Модель варіабельності ПС і СПС

Варіабельність це властивість деякого програмного об’єкту до розширення, змінювання, пристосування або конфігурування з метою використання у визначеному контексті та забезпечення подальшого еволюціонування. Програмування ПС як членів СПС з КПВ у парадигмі СПС стала важливим засобом для забезпечення еволюційності ПС за рахунок побудови різних варіантів продукту в залежності від зміни деяких функцій деяких окремих компонентів [ 3].

СПС із ПС має спільну множину характеристик, відповідних потребам певних функціональних варіантів ПрО, розрізняються способами втілення цих характеристик в окремі ПС і розробляються з використанням готових ресурсів. ПС створюються не «з нуля», а породжуються за моделлю СПС або обираються для неї готові КПВ з репозиторіїв, після чого адаптуються і збираються у нову структуру ПС [ ].

Модель СПС пов’язана з об’єктною і її компонентною моделлю ПрО і доповнена точками варіантності, створив розширену модель сімейства варіантної системи (СВС) за таким формальним виглядом:

М _СВС= (Мпс, Int, C), C = CC È BC; Bc = áib, rb,Æñ ÎBC Û $! o₃^**ÎL₃ | ib = ámet(o₃^**),

dat(o₃^**)ñ, {rb}= im(ib);

CC = áic, rcñÎCC Û $!o₃^*ÎO₃\L₃ | ic = á met(o₃^*), dat(o₃^*) ñ, BC={ámet(o_3u), dat(o_3u)ñ,

Part_of(o₃^*,o_3u)}, {rc}= im(ic),

де bcÎBC і CC – унікальні імена КПВ, названих базовими та складними;

ib, rb – вхідний інтерфейс і реалізація базового КПВ, яка підтримує інтерфейс базового КПВ: " (bc₁, bc₂) ÎBC im(bc₁) ¹ im(bc₂);

ic, rc – вхідний s вихідні інтерфейси та реалізація складного КПВ;

im(×) – функція, що надає множину реалізаційінтерфейсу;

cr_ij= (c_i, c_j)Î Int – відношення Part_of: (c_i, c_j)ÎNC Û Part_of(o_3i, o_3j), що пов’язує КПВ, прототипи яких o_3i, o_3j в об’єктній моделі.

Компонентна модель програмного КПВ входить в модель CВС. Для забезпечення властивостей варіантності і змінності ПС з СПС проведено узагальнення наведених моделей для послаблення відношення Part_of.

Нехай C_t: O_t ®{0;1} і D_t: {vp_tÎO_t |C(vp_t)=1} Ä 2^Ot ® {0;1}, t= 1,...,4 – деякі предикати, які для об’єкту o_tjÎO_t (С_t, D_t) декомпозує варіантнт об’єкту o_tiÎO_t (VP(C_t,D_t; o_ti,o_tj)), якщо реалізація в певній ПС об’єкту тягне за собою реалізацію нового об’єкту тоді й тільки тоді, коли

C_t(o_ti)=1, $ SO_ti Í O_t{o_ti} | o_tjÎSO_ti, D_t(o_ti, SO_ti)=1, t = 1,..., 4.

Об’єкти o_ti і o_tj уданому виразі будемо звати об’єктною точкою варіантності та варіантом підпорядкованого об’єкта для o_ti, а предикати C_t і D_t – обмеженням на точки варіантності і залежністю між варіантами.

Процесі розроблення СПС як програмного продукту є керованим за такими підпроцесами:

– планування реалізації варіантів в артефактах СПС [9]) (F1);

– системного моніторингу забезпечення варіантності СПС;

– актуалізації СПС шляхом конфігурування підібраних нових КПВ чи артефактів з метою отримання нового варіанта ПС.

При реалізації варіабельністі використовуються такі принципи:

– узгодженість способу створення й реалізації рішень на всіх рівнях абстракції та на процесах ЖЦ розроблення СПС з готових КПВ;

– незалежність способу опису готових ресурсів від функціональних можливостей СПС;

– обов’язкове завдання інтерфейсів КПВ з точками варіантності змуних компонентів;

– можливість відстеження зв’язків між проявами варіантів на всіх рівнях абстракції та процесах розроблення СПС тощо..

Забезпечення цих принципів потребує адекватного середовища ІТК для реалізації моделі СПС. Деякі методи реалізації варіабельності підтримані операціями конфігурування, змінювання КПВ в СПС і повторної композиції готових компонентів.

Необхідним елементом ІТК у майбутньому має бути інтегрована модель варіабельності СПС (VР), яка дозволить створити прогнозовану структуру СПС, визначати оцінку можливості побудови варіантів ПС із КПВ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Моделі взаємодії і варіабельності ПС для організації обчислень	\|	Про варіанти взаємодії користувача з ПС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.