Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ. ПРАЦЯ В ПРИРОДІ ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ МЕТОДІВ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ З ПРИРОДОЮ

Навчально-виховне значення праці в природі, її своєрідність

Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Результати численних теоретичних та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили людини.

Цінність праці в природі полягає в тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об'єктами природи, а це створює найкращі можливості для формування реалістичних уявлень про об'єкти природи, зв'язки між ними. В процесі праці найбільш переконливо, наочно діти впевнюються у зв'язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком.

Під час праці мова дітей збагачується новими для них словами (живець, борозенка, добрива тощо), враження від діяльності спонукають до активного обміну думками, сприяють формуванню суджень на основі аналізу, порівнянь.

У процесі праці створюються сприятливі умови для сенсорного розвитку дітей. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур'янів.

Динамічність розвитку рослин за сприятливих умов (достатня кількість тепла, вологи, світла) дає багато нових вражень, що позитивно позначається на розвитку пізнавальних інтересів і спостережливості.

Праця в природі є тією діяльністю, в процесі якої оптимально здійснюються всі завдання екологічного виховання: формування знань про найбільш важливі залежності в природі, доступні дошкільникам, ціннісні орієнтації, бажання спілкуватися з природою, засвоєння правил про природокористування і формування перших навичок, що сприяють поліпшенню навколишнього середовища.

Праця об'єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають.

Праця в природі сприяє вихованню інтересу до сільськогосподарської праці, поваги до людей, які нею займаються. Під час догляду за рослинами, тваринами у дітей формуються трудові навички, бажання працювати.

Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують діти від краси вирощених ними квіткових рослин, від доглянутих кімнатних рослин тощо.

Рухи на повітрі сприяють більш інтенсивному обміну речовин, удосконалюють координацію рухів, зміцнюють нервову систему.

Своєрідність праці в природі полягає в тому, що це єдиний вид продуктивної праці, доступний дітям дошкільного віку. Кінцева мета — виростити овочі, ягоди, квіти — і результати праці конкретні і зрозумілі дітям.

Педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей у природі

Організація праці дітей у природі вимагає дотримання таких педагогічних вимог:

1. Виконання будь-якого виду праці має бути спрямоване на вирішення завдань всебічного розвитку дітей: формування знань, розвитку допитливості, ставлення до природних об'єктів тощо.

2. Праця дітей має бути мотивованою. Дитина повинна розуміти, що і для чого вона робить, тоді завдання буде виконуватися з інтересом, охоче. Наприклад, організуючи дітей на розпушування грунту на грядках, вихователь мотивує потрібність праці так: «Бачите, яка щільна кірочка утворилася на землі. До корінців не надходить повітря, і рослини будуть погано рости. Треба розпушити землю, щоб повітря могло надійти до корінців».

3. Праця в природі має бути посильною для дітей різних вікових- груп. Залучаючи дитину до праці, доручаючи їй певну ділянку роботи, треба враховувати вікові особливості і можливості дітей з тим, щоб вони свої доручення мали змогу виконати успішно. Успіх приносить дитині радість, почуття задоволення, а позитивні емоції, що виникають під впливом виконання завдань і високої оцінки вихователя, важливі для формування у дітей любові до праці.

4. Праця в природі має бути не випадковою, а систематичною, повинна проводитися як на заняттях, так і в повсякденному житті. Лише за допомогою систематичної, повсякденної роботи можна сформувати у дітей міцні трудові навички, навчити виконувати свої обов'язки.

5. Праця в природі має бути добре організованою. Під час колективних занять усі діти повинні працювати одночасно. Весь потрібний інвентар повинен бути заготовлений раніше. Пояснення і показ вихователя мають бути короткими і цікавими. Важливо створити в групі позитивне емоційне ставлення до виконання трудового завдання, щоб праця викликала у дітей радість від спільних зусиль, щоб дітей захоплював загальний темп роботи. Емоційне піднесення сприяє створенню інтересу, позитивного ставлення до праці.

Гігієнічні вимоги до організації праці дітей у природі такі:

1. Працю в природі слід організовувати у нежаркі години (вранці або ввечері).

2. Інвентар повинен відповідати зростові дітей.

3. Діти повинні працювати у спеціальному одязі.

