Формування технологічних напрямів (1965–1975)

З давніх пір усі нові теорії у фізики, математиці і в інших природних науках затверджувались у житті через технології.

Технологія – це сукупність узагальнених і систематизованих знань чи наука про методи, способи, прийоми і засоби автоматизації та порядку їх використання при виробництві і застосуванні деякого продукту с необхідними властивостями. Цей термін використовується також у усіх областях діяльності людства (господарчій, промислової, економічної, фінансовій та ін.).

В області комп’ютеризації і інформатизації в світі сформувалися такі види технологій: комп’ютерна, системна, інформаційна та ТП у СРСР і в США як програмна технологія чи інженерія (Software Engineering – SE). Термін SE сформувався в комп’ютерної науки (Computer science – СS) в той же час, що і ТП, а офіційно він пролунав на конференції НАТО (1968), як самостійна дисципліна, сформована міжнародним комітетом спеціалістів ACM і IEEE в вигляді ядра знань SWEBOK (www.swebok.com.edu, 2001). До складу СS входять також Computer Engineering (комп’ютерна технологія) та System Engineering (системна технологія).

Дисципліни СS, інформаційні системи та технології створюють простір інформатики рис.1.1), в якому SE або ТП займає центральне місце, оздоблюючи усі складові дисципліни цього простору відповідними теоріями, методами та засобами розробки, застосування, розгортання та конфігурування ПП [33].

Рис.1.1. Місце програмної технології в інформаційному просторі

Область комп’ютерній технології займає усю нижню частину розвитку апаратного забезпечення, а інформаційні системи займають більшість горизонтального простору вгорі на рівні організацій. SE охоплює широкий діапазон, пов’язаний із систематичною розробкою ПЗ, доменів та програмних проектів. Основна мета SE і ТП – розробка моделей систем, багаторазових готових ПП та методів виготовлення високоякісних ПС вчасно і в рамках бюджету. Область SE поширюється вниз до системної технології, а вгору до організаційних питань з проектування і розробки інформаційних систем і технологій, що відповідатимуть сучасним потребам різних організацій і підприємств.

Комп'ютерна технологія– це дисципліна з теорії і принципів побудови комп'ютерів (frameworks, мікропроцесів, кластерів, суперкомп’ютерів тощо), системного забезпечення (ОС, трансляторів, компіляторів тощо) як процесів підтримки систем обробки даних. Основні теорії в цієї технології – теорія Тюрінга, Фон Неймона, теорія автоматів, алгоритмів та кібернетики Глушкова [24–29]. Вона також використовує математику, логіку, теорію аналізу і систем тощо. Відповідно цієї технології побудовані: різні фреймворки, багатопроцесорні, рекурсивні, макроконвеєрні комп’ютери, різні пристрої, блоки, мікросхеми, карти тощо. Досягнутий за цей час рівень комп’ютерній технології у десятки разів більш ніж у системної і програмної технології.

Системна технологія – це теорія, методи та принципи побудови інформаційних систем, автоматизованих систем, систем управління та комп'ютерних систем (Computer Systems). Основа знань цієї технології – комп’ютерна технологія СS, як базис моделювання різних типів комп'ютерних застосувань (Computer Applications) та нових засобів управління інформаційними системами (ОС, БД, СУБД й ін.). Головна теорія цієї технології – теорія АСУ Глушкова [5, 24], наукові дисципліни з логіки, математики, CS, інтелектуальні дисципліни (комбінаторика, графіка тощо) та методи в економіці, фінансовій, банківській діяльності тощо.

Програмна інженерія чи технологія –це система методів, способів і дисциплін з планування, розробки, експлуатації і супроводження програмного забезпечення (ПЗ), призначених для його промислового виробництва (www.swebok.com). Вона охоплює усі аспекти створення ПЗ від початку формулювання вимог, розроблення продукту і до його використання, супроводження та остаточного списання. Базис цієї технології – теорія алгоритмів, теорія програмування, теорія обчислень і розподіленої комунікаційної мережі [21–29]. Масове виробництво ПП включає ще теорію планування, регулювання процесів та ресурсів, тестування, вимірювання результатів, оцінювання ризику та якості ПП [26–34].

Інформаційні системи –це комп’ютерні системи обробки різноманітної інформації в підприємської та бізнес діяльності, включаючи бухгалтерський облік, розрахунки заробітної плати, документообіг на усіх рівнях управління держави тощо [6, 12, 33–42]. Вони є засобом керування та обробки інформації, забезпечення продуктивності та ефективності роботи різних організацій з інформатизації. Зараз інформаційні пошукові системи стали головнім інструментом накопичення, пошуку і відбору різних інформаційних ресурсів, необхідних для масового застосування їх різними користувачами Інтернету.

Інформаційні технології з 1990–х років стали базисом комп’ютерної інфраструктури сучасних корпорацій, підприємств та державних органів управління, на яких вирішуються різні задачі обробки різноманітної інформації, зокрема глобального типу. На розробку інформаційних технологій і підготовку високо кваліфікованих ІТ–спеціалістів виділяються неймовірні ресурси для підтримки і зростання різних видів інформаційних ресурсів системи Інтернет і доступу до них усіх бажаючих світового інформаційного простору. Цілі і завдання інформатики з побудови інформаційних систем і технологій сформулював академік В.М.Глушков у своєї останній в житті монографії «Беспаперова інформатика» (1982) [10].

Надалі розглядається лише зміст, засоби автоматизації ТП і динаміка її розвитку, починаючи з ідей і постановок їх реалізації академіком В.М.Глушковим.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поява і розвиток технології програмування (1952–2012)	\|	Становленья технології програмування (1975–1982)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.