Формальне подання методу збирання різномовних модулів

Теорію збираннямодулів в більш складні програмні структури розроблений К.М.Лавріщевій та В.М.Гріщенком [5, 6]. Вона включає математичні формалізми визначення зв'язків (за даними та по управлінню) між об'єктами збирання та генерації інтерфейсних модулів для кожної пари об'єднуваних модулів. Основу зв'язку модулів визначає оператор виклику (CALL), в якому задається набір фактичних параметрів, які передаються модулю, що викликає.

Суть задачі збирання пари різномовних модулів полягає у визначенні взаємно однозначної відповідності між множиною фактичних параметрів V = {v₁, v₂,..., vк}, які задаються, модулю, що викликає. та відповідною множиною формальних параметрів F = {f₁, f₂, ..., fк} модуля, що викликається, а також у відображенні одних параметрів в інші. Якщо відображення побудувати не вдається, те завдання автоматизованого зв'язку для даної пари модулів неможливо розв'язати і ця задача повинна вирішуватися іншими методами.

Для формалізованого опису типів даних використаний алгебраїчний підхід, в якому кожному типу даних ставиться у відповідність алгебраїчна система з|із| множиною значень та операцій над об'єктами даного типу. Кожній операції перетворення типів даних відповідає ізоморфне відображення однієї алгебраїчної системи в іншу.

У класі простих типів даних МП можуть бути t = b (bool), з|із| (char), i (int), r (real)) і складні типи даних t = а (array), z (record), u (union), e (enum), як комбінація простих типів даних. На їх основі побудовані алгебраїчні системи та визначені допустимі види перетворень типів даних.

Перетворення між масивами й записами зводяться до визначення ізоморфізму між основними множинами відповідних алгебраїчних систем і включають операції зміни рівня структуризації даних – операції селектора та конструювання. Для масиву операція селектора зводиться до відображення множини індексів на множину значень елементів масиву. Аналогічно така операція визначається для запису як відображення між селекторами компонентів і самими компонентами.

Формально перетворення нееквівалентних типів даних в МП виконується наступними етапами.

Етап 1. Побудова операцій перетворення типів даних T_a = {Tt} для множини мов|язиків| програмування L = { l_a }_a_{=1, n}.

Етап 2. Побудова відображення простих типів даних для кожної пари взаємодіючих компонентів в мовах l_a₁і l_a₂, а також застосування операцій селектора S і конструктора Сдля відображення складних структур даних в цих мовах.

Один зі способів формалізованого перетворення типів даних є створення алгебраїчних систем для кожного типу даних T_a^t:

Gt_a = <X_a^t, W_a^t >,

де t – тип даних, X_a^t – множина значень, які можуть приймати змінні цього типу даних, W_a^t – множина операцій над цими типами даних.

Для простих і складних типів даних сучасних МП розроблені наступні класи алгебраїчних систем:

S₁ = {G _a^b , G_a^c , G_aⁱ , G_a^r},

S₂ = {G_a^a , G_a^z, G _a^u , G_a^e}

Кожен елемент класу простих і складних типів даних визначається на множині значень цих типів даних та операцій над ними:

G_a^t = <X_a^t , W_a^t >,где t = b, c, i, r, a, z, u, e.

Операціям перетворення кожного t типу даних відповідає ізоморфне відображення двох алгебраїчних систем з сумісними типами даних двох різних мов. У класі систем S₁ та S₂ перетворення типів даних t ® q для пари мов l_tи l_q володіє такими властивостями відображень:

1) системи G_a^t та G_b^q для мов l_tта l_q – ізоморфні, якщо їх типи даних q, t визначені на одній й тій же множині простих та складних типів даних;

2) між значеннями X_a^t та X_b^q типів даних t, q існує ізоморфізм, якщо множини операцій W_a^t та W_b^q вживаних для цих типів даних різні. Якщо множина W = W_a^t Ç W_b^q не порожня, має місце ізоморфізм двох систем G _a^t^¢ = < X_a^t ,W>и G_b^q^¢ = < X_b^q , W >. Якщо тип даних t є рядок, а тип q – речовинне, то між множинами X_a^t и X_b^q не існує ізоморфної відповідності;

3) алгебраїчні системи çG_a^t ç = çG_b^qç за потужністю повинні бути рівні, оскільки вони представлені на множині типів даних мов l_tи l_q.

Відображення 1), 2) зберігають лінійний порядок|лад| елементів, оскільки алгебраїчні системи є лінійно впорядкованими.

По проблемі зв'язку різномовних модулів сформульовані та доведені теореми про релевантність і правильність створення модулів–посередників [5]. До цього часу аналог доказу правильності зв'язків пар модулів в різних МП був відсутній.

Метод збирання| програмних об'єктів використовувався при реалізації:

– програмно-технологічного комплексу ПРОГРАМА–ПРОГРАМА (1987–1988гг.) по лінії КП| НТП СЭВ «ИНТЕРФЕЙС», призначеного для інтеграції програм за інтерфейсами;

– системи АПФОРС|, що автоматизує створення ППП за проектом ДКНТ СРСР;

– експертної системи, що інформує користувача про можливості Банку модулів і забезпечує підбір необхідних для застосування модулів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Метод зборки готових програмних елементів	\|	Парадигма об’єктно-орієнтованого програмування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.