Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Дотримання правил під час роботи з інфікованим матеріалом

Загрузка...

1. При заборі мазків та змивів з носоглотки надівати маску та захисні окуляри.

2. Марлеві маски треба змінювати кожні 3 години та по мірі їх зволоження.

3. При зборі фекалій, сечі необхідно користуватися гумовими рукавичками.

4.При збиранні біоматеріалу треба уникати забруднення рук та спецодягу, користуючись при цьому фартухами та рукавичками.

5.Забороняється ставити на робочий стіл поста пробірки з біоматеріалом.

6. Доставку біоматеріалу в лабораторію здійснювати в закритому посуді, не дозволяючи його перевертання та проливання.

7. Транспортування матеріалу здійснювати в спеціальних біксах, пеналах, металевих контейнерах, які після доставки матеріалу підвергається дезінфекції.

Профілактика професійного інфікування вірусними гепатитами В,С,Д та ВІЛ-інфекцією .

Враховуючи, що зараження може настати при контакті з біоматеріалом від хворих та інфікованих необхідно при догляді за хворими на ВІЛ-інфекцію додержуватись слідуючих вимог:

1. Шкіра рук під час роботи повинна весь час захищатися рукавичками. Перед їх надяганням необхідно заклеїти лейкопластиром незначні травми, подряпини та ін.. пошкодження шкіри і перевірити рукавички на цілісність шляхом нагнітання повітря.

2.Медичні працівники з травмами рук, ексудативними та ін. ураженнями шкіри, які не можливо закрити пластиром на період захворювання звільняються від надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим.

3.За хворими закріплюються предмети догляду. Постійно здійснюється поточна дезінфекція виділень хворого (інфікованого), предметів догляду, використаного медичного інструментарію.

4. Медичні працівники повинні бути забезпечені:

а) засобами індивідуального захисту (рукавичками, масками, непромокальними фартухами, нарукавниками, окулярами, захисними екранами);

б) аптечкою для надання невідкладної допомоги у разі аварії;

в) запасом антивірусних препаратів для проведення екстреної профілактики ВІЛ-інфекції ( тим азид, ретровір) з розрахунку 30 г на 1 медичного працівника;

г) запасом дезінфікуючих засобів, передбачених нормативами



Интернет реклама УБС

5. У процесі прибирання пролитої крові (з метою профілактики парентеральних гепатитів та ВІЛ-інфекції) застосовувати рукавички та пластиковий фартух. Місце слід продезінфікувати серветкою, змоченою дезінфекційним розчином з дотриманням відповідної експозиції.

6.Забруднену кров'ю білизну необхідно знезаражувати у дезрозчинах.

7. У разі аварії необхідно негайно промити і знезаразити ушкоджену ділянку, повідомити про випадок свого безпосереднього керівника та відповідальну особу, зареєструвати аварію.

З метою профілактики вірусного гепатиту В (якщо медпрацівник не був імунізований) потрібно ввести імуноглобулін гепатиту В протягом доби (не пізніше, ніж через 2-3 доби після зараження, бажано в перші 6 год).

8. Після будь-якої процедури, в тому числі і парентерального втручання (ін'єкція, забір крові і т.п.), ретельно два рази вимити руки в теплій проточній воді з милом. Руки необхідно висушувати індивідуальним рушником, якій потрібно міняти щоденно, або серветкою одноразового використання.

9. Під час оброблення рук слід уникати частого використання дезінфіктантів, які здатні викликати подразнення шкіри і дерматити, що полегшує проникнення збудника.

10. Забороняється курити і споживати їжу в тих приміщеннях де можливий контакт з кров'ю.

11. Важливим засобом профілактики вірусного гепатиту В є обстеження на наявність хронічного ВГВ під час прийому на роботу та періодичні (через 6 міс) обстеження медперсоналу, що має тісний контакт із кров'ю та ін біологічними речовинами на носійство імуномаркерів ГВ. За наявності даного вірусу проводиться поглиблене клініко-лабораторне обстеження лікарем-інфекціоністом.

