• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Грошовий ринок та його суть. Теорії попиту на гроші.

Тема 9. Кредитно-грошова політика держави та її вплив на макрорівновагу.

1. Грошовий ринок та його суть. Теорії попиту на гроші.

2. Пропозиція грошей. Грошова маса та грошова база. Грошовий мультиплікатор.

3. Рівновага на грошовому ринку.

4. Грошова політика: аналіз поглядів кейнсіанців та класиків.

5. Цілі та інструменти кредитно-грошової політики.

Гроші – це особливий товар, що є загальним еквівалентом, із зростанням споживчої вартості якого зростає і еквівалентна форма вартості.

Сучасні гроші є результатом історичної еволюції форми грошей та законодавчого закріплення їх.

Еволюція форми грошей:

Товарні грошові еквіваленти – товар, з натуральною формою якого пов'язана його суспільна функція загального еквівалента.

Золоті та срібні монети – повноцінні монети із золота або срібла, які виконують усі функції, грошей.

Білонні монети – неповноцінна розмінна монета, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку.

Паперові гроші – грошові знаки, що випускаються центральним державним органом (Національний банк України, ФРС – США, Центральний національний банк Росії), для покриття фінансових потреб держави, що проявляються в дефіциті державного бюджету і забезпечені певною купівельною спроможністю.

Кредитні гроші – знаки вартості, які виникли на основі заміщення майнових зобов'язань держави і приватних осіб. ,

У процесі розвитку ринкового господарства на основі ускладнення зв'язків між його суб'єктами і збільшення часових розривів між виробництвом і реалізацією товарів та послуг розповсюдженою формою грошей стають кредитні гроші.

Види кредитних грошей:

Вексель – боргове зобов'язання позичальника кредитору про виплату боргу в зазначений строк.

Банкнота (банківський білет) – грошові знаки, які випущені емісійними банками. Сучасні банкноти не мають власної внутрішньої вартості.

Депозитні гроші – система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунку на інший.

Чек – наказ власника рахунку кредитній установі, яка обслуговує його, сплатити певну суму грошей власнику чека.

Електронні гроші – система банківських розрахунків за допомогою ЕОМ.

Складовою частиною грошової системи є її елементи.

Елементи грошової системи:

Грошова одиниця – міра грошей, прийнята в країні за одиницю (в ній виражаються ціни товарів та послуг).

Масштаб цін – вагова кількість грошового металу, прийнятого в країні за грошову одиницю.

Емісійна система – установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії.

Форми грошей – матеріалізована в певному типі загального еквіваленту мінова вартість, яка забезпечує стабільність обігу товарів і є стабільним платіжним засобом у готівковому обігу.

Інститути грошової системи – державні і недержавні установи, які регулюють грошовий обіг.

Валютний, паритет – співвідношення з іншими валютами.

Грошова система – це форма організації, грошового обігу, яка історично та законодавче утворилася в кожній країні.

Грошовий обіг – це безперервний рух грошей, які виконують функції засобу обігу і платежу, а також обслуговують кругообіг товарів та послуг. Закон грошового обігу визначає кількість грошей, необхідних для обігу,

де М – кількість грошей, необхідних для обігу;

Р – сума цін товарів, що підлягають реалізації;

Кр – сума цін товарів, що продані в кредит;

П – платежі, термін виплати яких настав;

ВП – платежі, які взаємопогашаются;

О – швидкість обігу однієї грошової одиниці (як засобу обігу).

Сучасний грошовий обіг являє собою сукупність грошових засобів, які виступають у двох формах: готівковій і безготівковій. За обсягом готівкові гроші значно поступаються грошовим засобам, що знаходяться на рахунках (банкноти і розмінна монета в сучасних умовах становлять приблизно 10% всіх грошових засобів).

Різноманіття грошових засобів, що функціонують у сучасній економіці, породжує проблему виміру грошової маси.

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів, які знаходяться в народному господарстві в готівковій та безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу та накопичення. Грошовий обіг повинен вимірюватися і контролюватися державою. Структура грошової маси будується за принципом розширення, тобто наступні грошові форми включають в себе попередні. Розширення відбувається за ступенем ліквідності активів.

Функції грошей:

1) засіб обігу,

2) міра вартості,

3) засіб заощадження.

