Особливості обліку касових операцій в іноземній валюті

Під операціями й обліком готівкової іноземної валюти треба мати на увазі операції з її отримання й оприбуткування в касу підприємства, а також видачі з каси. Умови і порядок отримання готівкової іноземної валюти з поточного рахунка на відрядження і на експлуатаційні витрати за кордоном визначаються Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 26.03.98 N 119.

Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних
рахунків юридичними особами - резидентами та розташованими на
території України представництвами юридичних осіб - нерезидентів
дозволяється для забезпечення витрат працівників юридичних осіб -
резидентів чи представництв юридичних осіб - нерезидентів, які
повністю або частково здійснюють підприємницьку діяльність
нерезидента на території України на відрядження за кордон (оплата
добових, витрат, пов'язаних з найманням житлового приміщення
(оплатою готелю) та бронюванням місць у готелях, транспортних та
інших витрат за кордоном здійснюється згідно з чинним
законодавством України про відшкодування витрат на відрядження за
кордон).

Видача готівкової іноземної валюти з поточного рахунку
та/або продаж дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно
конвертованій валюті на відрядження за кордон здійснюється
уповноваженим банком:

а) за наявності заявки юридичної особи, що
містить такі дані:

· номер і дата наказу (розпорядження);

· прізвище, ім'я та по батькові осіб, що виїжджають за
кордон;

· строк перебування за кордоном;

· розрахунок витрат.

Також подається доручення на отримання коштів на відрядження
у касі уповноваженого банку.

Документи, що надаються для виплати іноземної валюти на
відрядження за кордон, залишаються в уповноваженому банку;

б) відповідно до наданого розрахунку витрат юридичної особи -
резидента або постійного представництва юридичної особи -
нерезидента, але в сумі, що не перевищує на одного працівника 300
доларів США готівкою на добу чи в еквіваленті цієї суми в іншій
іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют,
встановленим Національним банком України на день видачі коштів з
каси уповноваженого банку, для оплати добових та витрат за
наймання житлового приміщення за кордоном.

Для забезпечення транспортних витрат працівника за кордоном
під час відрядження видача готівки здійснюється у сумі до 1000
доларів США на одного працівника чи в еквіваленті цієї суми в
іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних
валют, встановленим Національним банком України.

Виплата коштів на представницькі витрати (організацію
прийомів та інших офіційних заходів за кордоном) юридичним особам
- резидентам та постійним представництвам юридичних осіб -
нерезидентів для від'їжджаючих працівників за кордон здійснюється
уповноваженим банком відповідно до чинного законодавства України
за наданою заявкою.

Загальна сума іноземної валюти готівкою та/або
дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій
валюті, що може бути видана одному працівнику-резиденту чи
нерезиденту на відрядження за кордон, не може перевищувати суми,
установленої Інструкцією про переміщення валюти України, іноземної
валюти, банківських металів, платіжних документів, інших
банківських документів і платіжних карток через митний кордон
України, затвердженою постановою Правління Національного банку
України від 12.07.2000 N 283.

Використання на території України готівкової іноземної
валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі
відсутності в фізичних осіб - нерезидентів чи резидентів, а також
повноважних представників юридичної особи нерезидента - суб'єкта
підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і
неможливості здійснення валютнообмінної операції через пункт
обміну іноземної валюти в таких випадках.

Також подається доручення керівника підприємства працівнику на отримання коштів на відрядження або на експлуатаційні витрати в касі уповноваженого банку .Документи, що надаються для виплати іноземної валюти на відрядження за кордон, залишаються в банку.

Для оприбуткування готівкової іноземної валюти в касу підприємства не розроблено первинний документ. Тому підприємства вимушені використовувати бланк ПКО, розроблений для відображення операцій у національній валюті. Виходячи з цього, при заповненні ПКО слід:

· у графі “Сума” зазначати цифрами суму, виражену в іноземній валюті, а через дріб – суму, виражену в національній валюті – за курсом НБУ на дату здійснення операції;

· літерами зазначати суму в іноземній валюті, із зазначенням суми у національній валюті і курсу НБУ на дату здійснення операції.

Ліміт залишків готівкової іноземної валюти в касі підприємства встановлює уповноважений банк. До розрахунку ліміту не враховуються:

· кошти, що спрямовуються на виплату заробітної плати (за умови, що на підприємстві є працівники, які одержують зарплату в іноземній валюті);

· кошти, видані на відрядження (крім коштів в інвалюті, за якими відряджена особа після свого повернення не відзвітувала в термін, визначений законодавством).

Порядок внесення готівкової інвалюти з каси підприємства в касу обслуговуючого банку аналогічний тому, який використовується і для нацвалюти. Особливості заповнення ВКО:

· в графі “Сума” зазначити цифрами суму, виражену в іноземній валюті, а через дріб – суму, виражену у національній валюті за курсом НБУ на дату здійснення операції;

Для того, щоб використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу, суб”єкти підприємницької діяльності повинні мати відповідний дозвіл (ліцензію).

Індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій НБУ видає резидентам і нерезидентам на період, необхідний для здійснення таких операцій.

Усі касові операції в іноземній валюті реєструються в Касовій книзі аналогічно, як це робиться при проведенні касових операцій в національній валюті. Зупинимося лише на деяких особливостях, а саме:

· для кожної інвалюти , що перебуває в касі підприємства, ведеться окрема Касова книга;

· суми заносяться дробом – в чисельнику іноземна валюта, в знаменнику національна за офійним курсом НБУ на дату проведення операції.

Отже, загалом можна відмітити, що методика бухгалтерського обліку касових операцій в іноземній валюті аналогічна обліку касових операцій в національній валюті. Основною особливістю обліку готівкової інвалюти є виявлення та проведення в обліку курсових різниць.

Згідно П(с)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць інвалюти при різних валютних курсах. Отже, коливання валютного курсу викликають курсові різниці, які виникають у результаті зміни офіційного курсу валюти в період між датою здійснення господарської діяльності і датою розрахунків за цими операціями. У будь-якому випадку курсова різниця повинна знайти своє відображення в обліку.

Залежно від того, відбулося зростання курсу гривні по відношенню до іноземної валюти або ж його зниження, курсова різниця відображається на рахунках обліку доходів чи витрат. П(с)БО 3»Звіт про фінансові результати» вимагає не простого відображення в обліку позитивних чи негативних курсових різниць, а їх детального розділення залежно від виду діяльності, за результатами якої вона була одержана:

Операційна ( від основної діяльності підприємства, а також іншої діяльності, яка не є інвестиційною або фінансовою), відповідно, курсові різниці від операційної діяльності відображаються у складі інших операційних доходів (витрат);

Неопераційна ( одержана від інвестиційної чи фінансової діяльності), відповідно відображається у складі інших доходів (витрат).

Планом рахунків передбачено такі рахунки для обліку курсових різниць ( Табл. 1.4 )

Таблиця1.4

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Схема типових кореспонденцій по р. 301 “Каса	\|	Характеристика рахунків обліку курсових різниць

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.