Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 2 сторінка

Отже, відзначаючи могутній вплив природи на формування осо­бистості, революціонери-демократи особливо підкреслювали зна­чення вивчення природи для формування правильних матеріаліс­тичних уявлень про неї, розвитку розумових здібностей, естетично­го сприйняття природи та формування почуття любові до Бать­ківщини.

Великий внесок у розробку питання про використання природи у початковому вихованні і навчанні дітей зробив К. Д. Ушинський (1824—1871). К. Д. Ушинський вважав неможливим здійснення початкового навчання без природи. Природа, вказував він, є одним з наймогутніших агентів у вихованні людини, і навіть найретельніше виховання без участі цього агента завжди віддаватиме су­хістю, однобічністю, неприємною штучністю. К. Д. Ушинський на­зивав природу «всерозвиваючою» і у своїх працях розкривав мож­ливості використання її для розумового, морального, естетичного і фізичного виховання дітей.

Підкреслюючи значення природи для розумового розвитку ді­тей під час початкового навчання, К. Д. Ушинський вказував, що природа є першоджерелом реальних вражень, вона близька дитині і вихователь не знайде більш багатого, доступного, різноманітного матеріалу, ніж матеріал навколишньої природи. Логіка природи — найдоступніша для дітей логіка — наочна і неспростовна. Ознайом­лення з природою дає змогу наочно і практично засвоювати при­чини і наслідки, робити висновки, розвивати мову, тому початкове навчання потрібно будувати на природному матеріалі.

Основою розумового виховання К. Д. Ушинський вважав розви­ток мислення і мови. Тому, складаючи книги для початкового на­вчання «Рідне слово» і «Дитячий світ», він широко використовував природознавчий матеріал рідної природи, зауважуючи, що дітей не слід знайомити з курйозами, а привчати знаходити цікаве в то­му, що їх повсякденно оточує. Книги містили відомості про неживу природу, рослини, тварин. Знання діти повинні отримувати відпо­відно до пір року, що має забезпечити нагромадження чуттєвого досвіду і формування системи знань. Щоб навчання не було сухим, далеким від дійсності і однобічним, вказував К. Д. Ушинський, щоб дитина розвивалася у всій своїй живій, гармонійній природній цілісності, треба завжди зважати на місце і час.



Интернет реклама УБС

Традиції, закладені К Д. Ушинським, живі і сьогодні. Вивчен­ню природи приділяється важливе значення в дитячих садках. Аналіз підручників для перших класів свідчить, що вони містять багато текстів природознавчого змісту.

Високо оцінюючи навколишню природу як фактор розумового розвитку дітей, К. Д. Ушинський в окремих своїх творах розкрив методи, користуючись якими педагог ознайомлює дітей з приро­дою. Важливу роль при цьому він відводив наочним методам. Ре­комендуючи широко користуватися ними, К.. Д. Ушинський обґрун­товував свої рекомендації особливостями формування уявлень і понять у маленьких дітей. Дитина, писав він, мислить формами, барвами, звуками, відчуттями взагалі, і той даремно і шкідливо насилував би дитячу природу, хто захотів би примусити її мислити інакше. Таким чином, робить висновок К. Д. Ушинський, надаючи початковому навчанню форм, барв, звуків, ми робимо його доступ­ним дитині і самі входимо у світ дитячого мислення.

Серед наочних методів важливу роль К. Д. Ушинський відводив спостереженням. Предмети природничих наук, зазначав він, вже наполовину знайомі дитині, якщо тільки вона на них подивилася. Примусьте її подивитися уважніше, введіть її запитаннями в істот­ні подробиці предмета, і вам залишиться сказати лише кілька слів, висловити думку, що вже ворушиться в голові учня, і ви дасте міцну основу його знанням про предмет і піднесете мислення ви­хованця на один щабель вище.

Видатний педагог вважав, що саме спостереження збуджують самостійну думку дитини, розвивають допитливість. Спостережен­ня, якщо вони проводяться правильно і систематично, сприяють розвитку мислення і мови. Основою розумної, суто людської мови є правильне логічне мислення, а воно, в свою чергу, виникає не з чого іншого, як з правильних і точних спостережень, зауважував К. Д. Ушинський. Тому для розвитку спостережливості, на його думку, важливо навчити дітей бачити предмет з усіх сторін і в середовищі тих відношень, в які він поставлений.