12. Якщо хворобу (ВГВ,С,Д) не встановлено, то медичні сестри повинні знати, пацієнти яких категорій можуть бути носіями вірусу. До них належать:

- пацієнти із недіагностованою жовтухою або захворюванням печінки;

- наркомани; повії; чоловіки-гомосексуалісти;

- особи з великим татуюванням;

- особи із синдромом Дауна;

- особи, які недавно прибули із тропічних і субтропічних країн;

- пацієнти із гемофілією і не обстежені пацієнти після переливання крові;

- пацієнти із захворюваннями нирок.

13. Досвід використання вакцин проти ГВ засвідчує їх безпеку та ефективність. Після триразового введення вакцини з інтервалом 1 міс у 91-97% медичного персоналу, яким зроблено щеплення, виробляються антитіла.

Чинна документація, яка регламентує заходи з профілактики вірусних гепатитів, ВІЛ-інфекції: Приказ МЗ СССР № 408 от 12.07.1989г "О мерах по снижению заболеваемости вирусными гепатитами в стране",

Наказ МОЗ України № 120 від 25.05.2000р "Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію /СНІД",

Наказ МОЗ України № 798 від 21.09.2010 "Про затвердження методичних рекомендацій "Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу".

 

Тема№12"Правила санітарно-протиепідемічного режиму та техніка безпеки при роботі у протитуберкульозних закладах"

У протитуберкульозних закладах персонал спілкується з хворими на туберкульоз, у тому числі з активними формами. Це спілкування має місце на амбулаторному прийомі хворих, в стаціонарі і дома, де можлива передача збудника пилом, контактним, крапельним шляхами. Тому правила санітарно- протиепідемічного режиму застосовують з метою зведення до мінімуму небезпеки зараження туберкульозом і створення найбільш прийнятних умов праці для персоналу, що працює в протитуберкульозних закладах і у ході своєї діяльності має контакт з хворими, інфікованими предметами і матеріалами.

Заходи щодо забезпечення гігієнічного режиму для працівників протитуберкульозних закладів аналогічні до тих, що і в інфекційнихлікарнях, але існують суттєві відмінності. Так, особи, які контактують з інфікованим матеріалом (бактеріологічних лабораторій, стоматологи та ін.) повинні носити маски. Маски повинні надівати й інші працівники (у перев'язочних, операційних, при роботі з антибіотиками). Персоналу бактеріологічних лабораторій забороняється вести розмови під час виконання маніпуляцій.

Усі роботи, пов'язані з можливістю забруднення рук мокротинням чи іншими виділеннями хворих, необхідно виконувати у гумових рукавичках, які після роботи дезінфікують. Персонал (зокрема, буфетниці) зобов'язаний надягати прогумований фартух при збиранні брудного посуду в палатах чи їдальні та під час миття посуду. Дезінфектори під час перебування в брудній половині приміщення дезкамери повинні надягати халат, косинку, прогумований фартух, рукавиці, респіратори, окуляри та чоботи. Заміна халатів, шапочок (косинок) проводиться два рази на тиждень, костюмів (платтів) – два рази на місяць. При забрудненні мокротинням чи іншими виділеннями хворих спецодяг замінюється негайно.

Санітарно-гігієнічні умови праці такі самі, як і в інших інфекційних лікарнях. У протитуберкульозних стаціонарах мають бути окремі приміщення:

- для миття і стерилізації плювальниць, знезараження мокротиння хімічним або термічним способом;

- для апаратів автоматичного миття і стерилізації суден та сечоприймачів.

Під час миття суден і сечоприймачів персонал повинен користуватись прогумованим фартухом і гумовими рукавичками.

У протитуберкульозних закладах з хворими систематично потрібно проводити санітарно-просвітницьку роботу, в якій першочергове місце має відводитись правилам поведінки цих хворих. Під час їх виписування роз'ясняються правила поведінки вдома, у громадських місцях, спрямовані на запобігання зараженню туберкульозом їх оточення.

 

Тема№13"Правила експлуатації та охорони праці у психоневрологічних

та психіатричних лікарнях (відділеннях)"

Правила передбачають спеціальні заходи, спрямовані на охорону праці персоналу, що обслуговує психічно хворих.

Усі працівники лікарні повинні обов'язково вивчити і виконувати інструкції з техніки безпеки при роботі у вказаних закладах. При прийнятті на роботу і під час роботи працівникам проводиться інструктаж. Контроль за виконанням інструкції покладається на завідувача відділення.

