МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Характеристика методів калькулювання
Калькулювання собівартості – це обраний спосіб систематизації витрат і отримання інформації про собівартість виробленого продукту. Іншими словами калькулювання – це обчислення у грошовому виразі витрат на виробництво і реалізацію продукції, робіт і послуг за встановленими статтями витрат. Калькулювання собівартості продукції обумовлюється специфікою, обгрунтованою особливостями технології виробництва, його організації і видами продукції, що випускається. Методологія обліку витрат і способи калькулювання мають бути обумовлені у наказі про облікову політику підприємства, яка протягом звітного року має бути незмінна. Перш ніж обгрунтувати способи калькуляції, необхідно обумовити види собівартості. Цехова собівартість – це собівартість, що включає витрати, понесені в межах одного цеху. Цехова собівартість використовується для визначення собівартості напівфабрикатів, собівартості остаточного браку, а також з метою аналізу – для визначення частки цехів у загальній сумі витрат на виріб. Виробнича собівартість – це собівартість, що містить цехову собівартість і накладні витрати (витрати допоміжних виробництв, загальновиробничі та адміністративні витрати). Показник виробничої собівартості дозволяє виявити відхилення від прийнятих норм витрат тих чи інших ресурсів. Повна собівартість – це собівартість, що містить виробничу собівартість і витрати на збут (позавиробничі витрати). Повна собівартість використовується для визначення фінансового результату. І цехова, і виробнича, і повна собівартість може бути плановою та фактичною. Планова (нормативна) собівартість – це прогнозне значення величини витрат, розрахованих на підставі нормативів за кожною статтею витрат. Планова собівартість формується на початку періоду, що планується. Фактична (звітна) собівартість – це собівартість, визначена на базі даних бухгалтерського обліку фактичних витрат. Планова і фактична собівартість для їх подальшого порівняння визначаються за однією методикою і за одними й тими ж калькуляційнгими статтями. Об”єктами обліку витрат є місця їх виникнення, види або групи продукції, що випускається, або окремі її назви. Приклади об”єктів обліку витрат: · підприємство загалом; · виробництво; · цехи; · дільниці; · переділи; · замовлення; · напівфабрикати; · готові вироби; · групи виробів. Перші п”ять з перерахованих об”єктів є центрами відповідальності. Об”єктами калькулювання витрат є види продукції, що випускається, окремі вироби, групи виробів, напівфабрикати власного виготовлення. Читайте також:
|
||||||||
|