Порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язання

Порука належить до зобов’язально-правових способів забезпечення виконання зобов’язань.

Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Тобто сторонами цього договору є поручитель та кредитор за основним зобов’язанням, а отже, порука –це договір між поручителем та кредитором, згідно з яким поручитель добровільно бере на себе обов’язок виконати зобов’язання боржника перед кредитором за основним зобов’язанням у разі неспроможності такого виконання безпосередньо боржником.

Ознаки поруки:

● вона виступає в ролі додаткового (акцесорного) зобов’язання, мета якого – забезпечити виконання основного;

● це двосторонній, формальний письмовий договір (дод. 6.6.);

● поручителем може виступати як юридична, так і фізична особа;

● поручителем може бути як одна, так і декілька осіб (ч. 3 ст.553 ЦК);

● виконання зобов'язання може забезпечуватися частково або в повному обсязі (ч. 2 ст.553 ЦК);

● у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Отже, кредитор має право заявляти свої вимоги як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя. Проте законодавець дає змогу сторонам у договорі поруки встановлювати субсидіарну відповідальністьпоручителя перед кредитором (ч. 1 ст. 554 ЦК). У разі наявності субсидіарної відповідальності за договором поруки кредитор повинен спочатку пред'явити відповідну вимогу до основного боржника, а якщо останній відмовиться задовольнити цю вимогу або в розумний строк не дасть на неї відповіді, то лише тоді кредитор може пред'явити вимогу до поручителя. І при солідарній, і при субсидіарній відповідальності поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК);

● поручитель, який виконав за боржника його зобов'язання, набуває всіх прав кредитора за основним зобов'язанням, у тому числі і тих, що забезпечували це виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК). Якщо виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, здійснено декількома поручителями, до кожного з них переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що ним виконана (ч. 3 ст. 556 ЦК). У свою чергу, кредитор зобов'язаний вручити поручителю, який виконав зобов’язання за боржника, документи, що посвідчують вимоги до боржника за основним зобов’язанням (ч. 1 ст. 556 ЦК).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація цивільно-правових способів забезпечення виконання зобов’язань	\|	Права та обов’язки поручителя і боржника

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.