4. Слід змінювати види праці, стежити за позою дітей.

5. Після закінчення роботи слід добре вимити руки.

Вимоги до додержання техніки безпеки:

1. Акваріуми, клітки з тваринами, рослини розташовуються з таким розрахунком, щоб дитина могла здійснювати догляд за ними, стоячи на підлозі.

2. Категорично забороняється перенесення маси більше 2— 2,5 кг для дітей старшого дошкільного віку.

3. Не можна залучати дітей до розведення вогнищ, спалювання сухого листя.

4. Загальний час, що відводиться на виконання роботи, не повинен перевищувати ЗО хв. При цьому кожні 7—10 хв треба проводити зміну діяльності дітей або влаштовувати перерви.

Види праці в природі, їх зміст у різних вікових групах

У дитячому садку організуються такі види праці в природі:

1. Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами;

2. З доглядом за тваринами;

3. З охороною природи.

Зміст праці визначається для кожної вікової групи програмою.

Праця, що зв'язана з доглядом за рослинами, має такий зміст:

1. Підготовка грунту до посіву (перекопування, розпушування) — виконується дітьми старшої групи.

2. Планування грядок (старша група).

3. Посів насіння — всі вікові групи. Діти молодшої групи висівають більш крупне насіння.

4. Садіння розсади — середня і старша групи.

5. Садіння живців кімнатних рослин — старша група.

6. Поливання — всі вікові групи.

7. Розпушування— середня і старша групи.

8. Прополювання — старша група.

9. Витирання листків кімнатних рослин — усі вікові групи.

10. Обприскування, зрізування сухих листків — старша група.

11. Підживлення, боротьба із шкідниками виконуються дітьми старшої групи разом з вихователем.

12. Збирання врожаю — всі вікові групи.

Праця, що зв'язана з доглядом за тваринами, містить:

1. Самостійне приготування кормів для птахів, кролів — старша група.

2. Самостійне годування — старша група. Інші вікові групи виконують доручення під керівництвом вихователя.

3. Чищення кліток, миття поїлок тощо — старша група. В інших вікових групах діти виконують окремі доручення.

Праця, що зв'язана з охороною природи, містить:

1. Прибирання ділянки від сміття, камінців, листя — виконується дітьми всіх вікових груп.

2. Підгодовування птахів — виконується дітьми всіх вікових груп.

3. Підгрібання снігу під дерева, кущі — виконується дітьми всіх вікових груп.

4. Укриття на зиму хризантем, примул тощо — виконується дітьми старшої групи.

Форми організації праці дітей у природі

У дитячому садку використовуються різні форми організації праці дітей у природі: доручення, чергування, колективна праця.

Доступною формою залучення до щоденної трудової діяльності в дитячому садку є доручення. їх поділяють на види за складністю завдань (прості і складні), за тривалістю виконання (короткочасні і тривалі), за способом організації дітей (індивідуальні і групові). Трудові доручення широко використовуються в усіх вікових групах. Так, у молодшій групі на початку року діти спостерігають, як вихователь годує рибок в акваріумі. Комусь із дітей він пропонує потримати коробочку з кормом, через певний час пропонує дати рибкам корм. Час від часу вихователь залучає дітей до витирання великих листків у кімнатних рослин, поливання рослин у кутку природи і на грядці. Ці перші трудові доручення допомагають підвести дітей до усвідомлення того, що все живе потребує догляду.

У середньому і старшому дошкільному віці доручення можуть мати триваліший і складніший характер. Дітям надається більше самостійності при їх виконанні, наприклад визначити, чи потребують квіти на квітнику поливання, і полити їх при потребі. Важливо використовувати доручення для індивідуальної роботи з дітьми. Наприклад, дітям, у яких недостатньо виявляється інтерес до рослин, можна подарувати кімнатну рослину і запропонувати вирощувати її вдома, доглядати і розповідати дітям, як вона росте.

Доручення вимагають керівництва з боку вихователя. Основними прийомами для цього є показ, нагадування, заохочування. Показ потрібний при введенні нового об'єкта, нових способів догляду за ним. Якщо спосіб догляду вже відомий дітям, вихователь обмежується нагадуванням і заохочуванням: «Молодець, Сергійку, ти добре пам'ятаєш, що цикламен можна поливати тільки у піддонник».