Робота медичного персоналу, окрім інструкції, регламентується посадовими інструкціями і функціональними обов'язками кожного працівника.

Дотримання правил техніки безпеки і поінформованість щодо особливостей роботи у психіатричних закладах гарантує законність, правове партнерство, доступність, гуманність психіатричної допомоги, дотримання прав людини, добровільність, мінімальність заходів лікування і соціально-правових обмежень, відповідність сучасному рівню наукових знань з метою поліпшити надання психіатричної допомоги пацієнтам, створити безпечні умови для хворих і медичного персоналу, попередити їх травматизацію.

Згідно з чинними правилами та нормами лікарня має бути огороджена по всьому периметру; стороннім особам доступ на територію лікарні заборонений; має бути освітлення в нічний час; під'їздні дороги і шляхи потрібно покривати асфальтом; мають бути естетичне озеленення, садові ділянки. На території не повинно бути каміння, битого скла, палиць, дощок, які хворі можуть використати для спроби самогубства, самоушкодження, нанесення тілесни ушкоджень іншим хворим та медперсоналу. Тому перш ніж виводити хворих на прогулянку, медперсонал повинен добре обстежити всю територію, де будуть перебувати хворі.

Приміщення приймального відділення організовуються за принципом санітарного пропускника і має приміщення:

- для очікування прийому;

- кімната для роздягання хворого;

- ванна кімната;

- кімната для одягання хворого;

- кімната для відпочинку і харчування чергового персоналу;

- гардеробна для персоналу;

- туалети для хворих при кімнаті очікування та при кімнаті для одягання хворих;

- туалет для персоналу.

Вхід до приймального відділення і вихід завжди мають бути зачинені на вагонний і контрольний замки. Під час прийому у хворого забирають усі предмети, небезпечні для життя та здоров'я персоналу і хворого. При госпіталізації у стаціонар хворий чий ого законні представники дають письмову згоду на перебування у відділенні, застосування тих чи інших методів лікування. У разі відмови хворого від госпіталізації він підлягає виписуванню. Згідно з чинним законоположенням, через суд може оформлятися примусова госпіталізація.

Під час прийому неспокійних, агресивних і схильних до втечі хворих лікар може призначити введення засобів для купірування збудження. Таких хворих відправляють у відділення у супроводі двох санітарів, спокійних – супроводжує один санітар.

Відділення лікарні можуть бути такими:

- для неспокійних хворих (збуджених, агресивних);

- для спокійних хворих;

- для хворих, що одужують і пройшли основний курс лікування в інших відділеннях;

- соматичне – для соматичних хворих із психотичними проявами;

- експертне – для осіб, які проходять трудову, військову та судово-психіатричну експертизу;

- для лікування осіб, хворих на алкоголізм;

- туберкульозне – для хворих на туберкульоз із психотичними проявами та для душевнохворих, які одночасно хворіють на туберкульоз;

- дитяче;

- інфекційне з боксами – для хворих з різними інфекційними захворюваннями.

Усі приміщення лікарні мають бути обладнані так, щоб перебування в них душевнохворих було найбільш небезпечним. Підлоги слід покривати лінолеумом, стіни на 2/3 висоти – олійною фарбою; повини не повинні мати гострих виступів. Вікна – засклені міцним прозорим матеріалом, що не б'ється, з подвійними рамами, які не повинні відкриватись.

Двері – одностулкові, міцні, мають замикатися на вагонний психіатричний замок. У психіатричному відділенні "закритого" типу вхідні двері і вікна мають бути постійно зачинені. Кожний працівник отримує власний ключ. Пацієнти не повинні мати доступ до ключів. Двері вбиралень замикаються тільки ззовні.

Освітлювальні прилади розміщуються на стелі, електропроводка захована. Плафони з матеріалу, що не б'ються. Увімкнення і вимикання освітлювальних приладів здійснюється медперсоналом на спеціальному щитку, що знаходиться за межами досяжності хворих. Центральне опалення панельне зі схованою проводкою та приладами. Водопровід і каналізація також мають бути схованими. Сигналізація – світлова і звукова.