З метою більш повного ознайомлення з предметами навколиш­нього світу К- Д. Ушинський рекомендував широко використовува­ти під час спостережень порівняння, вважаючи, що тільки процес порівняння робить зовнішній світ надбанням розуму. У розгляданні предмета він пропонував послідовно переходити від зовнішніх оз­нак до більш істотних особливостей.

Серед наочних методів, на думку К. Д. Ушинського, важливе місце в ознайомленні з навколишньою природою повинні займати картини. Високо оцінюючи їх у роботі з маленькими дітьми, К. Д. Ушинський відзначав, що, якщо вчити дитину яким-небудь п'яти невідомим їй словам, вона буде даремно мучитися над ними. Проте якщо зв'язати з картинкою двадцять таких слів — дитина засвоїть їх відразу. В роботі з дітьми він радив використовувати картини, на яких зображено краєвиди, рослини, тварин. Розглядан­ня їх повинно супроводжуватися бесідами, порівняннями.

Цікавими є думки К. Д. Ушинського стосовно праці дітей у природі для пізнання її. Лише та праця сприяє розвитку дітей, в процесі якої вихователь пояснює всі явища і процеси, доступні дітям. Із словесних методів ознайомлення дітей з навколишньою природою К. Д. Ушинський рекомендував широко використовувати художню літературу, особливо усну народну творчість — казки, за­гадки, приказки, прислів'я. Він сам дав чудові зразки оповідань і казок для дітей, які допомагають розширити уявлення дітей про навколишню природу. Наприклад, оповідання «Як сорочка у полі виросла» ознайомлює дітей з процесом вирощування льону і виго­товленням тканини. В дитячому читанні і досі живуть лаконічні, доступні розумінню дітей твори К. Д. Ушинського «Васька», «Віш­ка», «Чотири бажання» та ін.

Загадки і прислів'я, побудовані на природознавчому матеріалі, К. Д. Ушинський радив використовувати для того, щоб пов'язати їх з цікавими поясненнями. Наприклад: «Зоря-зоряниця, красна ді­виця, по лісу ходила, ключі загубила; місяць бачив — не сказав, сонце побачило — підняло». Дитина може не відгадати, що клю­чі — це роса, але хай пояснить, чому зоря називається красною ді­вицею, чому говорять, що зоря губить росу. Важливе значення при­слів'я і загадки мають для оволодіння дітьми рідною мовою, оскільки за формою—це животрепетний прояв рідної мови, що вилетів з її глибокого джерела — душі народу.

Читання статей (так називав К. Д. Ушинський маленькі опові­дання) має супроводжуватися бесідою, порівняннями, в яких ви­користовуються знання, набуті дітьми в процесі спостережень. Так, після читання статті «Васька» він радив порівнювати, наскільки це можливо, кота з собакою.

Дуже широко у початковому навчанні, на думку К. Д. Ушин­ського, слід використовувати розповідь. Вона доповнює інші мето­ди і подобається дітям більше, ніж читання. Педагогічні якості розповіді мають бути такими, щоб вона легко запам'ятовувалася, не була сухою, щоб подробиці не затьмили головного.

За переконанням К. Д. Ушинського, природа — важливий фак­тор морального та естетичного виховання. Оцінюючи її позитивний вплив на формування особистості, він порівнював її з впливом пе­дагога.

Одним з найважливіших елементів народності виховання К. Д. Ушинський вважав оволодіння рідною мовою і вивчення діть­ми природи. Саме через ці джерела дитина проймається народним духом. Голос рідної природи, сповнений думок і почуттів, пробу­джує у дитини любов до Батьківщини.

Вплив природи на формування моральних якостей особистості К. Д. Ушинський вбачав не тільки у вихованні патріотичних почут­тів. Високо цінив він спілкування з природою, пізнання її через літературу, через працю в природі для виховання інших мораль­них рис.