Чергування в кутку природи запроваджується в старшій групі. Це обумовлено складністю завдань, які повинні виконати діти самостійно. Перед початком чергування доцільно провести заняття, на якому вихователь ознайомлює дітей із щоденними обов'язками чергових, показує і пояснює, як треба доглядати рослин і тварин, нагадує про те, що діти вже знають і вміють.

Наводимо запис заняття в старшій групі.

Тема. Бесіда про роботу чергового в кутку природи.

Мета. Розповісти дітям про обов'язки чергових в кутку природи. Розвивати мову і пам'ять. Виховувати сумлінне ставлення і відповідальність за виконання обов'язків.

Обладнання. Кімнатні рослини, акваріум з рибкою, пташка в клітці, поливальниця, корм для риб і пташки, вода для поливання рослин.

Хід заняття. Вихователь: «Діти, ви будете чергувати в кутку природи: поливати рослини, годувати рибок, пташку, щоб вони були гарними і веселими. Сьогодні я вам покажу, як це треба правильно робити. Спочатку скажіть: де у нас куток природи? Що є в нашому кутку природи? Що треба взяти, щоб полити рослини? Де стоїть у нас поливальниця? Подивіться, як треба правильно поливати рослини: поливальницю слід тримати так, щоб носик її торкався краю горщика, лити воду треба поступово; як тільки вона пройде до піддонника, поливання слід припинити (показує). Сергійку, покажи, як поливати рослину. Полий цю квітку — колеус. А ти, Олю, полий традесканцію. Ось так, діти, ви будете поливати рослини.

Тепер погодуємо рибок. Де стоїть у нас корм? Принеси його, Любо. Візьми в ложку трохи корму і всип його в годівницю.

А ось у нас є другий корм, це мотиль. Покажи, Сашо, всім дітям. Рибки дуже добре їдять цей корм. Дивіться, як треба його брати. Володю, дай три мотилі рибкам. Вітю, іди й погодуй рибок. Хто ще живе у нас у кутку природи? Як називається наша пташка? Чим ми її будемо годувати?

Олю, дістань корму канарці. Зараз ми насиплемо його в годівницю. Ось яка вона чиста. Тільки в чисту годівницю треба насипати корм. Валю, насип корму канарці. Що ще треба дати? Правильно, мокрецю або яблучка — це вітаміни для пташки. Поклади, Юро, цей корм. А що ще треба замінити в клітці у пташки? Вірно, воду. Налий, Сашо, води в поїлку.

Ми нагодували пташку і рибок, полили квіти. Так чергові діти будуть робити кожного дня. Завтра черговим буде Толя. Скажи, Толя, як ти будеш годувати рибок? Другим черговим буде Віра. Скажи, Віро, як ти будеш поливати квіти? Третім черговим буде Михайлик. Скажи нам, як ти будеш годувати пташку?»

Чергування у кутку природи є досить складною діяльністю, бо тут майже не повторюються ті ж самі дії: різні рослини потребують і різного догляду — одні треба поливати часто і щедро, інші — менше. Різного догляду потребують і тварини. Все це вимагає від вихователя уваги до керівництва роботою чергових, вміння чітко і дохідливо показати і пояснити, як треба виконувати обов'язки, часом нагадати, оцінити і заохотити сумлінне виконання обов'язків.

Черговими призначають кількох дітей, залежно від кількості об'єктів у кутку природи, найчастіше по 2—3. Дослідження Л. Є. Образцової та ін. доводять, що під час формування мікро- груп чергових насамперед слід враховувати бажання дітей — хто з ким хоче чергувати. Доцільно також об'єднувати дітей з приблизно однаковим рівнем навичок догляду з тим, щоб той, хто вміє добре виконувати обов'язки чергових, не зробив усе сам. Однак вихова- телі-практики вважають, що ця рекомендація не може бути категоричною. Часто діти, що мають хороші навички, добре співробітничають з тими, у яких вони сформовані недостатньо.

Виконання обов'язків черговими здійснюється переважно вранці, до сніданку. Однак, якщо контингент дітей такий, що їх пізно приводять до дитячого садка, обов'язки чергових виконуються у другій половині дня, після денного сну.

