення, що є властивістю цілісної особистості, яка не зводиться ні до загальних розумових здібностей, ні до мотиваційних факторів розумової діяльності. Інтроверт[від англ. introver - усередину] – людина, яка обмежує свої зовнішні контакти, замикається в собі. Інтуїція [від лат. intuitio – уважно дивлюсь] – 1. У філософії та психології – містична здатність безпосереднього розпізнавання істини без обґрунтування за допомогою доказів. 2. Здогад, проникливість, що ґрунтується на попередньому досвіді: інстинктивне розуміння, передбачення чогось. 3.Спосіб одержання інформації про оточення, яка не відчувається прямо ні органами чуттів, ні розумом. Кінестетичний інтелект – здатність майстерно і всіляко використовувати своє тіло з метою вираження своїх відчуттів і емоцій, а також для інших цілеспрямованих дій. Когнітолог – спеціаліст з психології мислення. Коефіцієнт інтелекту (IQ) – кількісний вимір інтелекту, що визначається відношенням розумового віку до хронологічного. Компетентність – сума знань (загальних, спеціальних, технічних, методичних), якими володіє працівник. Констеляція (від лат. – сузір’я) – взаємне розташування небесних світил, що служить основою для ненаукових астрологічних пророцтв, збіг обставин. Конфлікт – зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів суб’єктів взаємодій. Конформність(від лат. подібний, відповідний) – пасивне, пристосовницьке прийняття стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами. Коучинг – метод сучасного консультування, що сприяє ефективному досягненню клієнтом поставлених цілей, вираженому в конкретних результатах. Креатив – творча особистість, схильна до нестандартних способів вирішення задач, відкриття нового, створення унікальних продуктів. Креативність[від лат. creation - створення] – творчість, новаторська діяльність. Креативність особистості – схильність людини до творчості, творчої діяльності, пов’язаної із створенням матеріально-духовних цінностей, які мають яскраво виражене суспільне значення. Латеральний [від лат. lateralis - бічний] – бічний, віддалений від середини. Лідерство – 1. Виникнення особливого статусу в менеджера чи іншого члена групи. Статус характеризується відносинами, в основі яких лежить довіра, авторитет, визнання високого рівня кваліфікації, готовність підтримувати у всіх починаннях, особисті симпатії, прагнення вчитися і переймати досвід. 2. Один із механізмів інтеграції групової діяльності, коли індивід або частина групи поєднує, спрямовує дії всієї групи. Метаморфічність – один з показників креативності: готовність працювати у фантастичному, «неможливому» контексті, схильність використовувати символічні, асоціативні засоби для вираження своїх думок, а також уміння в простому бачити складне і, навпаки, в складному – просте. Мислення – найвища форма відображення реальності та підґрунтя свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що спрямовується на опосередковане, абстрактне, узагальнене пізнання явищ навколишнього світу; суті цих явищ; зв’язків між явищами. Мислення аутичне – мислення, яке не залежить від дійсності, логічних законів і керується не ними, а бажанням людини або її афективними потребами. Мислення візуальне– мислення, пов’язане із зоровими, візуальними образами. Мислення дивергентне – погляд на проблему з різних точок зору і характеризується вільним, ігровим станом розуму. Мислення інтуїтивне – відбувається досить швидко, згорнуте, не має чітко виражених етапів, мінімально усвідомлене. Мислення конвергентне – глибоке вникнення в суть проб-леми, детальне вивчення її змісту, йому властива конструктивна критика і «доросла» манера поведінки. Мислення креативне – вид інтелектуальної діяльності, спрямованої на образно-творче осмислення та узагальнення реальності, на вирішення творчих задач, створення і сприйняття високозмістовних та значущих витворів мистецтва. Мислення латеральне – пошук рішення проблем неортодоксальним та нелогічним методом. Мислення патогенне – роздуми, думки, уявлення, пов’язані з образою, соромом, заздрістю, невдачею, страхом, ревнощами та іншими негативними емоційними переживаннями людини. Мислення продуктивне (творче) – психологічна основа людської творчості, джерело інновацій у всіх сферах діяльності