Важливого значення надавав К. Д. Ушинський праці в природі для формування особистості дитини. Праця, на його думку, по­винна готувати підростаюче покоління до життя, виховувати у ньо­го вольові якості, привчати до порядку. Виховання, підкреслював він, якщо воно спрямоване на щастя людини, має готувати її до праці, бо без неї людина втрачає справжню дорогу в житті. Пра­ця в природі благотворно впливає на фізичне і духовне здоров'я, робить життя красивим, допомагає створювати достаток.

Засобом морального виховання є художня література, зокрема і твори природознавчого змісту. Сила справжніх художніх творів, на думку К. Д. Ушинського, полягає в тому, щоб пробуджувати у дітей почуття, викликати певне ставлення до моральних вчинків. Той літературний твір є повчальним, який примушує дитину по­любити моральний вчинок, моральне почуття, моральну думку, висловлену у творі. Видатний педагог виступав проти голого мора­лізування у художніх творах для дітей, а його оповідання і каз­ки, вміщені в «Дитячому світі» і «Рідному слові», були взірцем ди­тячої художньої літератури, які своїм змістом сприяли вихованню' моральних якостей у дітей.

Моральне виховання К. Д. Ушинський тісно пов'язував з есте­тичним. Зв'язок цей, на його думку, полягає в тому, що щира на­солода з витонченого сама по собі є джерелом морального почут­тя. Важливим засобом естетичного виховання К. Д. Ушинський вважав свята зими, весни, літа, осені, які пробуджують поетичні почуття дітей, викликають радісні емоції, знайомлять з народними традиціями. Виховання, позбавлене свят, він називав сірим, тьмя­ним.

Вважаючи природу найважливішим засобом гармонійного роз­витку особистості, до якого обов'язково входить і правильне фі­зичне виховання, К. Д. Ушинський висловлювався за перенесен­ня навчальних закладів у сільську місцевість, щоб наблизити дітей до природи. Він вказував, що сучасна педагогіка недооцінює виховний вплив природи на дитину. Треба сказати, що це за­кид стосується педагогіки і сьогодні. Педагогічна спадщина К. Д. Ушинського, його думки про роль природи у вихованні дітей

розроблялися його послідовниками і не втратили актуальності і в наш час.

Розробку ідей К. Д. Ушинського ми знаходимо у працях його учениці і послідовниці Є. М. Водовозової (1844—1923). Основні погляди на роль природи у вихованні дітей знайшли відображення у її книзі «Розумове і моральне виховання дітей від першого вияв­лення свідомості до шкільного віку», яка витримала сім видань і до революції була основним посібником для матерів і виховате­лів.

Є. М. Водовозова висувала завдання всебічного розвитку дітей, починаючи з раннього віку. Важливу роль у здійсненні цих завдань вона відводила природі.

Уперше в російській педагогіці Є. М. Водовозова визначила ко­ло предметів і явищ природи, з якими слід ознайомлювати дітей, а також диференціювала їх для дітей різного віку. Рекомендова­ний нею обсяг знань стосувався сезонних явищ у природі, життя рослин і тварин.

Основним шляхом пізнання дітьми природи і розвитку на цій основі розумових здібностей вона вважала спостереження. Розви­ток спостережливості пов'язувався нею з розвитком допитливості, інтересу до того, що нас оточує, удосконаленням органів чуттів. Є. М. Водовозова рекомендувала широко використовувати прогу­лянки і екскурсії на лоно природи: в ліс, на луки, поле, річку. Бажаючи розумово розвинути свого вихованця, наполягала вона, вихователь не повинен втрачати жодного дня, сприятливого для прогулянки з дитиною з метою пробудження її спостережливості, уваги та інтересу до природи.

Для розвитку спостережливості Є. М. Водовозова рекомендува­ла спиратися на активність дитини, показувати предмети з усіх сторін.

Великого значення в розумовому і моральному вихованні дітей вона надавала праці в природі. Для цього Є. М. Водовозова ради­ла відвести дітям невеликий клаптик землі, дати вирощувати їм різноманітні рослини, брати участь у догляді за свійськими тва­ринами тощо. Для розвитку спостережливості вона рекомендувала проводити з дітьми досліди, які б показали властивості явищ у природі, підводили їх до встановлення зв'язків.