Успіх організації чергувань передусім залежить від постійного інтересу вихователя до виконання обов'язків чергових. Потрібно щодня оцінювати їхню роботу у присутності дітей: «Сьогодні Валерик дуже уважно оглянув усі квіти і полив тільки ті, які було треба». Під час передавання чергування треба до оцінки роботи залучити весь колектив дітей. Неодноразове повторення під час обговорення роботи чергових основних правил догляду за мешканцями кутка природи сприяє їх міцному засвоєнню, формуванню доброго, гуманного ставлення до всіх живих об'єктів.

При введенні нових об'єктів у куток природи слід організувати їх розгляд з усіма дітьми і розповісти про правила догляду за ними.

Досить часто в дитячому садку організується колективна праця дітей. Вона характеризується спільною метою, виконанням роботи на одному просторі і в один і той самий час.

У молодшій і середній групах проводиться колективна праця, мета якої — навчити, як треба висаджувати насіння, поливати, прибирати ділянку тощо. Дітей старшої групи навчають перекопуванню і плануванню грядок, садінню живців кімнатних рослин, прибиранню у куточку природи тощо.

Під час колективних форм праці діти найчастіше виконують такі завдання, які організуються вперше і потребують навчання дітей певним умінням. Наприклад, до того, як давати індивідуальні і групові доручення дітям на прополювання, розпушування тощо, організується колективна праця.

За способом організації дітей колективна праця дітей може бути:

а) спільно-індивідуальна (кожна дитина садить на своєму рядку розсаду);

б) спільно-послідовна;

в) спільно-взаємодіюча.

Під час колективної праці слід дотримуватися такої структури її побудови, яка обумовлена педагогічними вимогами до організації праці. Наводимо структуру найбільш розповсюдженої колективної праці, зв'язаної з вирощуванням рослин.

1. Бесіда про рослини (зовнішній вигляд, потрібні умови для вирощування, значення для людини, для природи).

2. Постановка мети і мотивація праці.

3. Обстеження посадочного матеріалу.

4. Інструктаж (поетапний переважно в молодшій групі і перспективний у середній і старшій групах).

5. Хід роботи.

6. Підведення підсумків.

Навесні старших дошкільників залучають до перекопування землі і планування грядок. Перед початком роботи слід провести бесіду про те, чому рослини добре почувають себе у розпушеному грунті, поставити перед дітьми мету і розповісти, чому їм треба перекопувати і розпушувати землю. Домовитися з дітьми, що, коли вони знайдуть у землі щось цікаве, треба показати це всім дітям. Вихователь показує, як треба перекопувати і розпушувати грунт, половину групи ставить на перекопування, а другу половину — на розпушування. Під час праці вихователь звертає увагу на те, що в тому місці, де восени діти прикопували листя, лушпиння картоплі, моркви, утворилася темна смужка землі. Це перегній — розповідає вихователь. Така земля забезпечує рослини поживними речовинами. Під час розглядання дощових черв'яків треба згадати про їх позитивну роль у грунтотворенні: розпушують, насичують повітрям, поліпшують структуру грунту тощо.

Для формування грядок вихователь використовує шнур з кілочками. Дітям пропонує стати «потягом» і пр.отоптати доріжки. Він зауважує дітям, що високими грядки не потрібно робити тому, що вітер буде швидше видувати вологу і рослинам її не вистачатиме.

Наприкінці роботи вихователь підводить підсумки, відзначає, як добре буде рости насінню, розсаді у розпушеній землі, як дружно працювали діти.

Діти всіх вікових груп сіють насіння, а, починаючи з середньої групи, висаджують розсаду.

Наводимо приблизний опис колективної праці в молодшій групі.

Тема. Садіння гороху на грядці.

Мета. Вчити розрізняти насіння гороху за кольором, розмірами, формою. Вчити садити насіння, розкладаючи його у борозенки, засипати землею. Ввести в активний словник слова, що означають ознаки насіння, дії дітей, зв'язані з посадкою гороху. Виховувати бажання вирощувати рослини.

Обладнання. Картинка з зображенням гороху, коробочки з горохом.