людини. Мислення професійне – мислення, яке дає змогу оновлювати знання, підвищувати кваліфікацію, критично мислити й знаходити нові оригінальні засоби розв’язування професійних завдань, добре орієнтуватися в потоці різноманітної інформації, переборювати «нештатні» екстремальні ситуації. Мислення реалістичне (логічне) – мислення, спрямоване на зовнішній світ, відображає його й керується його реальними законами. Мислення саногенне – мислення, якому характерний динамізм зв’язку особистості зі світом образів, у якому відображаються життєві ситуації. Мрія – створення образу бажаного майбутнього. Навички– дії, що ґрунтуються на умовних зв’язках, які функціонують автоматично. Особистість – 1. Цілісність вроджених і набутих психічних властивостей, які характеризують індивіда, що робить його унікальним. 2. Людина як носій свідомості, її психічне обличчя як дієздатного члена суспільства, що усвідомлює свою роль і місце в цьому суспільстві. Пам'ять – здатність особистості фіксувати, зберігати і відтворювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички). Пізнання – сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про явища і закономірності об'єктивного світу. Поняття – 1. Форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їхніх істотних зв’язках і відносинах, узагальнюються їхні істотні ознаки. 2. Найвищий рівень узагальнення, характерний для словесно-логічного мислення, в якому відображаються істотні ознаки досліджуваного об’єкта. Почуття – стійкі емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретних подій або людей, так і до уявних. Психіка – здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Ригідність [від лат. rugidus – твердий, заціпенілий] – закляклість, негнучкість, що викликається напруженням м’язів. Розуміння – 1. Аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття внутрішньої сутності предметів, процесів і явищ, на усвідомлення зв’язків, стосунків, залежностей, які в ній відображаються. 2. Пізнання зв’язків між предметами, явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби. Розумові дії – дії з предметами, відображеними в образах, уявленнях і поняттях про них. Свідомість – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. Синтез [від грецьк. synthesis – з’єднання, поєднання, складання] – узагальнення даних аналізу в наукових дослідженнях. Спілкування – 1. Діяльність, яка полягає в обміні інформацією між людьми. 2. Взаємодія, породжена потребами в сумісній діяльності, спрямована на суттєву зміну стану, поведінки партнера чи групи людей. 3. Діяльність, яка включає процес формування образу іншої людини. Сприйняття – відображення у свідомості людини предметів як цілісних чуттєвих образів при їхній безпосередній дії на органи чуттів. Стрес – неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію. Судження– 1. Акт мислення, що відображає зв’язки, відносини речей. 2. Відображення логічних зв’язків між предметами та явищами, як правило, в процесі суджень щось створюється або заперечується. Творчий потенціал – 1. Величина, що характеризує потенційну енергію суб’єкта творчості, його силу, міць. 2. Якість людини, за допомогою якої реалізується наявна і можлива діяльність у формі праці, пізнання та спілкування; зміст і характер її відзначаються новизною. Творчий потенціал особи – це інтегральна властивість у вигляді здібності, що дає змогу людині здійснювати предметну діяльність. Творчість – діяльність, результатом якої є створення індивідуально нового, неповторного, оригінального. Творчість у найвищому розумінні її неминуче включає момент непередбаченості, невизначеності, вона у своєму розвої наповнюється уявою, інтуїцією, свіжістю новизни. Умовивід – утворення шляхом міркування нового судження на основі кількох взаємопов’язаних висновків – суджень. Уявлення – створення нових образів на основі минулих. Характер (від гр. – карбування, відбиток) – сталі риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності та спілкуванні. Харизматичний лідер – керівник, здатний мотивувати працівників до діяльності, інтенсивність якої перевищує звичайний рівень. Штучний інтелект – властивість комп’ютера одержувати деякі з тих результатів, які породжує творча діяльність людини.
Читайте також:
|
||||||||
|