Крім спостережень під час прогулянок, на городі, в саду Є. М. Водовозова рекомендувала створювати для дітей «природни­чі кабінети» — кутки природи.

Спостереження на прогулянках, екскурсіях, на думку Є. М. Во­довозової, повинні супроводжуватися розповіддю дорослого, щоб дитина усвідомлювала явища, які вона спостерігає. Важливе місце у збагаченні знань про природу Є. М. Водовозова відводила худож­ній літературі. Нею були написані серії оповідань «З російського життя і природи». На думку Є. М. Водовозової, розумове виховання повинне йти поруч з моральним і естетичним. Саме у спілкуванні з природою, в процесі догляду за рослинами, тваринами потрібно здійснювати формування благородних почуттів, любові до живих істот, почуття жалю до них. Естетичні ж почуття, підкреслювала Є. М. Водово­зова, найлегше і найвільніше розвиваються за таких умов: коли дитині дають змогу добре і багато бачити і спостерігати — рослин, тварин, картини природи і її явища. Погляди на природу як важливий засіб виховання дітей до­шкільного віку були втілені у практику роботи перших дитячих садків А. С. Симонович (1840—1933)—представником демокра­тичного напрямку в російській дошкільній педагогіці. Розвиваючи ідею народності К. Д. Ушинського, А. С. Симоно­вич вводить заняття ознайомлення з рідною природою (так звані заняття з краєзнавства).

У дошкільному віці діти повинні мати уявлення про сонце, мі­сяць, небо, хмари, дощ, сніг, лід, грозу, річку, поле, ліс, луки, ка­міння, квіти, дерева, птахів, комах, молюсків.

На заняттях із старшими дітьми проводилися цікаві фізичні досліди, екскурсії до річки, у парк, під час яких діти спостерігали природу, зміни в ній. Прогулянки і екскурсії супроводжувалися бе­сідами, збором різних предметів — рослин, камінців тощо. На на­ступних заняттях дітям читали і розповідали про життя природи з метою поглиблення знань. Навесні і влітку діти працювали у са­ду, висаджували квіти, овочі, спостерігали за мешканцями саду — птахами, комахами, вивчали їхні повадки. Все це сприяло фізич­ному, розумовому і моральному розвитку дітей.

Високо оцінювала роль природи у вихованні дошкільників Є. І. Конраді (1838—1898)—відома письменниця-публіцист XIX ст. На її думку, в роботі з дітьми вихователі повинні віддавати пере­вагу елементарним знанням з природознавства, оскільки їхній різ­нобічний вплив на розвиток розуму, почуттів, пам'яті, фантазії не в змозі замінити ні вивчення мови, ні вправи із складання чисел та геометричних фігур. Основою ознайомлення з природою Є. І. Конраді вважала спілкування дітей з дійсними явищами і предметами природи.

Видатний педагог і організатор дошкільної справи Є. І. Тихєєва (1866—1944) розглядала природу як елемент середовища, без яко­го не можна виховати здорову, всебічно розвинену людину. При­рода, писала Є. І. Тихєєва, основний лікар і вихователь маленької дитини. Вона зміцнює її, лікує, збагачує знаннями.

Основними шляхами формування у дітей конкретних уявлень про природу, розвитку органів чуттів Є. І. Тихєєва вважала спосте­реження. Якщо ви хочете дати дітям уявлення про ліс, радила во­на, поведіть туди дітей. Дайте їм змогу власними очима побачити ліс в усій його красі і різноманітності, почути звуки лісу, відчути його пахощі, задовольнити в обстановці лісу свою потребу в ру­хах.

Саме у спілкуванні з природою, у різноманітній діяльності по­трібно, на думку Є. І. Тихєєвої, здійснювати сенсорне виховання дітей. Вона виступала з критикою системи М. Монтессорі за її штучність, відрив від життя.

Спостереження в природі, підкреслювала Є. І. Тихєєва, найвірніший шлях до розвитку мови дітей. Важливо під час спостере­жень влучно використовувати художню літературу для посилення вражень від того, що спостерігається.