Для лікування більшості хворих застосовується аміназин. У відділеннях, де проводиться амінозинотерапія, мають бути обладнані спеціальні кімнати з припливно-витяжною вентиляцією, оскільки у медперсоналу можуть спостерігатись контактні ускладнення (алергія), особливо у весняно-літній період. Найбільш типовими ускладненнями є:

- дерматит, у деяких випадках – із набряком Квінке;

- гострі ларинготрахеїти, часто без підвищення температури і з вираженою сухістю слизових оболонок;

- подразнення слизових оболонок очей;

- зниження артеріального тиску з явищами сонливості, млявістю, втомлюваністю.

При роботі з аміназином необхідно дотримуватись правил техніки безпеки і виробничої санітарії: не розпилювати аміназин у повітрі, не з'єднувати з іншими ліками в одному шприці. Працювати в гумових рукавичках та марлевій пов'язці. Відходи, які залишаються після ін'єкцій аміназину, перед викиданням у смітник необхідно обробити хлоридною (соляною) кислотою. Для запобігання виникненню контактних ускладнень медперсонал повинен проходити регулярні медичні огляди.

До роботи у психіатричній лікарні не допускаються особи, молодші 18 років, а також особи, що перенесли хронічні психічні захворювання. Під час прийняття на роботу і надалі не рідше 1 разу на рік з усіма працівниками проводиться детальний інструктаж, в якому роз'яснюють специфічні особливості роботи, правила внутрішнього розпорядку для персоналу, настанови щодо виконання заходів із запобігання нападам хворих на персонал, ознайомлюють персонал з його правами й обов'язками.

Адміністрація лікарні забезпечує персонал медичним одягом, спецвзуттям і запобіжними засобами та організовує регулярне прання спецодягу.

У кожному відділенні має бути журнал для реєстрації усіх тілесних ушкоджень, нанесених хворими персоналу. На нещасні випадки, які спричинили втрату працездатності на один робочий день і більше, завідувачем відділення складається акт за формою Н-1.

Персонал відділення повинен бути одягнений у спецодяг (халат, шапочка, тапочки), мати охайний вигляд. Персоналу, який обслуговує збуджених хворих, не рекомендується носити на роботі сережки, каблучки, браслети, які можуть бути зірвані хворими.

Персонал не повинен вступати в суперечки і конфлікти, не вживати грубих слів і не здійснювати негожих вчинків при спілкуванні з хворими та їх родичами.

Середній і молодший персонал повинен дотримуватись конфіденційності щодо психічного стану і діагнозу захворювання пацієнтів, тобто не має права надавати ніяких відомостей про хворих, давати поради щодо лікування.

Щотижня пацієнти приймають гігієнічну ванну, після чого їм змінюють постільну і натільну білизну.

Ліки повинен видавати середній медичний персонал згідно з прищначенням лікаря. Разова доза має бути прийнята у присутності медичної сестри, інакше з'являється небезпека накопичення їх та приймання із суїцидальною метою. Психотропні ліки зберігаються у сейфі у старшої медичної сестри, їх кількість відповідає добовій потребі.

Якщо немає протипоказань, то пацієнти регулярно – не рідше одного разу на день – виходять на прогулянку (під наглядом медперсоналу). Список пацієнтів для прогулянки складає лікар. персонал повинен знати кількість осіб, що вийшли на прогулянку. Під час прогулянок особливу увагу приділяють хворим, які мають схильність до втечі, суїциду.

Родичі можуть відвідувати хворих у встановлені години та дні. Ім заборонено передавати хворим гострі предмети (ножі, виделки тощо), а також продукти у скляному посуді, збуджувальні напої (каву). Під час спалаху грипу встановлюється карантин (відвідування припиняються). Не дозволяється відвідувати хворих, що перебувають у стані психомоторного збудження.

До обов'язків персоналу входить особливий нагляд за харчуванням хворих, чи з'їдають повністю всю порцію, чи не переїдають. Їжу хворі отримують у напіврідкому або подрібненому вигляді, вона не повинна бути гарячею.

Залежно від психічного стану кожному хворому призначається режим нагляду. Існує три режими в інтересах безпеки і здоров'я пацієнта:

1) обмежений – застосовується до хворих, які знаходяться під постійним наглядом;

2) диференційованого нагляду – для хворих, що потребують нагляду;

3) вільного виходу – для хворих, що не потребують нагляду.