Хід заняття. Вихователь. «Подивіться на картинку і згадайте, що це. Хто з вас любить горох? Бачите, які гарні листки і стручки з горошинами. Горох смачний і корисний. Хочете, щоб у вас на грядці виріс такий самий? Тепер надворі стало тепло, і його можна посадити на грядці, а коли виросте — почастуємо всіх дітей.

Горох вирощують з насіння. Візьміть кожний по горошині і покладіть на долоню. Якого кольору горох? Якої він форми? А тепер пальчиком торкніться горошинок. Гладенькі вони чи шорсткі? Насіння треба посадити у землю. Підійдіть до грядок. Бачите борозенки. Візьмемо по одній насінині і покладемо у борозенку біля краю грядки (вихователь, стоячи посередині грядки, показує, як це робиться, і стежить за виконанням завдання). Другу горошину покладіть подалі від першої (показує)».

Діти саджають по 5 горошин. Далі вихователь показує, як насіння присипати землею. Після виконання перевіряє, чи прикриті землею горошини, і розповідає, щоб горох добре ріс, його треба полити водою. Вихователь пропонує дітям полити. Наприкінці заняття відзначає, що діти добре потрудилися, у них виросте хороший горох. Пропонує дітям помити руки.

Під час проведення колективної праці з дітьми молодшого дошкільного віку найчастіше використовується поетапний інструктаж. Це зумовлене особливостями молодших дошкільників: вони не можуть відразу охопити і запам'ятати весь трудовий процес. Наприкінці перебування дітей у середній групі і в старшій найчастіше використовується перспективний інструктаж, коли вихователь пояснює і показує весь хід роботи і діти виконують її.

Чи потрібно обов'язково закріплювати послідовність виконання роботи? Це повинен вирішити вихователь, виходячи з особливостей даної групи дітей. Добре, коли діти відразу уважно сприймають інструктаж і виконують його.

Організовуючи старших дошкільників на прополювання, треба провести коротку бесіду про те, що треба рослинам, щоб вони добре росли. Роздивитися, що на грядках поруч з посіяними рослинами з'явилися такі, яких ніхто не сіяв. Вихователь розповідає, що це — бур'яни. Якщо їх не вирвати, вони будуть забирати воду і поживні речовини у культурних рослин. Проте перш, ніж вирвати, давайте розглянемо їх. Ось лобода. Листочки у неї ніжні, мов крохмалем присипані. А це — мокрець. Ви його знаєте, бо даєте пташці. Пам'ятаєте, чому він так називається. Давайте подивимося, чи справді під ним волога земля. Бур'яни дуже люблять кролі і кури. Зараз я вам покажу, як треба виривати: взятися за стебельце біля самої землі, розгойдати трошки і висмикнути з корінцем. Складайте бур'яни у кошик, щоб почастувати ними курей. Після закінчення роботи вихователь звертає увагу на чисті, ошатні грядки, зауважує, що рослини наче повеселішали і вдячні дітям, що їх врятовано від бур'янів.

Збирання врожаю бажано проводити урочисто, створюючи у дітей радісний настрій, викликаючи задоволення результатами своєї праці. Добре запрошувати дітей з інших груп, пригощати їх горохом, редискою, цибулею. Масове збирання урожаю на початку вересня слід провести, як свято. Перед святом вихователь доручає найбільш старанним хлопчикам і дівчаткам висмикнути найбільші овочі. «Ось який великий буряк — покажи його всім дітям. Дамо потримати його малюкам, чи вистачить їм сили втримати буряк у руках». Малюки «зважують» у руках буряк, вихователь супроводить це гумористичними репліками: «Мабуть, Сергійко малий, не втримає. Ні, втримав, от який сильний»,— створюючи цим святковий, невимушений настрій. Так поступово висмикують найбільші овочі, розглядають, зважують в руках, дарують малюкам. Далі вихователь розставляє дітей по грядках, визначає завдання. Діти викопують овочі, очищають їх від землі і складають у певне місце. Вихователь разом з дітьми сортує їх. Найбільші залишає для виставки на святі, решту відносять на кухню і просять кухаря приготувати смачні страви. Можна запропонувати дітям самим зробити вінегрет з варених овочів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ	\|	НЕСКЛАДНІ ДОСЛІДИ ЯК МЕТОД ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.