У практиці роботи дитячих садків за методом Є. І. Тихєєвої важливе місце мала організація трудової діяльності на городі, квітнику, в кутку природи. В проведенні праці на городі Є. І. Ти­хєєва багато в чому наслідувала рекомендації Ф. Фребеля.

Вплив природи на формування дитини не повинен обмежувати­ся розширенням знань, розвитком розумових процесів. Природа — могутній засіб естетичного і морального виховання. Спілкування з природою викликає у дітей почуття радості, розквіт найкращих сторін дитячої душі. Що може більшою мірою сприяти розвиткові етичного, ніж усвідомлення своєї відповідальності за життя доро­гої живої істоти?

Високо оцінювала Є. І. Тихєєва вплив природи на естетичне виховання дітей. Природа, писала вона, найвищий естет, що пред­ставляє форми, кольори, матеріали в тому гармонійному співвідно­шенні, в тій вічній красі, які їй одній доступні.

У 1928 р. Є. І. Тихєєвою було підготовлено план — програму ознайомлення дошкільників з природою. Вона передбачала посту­пове ускладнення матеріалу від групи до групи, що давало змогу створювати у дітей уявлення про цілісні явища в природі на кож­ну пору року. Програма ознайомлення з природою і сьогодні не втратила свого значення. Отже, Є. І. Тихєєва на основі прогресив­них педагогічних поглядів розвинула і вперше практично втілила у життя, в практику суспільного дошкільного виховання ідею ви­користання природи у всебічному розвитку дітей. Зміст праці і спостережень, підбір матеріалів для кутків природи, розроблений €. І. Тихєєвою, не втратили свого значення і тепер.

У поглядах Л. К. Шлегер (1863—1942) («Практична робота в дитячому садку») відзначалося, що основне завдання ознайомлен­ня з природою — пробудження інтересу у дітей, яке досягається як спостереженнями за явищами природи, так і щоденним розглядан­ням ілюстрацій.

Багато плідних думок про використання природи у вихованні дітей знаходимо у спадщині Н. К. Крупської (1869—1939). Вона розглядала природу як засіб гармонійного розвитку дітей, приді­ляла великого значення перебуванню дітей на лоні природи як необхідній умові зміцнення їх здоров'я. Пропонувала влаштовува­ти майданчики при дитячих садках, робити все для того, щоб ма­лята якомога більше перебували на свіжому повітрі. Разом з тим вона настійно рекомендувала розгорнути пропаганду серед матерів, розповідати їм про те, яку користь дає перебування дітей на свіжо­му повітрі, у природному оточенні.

Н. К. Крупська послідовно проводила в практику ідею про важ­ливу роль природи у розумовому розвитку дітей. Завдання дитя­чого садка, вказувала вона, полягає у розширенні кола дитячих знань про природу, у пізнанні її. У зауваженнях до проекту про­грами дитячого садка вона називала «жахливо убогим» обсяг ві­домостей про природу, пропонувала розширити цей розділ, зробити програму конкретнішою.

Розширення обсягу знань про природу Н. К. Крупська пов'язу­вала з розвитком реалістичних уявлень про навколишнє середови­ще, з формуванням матеріалістичного світорозуміння.

Насіння містики, вказувала вона, легко заронити в дошкільно­му віці. Дитячі враження настільки сильні, що потім дуже важко позбутися забобонів. Тому надзвичайно важливо саме в дитячому садку давати правильні, матеріалістичні пояснення природних явищ, доступних розумінню дітей.

Під час ознайомлення дітей з природою Н. К. Крупська реко­мендувала використовувати різні методи, щоб забезпечити розв'я­зання поставлених завдань. Важливе місце вона надавала спосте­реженням. У статті «Методи дошкільної роботи на селі» Н. К. Крупська підкреслювала, що надзвичайно важливе завдання працівників дитячих садків, міських і сільських, вчити дітей спо­стерігати, рекомендувала дошкільним працівникам частіше показу­вати дітям, як ростуть рослини і живуть тварини, вивозити до­шкільників на екскурсії у поле, до річки і т. ін.

