ІІІ. Труднощі, пов’язані зі сприйманням виду мовлення.

Для розуміння при сприйманні на слух велике значення має композиційно-смислова структура аудіотекстів, спосіб викладу думок в них та міжфразові зв'язки. Особливо складним для сприймання на слух є діалогічне мовлення (у порівнянні з монологічним) через необхідність диференціювати мовленнєвих партнерів і додатково виконувати аналітико-синтетичні дії. Проте надавати перевагу аудіюванню однієї з форм мовлення недоцільно. Важливо вчити учнів сприймати обидві форми говоріння.

ІV. Труднощі пов’язані з умовами пред’явлення визначаються:

▪ кількістю прослуховувань

Як правило в шкільній практиці вдаються до одно або дворазового пред’явлення аудіотексту.

Дворазове пред'явлення одного і того ж аудіотексту доцільне в таких випадках:

▪ при наявності певних труднощів (наприклад, мова повідомлення складна, завищений обсяг інформації, відсутній досвід сприймання мовлення в заданих умовах тощо)

▪ та у зв'язку з завданням переказати текст (повторному слуханню в цьому випадку передує контроль розуміння і формулювання нового комунікативного завдання, яке мобілізує увагу учнів).

▪ темпом мовленнєвих повідомлень;

Темпмовленнєвого повідомленнявизначає швидкість і точність розуміння на слух,а також ефективність запам'ятовування. Він залежить від багатьох факторів:

▪ типу і виду тексту (монолог, діалог; опис, розповідь, повідомлення; прозовий чи віршований);

▪ важливості інформації (більш важлива інформація подається повільніше, менш важлива — швидше);

▪ специфіки лексико-граматичної системи конкретної мови (в англійській мові буква несе більшу кількість інформації, і слова в ній мають в середньому 4-5 букв, тоді як у німецькій — 6-17).

У процесі спілкування найуживанішим є середній темп мовлення, проте для різних мов характерний різний темп мовлення. Середній темп мовлення на англійській мові та французькій мові - 140-150 слів за хвилину, на німецькій — 110-130 слів за хвилину!

Отже з самого початку навчання іноземної мови темп мовлення повинен бути нормальним і не повинен перевищувати темпу внутрішнього мовлення слухача.Для того щоб темп мовлення не став перешкодою у процесі аудіювання, особливо на початковому ступені навчання, швидкість пред'явлення аудіотексту в окремих випадках може уповільнюватися за рахунок збільшення тривалості пауз між смисловими частинами. Цей методичний прийом покращує вірогідне прогнозування, допомагає заповнити прогалини в розумінні на основі загального смислу сприйнятого повідомлення. Отже перший можна збільшити, лише прискорюючи останній.

▪ джерелом аудіювання

Залежно від джерела аудіювання розрізняють:

▪ контактне аудіювання (безпосереднє спілкування), де джерелом аудіювання є вчитель;

▪ дистантне аудіювання, яке здійснюється за допомогою ТЗН.

Аудіювання різних джерел інформації створює специфічні труднощі сприймання. При безпосередньому спілкуванні аудіювання полегшується позамовними засобами: мімікою, жестами. При використанні технічних засобів ці фактори відсутні. Учні поступово звикають до мовлення вчителя і легко його розуміють. Використання технічних засобів навчання (ТЗН) створює додаткові труднощі, які потребують часу для їх подолання, але одночасно дозволяють навчити учнів сприймати не лише вчителя, але й мовлення інших осіб.

▪ опорами та орієнтирами для подолання труднощів аудіювання.

В методиці розрізняють візуальні(схеми, малюнки, карти, фотографії та інші графічні матеріали)та вербальні опори(ключові слова, плани, різноманітні анкети, заголовки).

Наприклад,під час прослуховування аудіотексту „Подорожі” можуть використовуватися як візуальні опори: фотографії із зображенням визначних місць, які згадуються в тексті, так і вербальні - план міста, на якому під час аудіювання відзначають маршрут подорожі; або заповнюють анкети, які містять такі пункти: мета поїздки, місце призначення, дата від’їзду тощо.

При комбінованому звуко-зоровому пред'явленні мовленнєвих повідомлень можливе використанняпідкреслювань, особливого шрифту, кольору, які фактично є формальними підказками.

До орієнтирів, які полегшують сприймання мовлення на слух, відносяться:

▪ ритміка, паузація, мелодика та логічний наголос(ці фактори є складниками інтонації аудіотексту). Вони повинні не тільки відповідати змісту, але й виконувати експресивну мовленнєву функцію, тобто виражати емоційне ставлення автора повідомлення до фактів і явищ, про які йдеться в аудіотексті.

▪ позамовні засоби (міміка, жести) та опора на ситуацію мовлення, а сама можливість зорового контакту слухача і того, хто говорить, є також опорою для розуміння.

▪ смислові орієнтири (вставні слова, повтори, риторичні запитання тощо, мовленнєві штампи, широко вживані в розмовній мові). Такі засоби швидко інтегруються і поліпшують здогадку і вірогідне прогнозування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Труднощі зумовлені наявністю аналітичних форм, відсутніх в рідній мові.	\|	Вправа на диференціацію звукової форми слова

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.