В структурі грошової маси розрізнюють готівкові і безготівкові гроші, гроші для угод ( готівка, поточні рахунки), гроші в широкому розумінні.

Залежно від ступеня ліквідності різних форм грошей виділяють такі показники грошової маси:

М₀ – включає готівкові гроші в обігу (паперові гроші та монети);

М₁ – включає: М0; депозити до запитання в ощадбанках; депозити до запитання в комерційних банках; кошти на розрахункових, поточних та інших рахунках;

М₂ – включає: М1, строкові внесення в ощадбанках;

М₃ – включає: М2; облігації державних позик; депозитні сертифікати банків.

Депозити – внески грошових коштів юридичних і фізичних осіб у банки.

Під вузьким визначенням грошей розуміють тільки грошовий агрегат М1, оскільки він найбільш ліквідний.

Під ліквідністю активів розуміють можливість їхнього перетворення в грошову форму без суттєвої втрати вартості і в короткий строк.

Основу всієї грошової маси країни становлять гроші високої ефективності – банкноти, монети та депозити комерційних банків у центральному банку, тому їх називають грошовою базою (Б). Загальний розмір грошової бази країни в кожний даний момент можна визначити за балансом центрального банку:

ВР + ЦП + ККБ + КУ + ІА = ГГО + ДКБ + ДУ +ІП.

Як засоби платежу можуть використовуватися тільки готівкові гроші в обігу (ГГО).

Депозити комерційних банків (ДКБ) не є грошима, але служать резервами грошової системи.

Теорія попиту на гроші поділяється на:

- класичну,

- кейнсіанську.

Класична (кількісна теорія грошей) визначає попит на гроші за допомогою рівняння обміну (Фішера):

MŪ = PQ PQ – ВВП

M – маса грошей в обігу,

Ū – швидкість обігу,

P – рівень цін

Q – загальний обсяг виробництва.

Класики вважають, що швидке обертання грошей є постійна величина, так як структура угод в економіці стабільна:

MŪ = ВВП

Маса грошей в обігу залежить від номінального ВВП, гроші є нейтральними, так як не впливають на реальний ВВП. Відповідно до поглядів монетаристів державна повинна регулювати масу грошей в обігу (М) відповідно до темпів змін у ВВП.

Монетаристи рівняння обміну представляють у вигляді (кембріджське рівняння):

М = k · РУ

k =

k – коефіцієнт який показує частку грошової маси в структурі ВВП.

()^D = k · У – попит на гроші

- реальний запас грошових коштів.

З рівняння можна зробити висновок, що попит на гроші з метою укладання угод (тобто здійснення поточних платежів) при нерівномірному отриманню грошей.

Кейнсіанська теорія попиту на гроші (теорія переваг ліквідності) визначає 3 мотиви попиту на гроші:

1) потреба в готівці для поточних угод (транс акційний мотив),

2) мотив обережності, тобто зберігання певної суми готівки на випадок непередбачених обставин,

3) спекулятивний мотив, тобто зберігання частини готівки з метою отримання додаткового доходу.

Т.Ч. “кейнсіанці” визначають попит на гроші,я для угод, так і попит на гроші, як актив.

Сучасна макроекономіка визначає такі фактори попиту на гроші:

1) величина доходу (збільшився доход, збільшився попит),

2) швидкість обігу грошей (збільшилася швидкість, збільшився попит),

3) відсоткова ставка (збільшилася відсоткова ставка, зменшився попит).

Збільшення грошової маси в обігу (М¹) спричиняє збільшенню інфляції, що призводить до збільшення номінальних відсоткових ставок ( й → й^″).

Залежність попиту на гроші від процентної ставки виражається рівнянням:

()^D = k · У – h · й

h – коеіцієнт, що показує реакцію попиту на гроші, на відсоткову ставку, та реальний доход.

Реальна відсоткова ставка:

й_р = й_h – Т_інф Т_інф – темп інфляції.

Т.Ч. попит на гроші залежить від реального доходу та номінальної відсоткової ставки.

Читайте також:

1. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
2. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.
3. Альтернативні теорії вартості
4. Альтернативні теорії капіталу
5. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
6. Альтернативні теорії максимізації
7. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
8. Аналіз попиту
9. Аналіз попиту
10. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
11. Банківський кредит — найпоширеніша форма кредиту. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал.
12. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.

Переглядів: 1133