Життєвий досвід, якого набувають діти під час спостережень, за Н. К. Крупською дає їм змогу самостійно підходити до розу­міння зв'язків у природі, допомагає кращому матеріалістичному розумінню природи, ніж будь що інше. Спостереження розвивають уміння бачити, дають дітям матеріал для роздумів.

Н. К- Крупська висунула основні педагогічні вимоги до органі­зації праці дітей дошкільного віку. Дітей треба привчати до пра­ці, однак потрібно, щоб вона насамперед сприяла розширенню ди­тячого досвіду, розвиткові пізнавальних процесів, була доступ­ною.

Високо оцінювала Н. К. Крупська роль ігор, художньої літе­ратури, ілюстрацій під час ознайомлення дітей з природою. Гра для дошкільника,— писала вона, спосіб пізнання того, що нас ото­чує. Граючись, діти вивчають колір, форму, властивості матеріалів, рослин, тварин. Спілкування з природою впливає на розвиток ігро­вої діяльності: у дітей, що близько стикаються з природою, дуже багато цікавих ігор.

Іграшки Н. К. Крупська пропонувала оцінювати з погляду на те, як вони допомагають вивчати навколишнє середовище. Віддаю­чи пріоритет методам безпосереднього ознайомлення з природою, вона рекомендувала, щоб молодші дошкільники гралися з іграшко­вими звірами лише тоді, коли у них складуться певні реалістичні уявлення про цих тварин.

Книжки про природу, на думку Н. К. Крупської, повинні бути реалістичними, допомагати дитині пізнавати природні явища і зв'язки між ними. Такі ж вимоги висувалися нею і до ілюстрацій.

Завдання, зміст і методи ознайомлення з природою уточнюва­лися на з'їздах, конференціях з дошкільного виховання, у доку­ментах інструктивного і методичного характеру, програмах.

У 1924 р. на III з'їзді і в 1925 р. на III конференції з питань дошкільного виховання розглядалися питання змісту і методів роботи дитячих садків. Схвалювалася позиція — наближати дітей до природи, здійснювати екскурсії, вирощувати в умовах дитячого садка рослин і тварин.

Важливе значення мало видання методичного листа «Про роботу з природознавства у дошкільних закладах» (1927 р.), в якому розвивалися ідеї, вироблені на конференції.

У 1932 р. підготовлено проект, а в 1934 р. видано першу про­граму для дитячих садків, що мало велике значення у спрямуван­ні роботи по ознайомленню з природою.


ДІЯЧІ ОСВІТИ УКРАЇНИ ПРО ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ

Перший дитячий садок в Україні був відкритий сестрами Ліндфорс у 1872 р., проте він не проіснував довго через платне перебу­вання дітей у ньому. Н. Д. Лубенець було засновано Товариство народних дитячих садків, що існували на пожертвування. Праці Н. Д. Лубенець «Монтессорі і Фребель», «Дошкільне виховання і народна школа», а також звіти про діяльність Товариства народ­них дитячих садків свідчать про її глибоке переконання у потребі створити громадське дошкільне виховання, прагнення осмислити ті педагогічні ідеї, які набули найбільшого поширення в той час,, підтримати все прогресивне в них. Важливе місце в роботі народ­них дитячих садків відводилося природі. Звіти свідчать про те, що, незважаючи на обмежені кошти, дітей кожного літа вивозили на екскурсії в ліс, де вони перебували цілий день, а ввечері поверта­лися на поїзді. В роботі дитячих садків використовувалися ідеї Ф. Фребеля.

Надзвичайно цікавою постаттю була С. Ф. Русова (1856—1944). їй належить розробка національного дитячого садка.