Обмежений режим призначається для хворих із суїцидальними, агресивними намірами, що перебувають у стані психомоторного збудження, схильних до втечі, соціально небезпечних, з порушенням свідомості, у стані ступору, з гострими психозами, тобто хворих, які є небезпечними для себе або оточення. Ці хворі перебувають у наглядовій палаті, де знаходиться постійний фіксований пост персоналу. Хворих необхідно супроводжувати в туалет, у палаті не повинно бути ніяких сторонніх речей (навіть рушників, шнурків). Вони мають бути одягнені в лікарняний одяг; їх необхідно передавати і забирати під розписку після огляду на предмет тілесних ушкоджень. Харчуються окремо від інших хворих під наглядом персоналу, який стежить, щоб хворі не забрали ложки. Столові прибори видаються і приймаються персоналом після їх підрахунку.

Побачення не дозволяються (або дозволяються лікарем на короткий час). Таким хворим не дозволяється дивитись телепередачі, мати радіоприймачі, грати в ігри тощо.

Необхідно повністю виключити будь-який контакт психічно хворих з гострими, колючими або ріжучими предметами. Особлива небезпека цього виникає під час прогулянки, відвідування туалету і при побаченнях з рідними. Після повернення в палату необхідно оглянути одяг хворого. Періодично, під час відсутності хворих, потрібно обстежувати їх постіль, особисті речі і приліжкові тумбочки. Слід прискіпливо, з пересторогою ставитись до хворих під час гоління та підстригання, які виконуються тільки під наглядом персоналу. У жодному разі не залишати хворих на самоті в туалетах.

Режим диференційованого нагляду застосовується, коли хворі лікуються у стаціонарі, але не потребують суворого нагляду й ізоляції. Пацієнти знаходяться у відділенні для спокійних, стимулюється їх соціальна активність, самообслуговування. Вони ходять у своєму одязі, користуються електроприладами, відвідують перукарню, їм дозволяють більш вільний режим дня, частіші побачення з родичами. Після ранкових лікувальних процедур хворим дозволяється прогулянка по всій території лікарні.

Хворі, що одужують, широко залучаються до праце терапії. Крім того, вони читають літературу, беруть активну участь у діяльності ради хворих тощо.

Режим вільного виходу і режим лікувальних відпусток застосовується для пацієнтів, що одужують і не потребують догляду й нагляду, скоро будуть виписуватись додому, отримують підтримувальне лікування, не мають психопатологічної симптоматики.

Соціально-трудова реабілітація – це комплекс медичних, соціально-культурних заходів, спрямованих на максимальну пристосованість хворого до професійної діяльності.

Реабілітація починається уже в період перебування в лікарні- заохочення хворих до участі в житті відділення, праце терапія, лікувальна фізкультура, робота в майстернях, розважально-пізнавальні заходи, музикотерапія.

Особам, які не можуть відразу розпочати свою професійну діяльність, потребують тривалої терапії і реабілітації, потрібна трудова переорієнтація. Для таких пацієнтів діють різні види позалікарняної допомоги, у тому числі денний стаціонар. У денному стаціонарі хворі перебувають цілий день, отримують необхідне лікування і чотириразове харчування, 5-6 годин займаються тими видами діяльності, які найбільше збігаються з їх бажаннями і можливостями. У лікувально-трудових майстернях здійснюються різні операції. Хворі, не здатні працювати у звичайних умовах, виконують посильну роботу під наглядом інструктора з праці і медперсоналу.

Особи, що втратили працездатність частково чи повністю, направляються на МСЕК для визначення групи інвалідності.

 

Тема№14"Правила санітарно-протиепідемічного режиму та техніки безпеки

при роботі в акушерських стаціонарах"

Заходи щодо профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій та заходи безпеки медичного персоналу визначає наказ МОЗ України № 234 "Про організацію профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах " від 10.05.2007 р.

 

 

Інструкція  

Читайте також:

  1. I. Правильно визначена мета.
  2. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
  3. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
  4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  6. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
  7. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
  8. S Визначення оптимального темпу роботи з урахуванням динаміки наростання втоми.
  9. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
  10. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
  11. V. Етичні правила психологічних досліджень
  12. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Техніка безпеки у фізіотерапевтичних кабінетах | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.