Однією з провідних ідей С. Ф. Русової було формування дитини засобами рідної природи. У роботах «Теорія і практика дошкіль­ного виховання», «Нова школа», «Дошкільне виховання» вона пе­реконливо доводить, що природознавство можна визнати за першу науку малих дітей. Це джерело найпотрібніших наукових знань, що дисциплінує розум, привчає дитину до пильних спостережень, до послідовних висновків. Природознавство має найкращий мо­ральний і естетичний вплив на виховання дитини. Вона обґрунто­вує це впливом природних об'єктів на емоції дітей, їхньою до­ступністю. Скільки задоволення, зазначає С. Ф. Русова, має дити- на, розглядаючи метеликів, придивляючись до жабок, прислухаю­чись до співу птахів, слухаючи розповіді про життя звірів, плекаю­чи різних звірят. Дитина саме так зв'язана з усіма природними елементами, що треба її якнайбільше оточити природою. Природо­знавство найкраще задовольняє цікавість, а факти, явища природи легко запам'ятовуються. «Істина цікавості» — це перший нахил до науки, це головна основа, на якій треба грунтувати все навчання.

С. Ф. Русова важливого значення надавала вивченню природи для розвитку мови дітей. Вона підкреслювала, що найкращий шлях для розвитку мови — враження, що одержують діти від спілкуван­ня з живими істотами в природі. Складне людське життя, зазнача­ла вона, не таке просте і близьке дітям, як природа, що повна жвавого, нештучного життя звірів, птахів, комах, які так захоплю­ють дітей, тішать серце їх своєю зрозумілою психологією, ваблять своєю красою.

У природі ж треба брати і матеріал для сенсорного виховання.

Важливого значення надавала С. Ф. Русова впливу природи на виховання почуття любові до рідного краю. Потрібно виховати у дитини почуття любові до рідного краю, і це дасть свої позитив­ні результати, коли виховання поставлене на національний грунт. Одночасно С. Ф. Русова висловлювалася за те, щоб любов до рід­ного краю не переходила у ізольований національний егоїзм.

Основний шлях виховання любові до рідної природи — це знан­ня її. Ми можемо любити тільки те, що знаємо, писала С. Ф. Ру­сова, і треба дати змогу дітям побачити хоч найближчі місцевості, знати в них кожну річку, ліс, озеро, острів тощо, знати рослин­ність, звірів свого краю, чим люди займаються, біля чого вони працюють.

Джерело естетичного виховання С. Ф. Русова вбачала в красі природи: у квітах, метеликах, деревах і листях, у співах птахів, у грі світла на воді, в кольорах зорі, в краєвидах. Увага дітей, підкреслювала вона, має бути на все це звернена, діти повинні переживати красу природи за всякої пори року, в дітях має роз­винутися почуття природи, яке буде для них утіхою на все життя. Велике значення при цьому, зазначала вона, має відчуття краси тими особами, які стоять найближче до дитини.

На думку С. Ф. Русової, в дитячих садках не потрібно сталої програми. Навчання повинно вестися відповідно до того матеріалу, що його дає природа.

Щодо шляхів подання дітям знань С. Ф. Русова висловлювала думку про те, що найкращий метод той, який викликає інтерес дитини і найповніше задовольняє зацікавленість її, враховує міс­цеві умови. Знайомство дітей з природними об'єктами має прово­дитися на живих об'єктах, на справжніх явищах. Ніяка модель, ніякий малюнок не може дати кращого початкового знайомства з об'єктом природи, ніж сама природа. Через це, підкреслювала С. Ф. Русова, вивчення природи повинно будуватися на екскур­сіях, на безпосередніх спостереженнях самих дітей. Під час спосте­режень потрібно додержуватися певного порядку: розглядання спо­чатку зовнішніх ознак, асоціацій з іншими, виділення нового.

Важливе місце у пізнанні природи С. Ф. Русова відводила пра­ці дітей, яка сприятливо впливає на їх фізичне здоров'я, задоволь­няє інтереси, наближає до хліборобської праці. Скільки наукових спостережень можна провести, скільки радощів діти зазнають, ви­плекавши свою квітку, свій огірок, скільки краси можуть утворити серед своїх квітників, підкреслювала вона. Для організації праці вона радила створити город, садок, де діти мали б змогу садити, спостерігати. Праця дітей повинна бути приємною, не тяжкою, не одноманітною, викликати найбільше творчих сил. У дитячому садку мають бути створені умови і для спостережень за тварина­ми. Коротке перебування живих звірят у товаристві дітей, вважа­ла вона, викликає у них живу активну симпатію, багато дає для з'ясування самого життя звірят. Важливе значення С. Ф. Русова відводила бесідам з дітьми, розповідям. З любов'ю і пошаною, під­креслювала вона, ставляться діти до тих осіб, які чарують їх свої­ми оповіданнями.

Знання дітей будуть міцними за умови використання різних методів. Наприклад, для ознайомлення з овочами слід почати з екскурсії на город, вивчити загадки про овочі, вірш, далі провести гру у гарбуз, намалювати овочі, прочитати оповідання про шкідни­ків і друзів рослин, вирізати з паперу різні овочі. Закріпленню знань дітей допоможуть колекції. Постійно маючи їх біля себе, ді­ти краще запам'ятовують, навчаються виділяти характерне.

С. Ф. Русова вважала, що вихователі дитячих садків повинні добре знати рідну природу. У переліку дисциплін, потрібних для підготовки вихователів, вивчення природознавства вона ставила на друге місце після фізіології, враховуючи велику роль природи у вихованні малят.

У поглядах педагога А. С. Макаренка (1888—1939) привер­тає увагу оцінка праці в природі як важливого фактора фор­мування особистості. З точки зору А. С. Макаренка, провідна роль у формуванні моральних рис особистості належить правильно ор­ганізованій трудовій діяльності. В лекціях для батьків А. С. Макаренко вказує на потребу залучати дітей до сільськогосподарської праці. У творі «Педагогічна поема» він високо оцінює досвід орга­нізації сільськогосподарської праці і її вплив на формування фі­зичних і моральних якостей особистості.

Видатний український педагог В. О. Сухомлинський (1918— 1970) важливого значення надавав природі як засобу фізичного, розумового, морального та естетичного виховання.

Для реалізації виховного потенціалу природного оточення В. О. Сухомлинський організує школу під голубим небом.

Спостереження за навчанням молодших школярів привели його до висновку, що одна з основних причин низької успішності учнів початкової школи — поганий стан здоров'я. Для зміцнення фізич­них сил дітей В. О. Сухомлинський радив проводити більше часу серед природного оточення. Він організовує прогулянки у ліс, поле, на луки, де діти ходять босоніж, дихають цілющим повітрям, за­хоплюються простором і неповторною красою природи.

Особливу роль він відводив природі, спілкуванню з нею як фактору розумового розвитку. В книзі «Серце віддаю дітям» він писав, що прагнув до того, щоб, перш ніж відкрити книгу, прочи­тати по складах перше слово, діти повинні прочитати сторінки найкращої в світі книги — книги природи.

Кожну подорож у природу В. О. Сухомлинський називав уро­ком мислення, уроком розвитку розуму. На його думку, найважли­віше, щоб у процесі спілкування з природою дитина нагромадила чуттєві враження. Адже дитина мислить образами, а це означає, що, слухаючи розповідь учителя про подорож краплини води, вона малює у своїй уяві і сріблясті хвилі ранкового туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіші в її уявлен­ні ці картини, тим глибше вона осмислює закономірності природи. Поєднання природної цікавості дітей з дійовим спілкуванням, з джерелами думки активізує розумову діяльність, виховує інтерес і бажання пізнати навколишнє середовище, зрозуміти його таєм­ниці.


Читайте також:

  1. В цьому полягає механічний (фізичний) зміст похідної.
  2. Види та жанри образотворчого мистецтва, методика ознайомлення з ними у початковій школі.
  3. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту
  4. ВИКОРИСТАННЯ ІГОР ПІД ЧАС ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ
  5. Вимоги до змісту контрольної роботи
  6. Вимоги щодо змісту та оформлення документів
  7. Відображальне відношення і власний зміст релігійного феномену
  8. Всі люди є рівними перед Богом. 1 сторінка
  9. Всі люди є рівними перед Богом. 2 сторінка
  10. Всі люди є рівними перед Богом. 3 сторінка
  11. Всі люди є рівними перед Богом. 4 сторінка
  12. Всі люди є рівними перед Богом. 5 сторінка

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 1 сторінка | ЗМІСТ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ В ДИТЯЧОМУ САДКУ 3 сторінка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.