За часів існування СРСР не було створено ніякого закону, який би регулював як авторські, так і суміжні права. Сьогодні зако- нодавство України про авторське право та суміжні права базується на положеннях Конституції України, відповідних нормах IV книги Цивільного кодексу, законів України «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про роз- повсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм», «Про архітектурну діяльність» та інших законів. Але основним за- коном у цій сфері є Закон України «Про авторське право і суміжні права», який був прийнятий 23 грудня 1993 р.
Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, що пов'язані зі створенням та вико- ристанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права. Перший розділ цього Закону висвітлює загальні положення; другий розділ присвячений авторському праву; у третьому розглянуто суміжні права; у четвертому розділі - управ- ління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав; п'ятий розділ присвячений захисту авторського права і суміж- них прав; останній розділ - шостий - містить прикінцеві положення. Згідно з цим Законом автор- це фізична особа, яка своєю твор- чою працею створила твір. Авторські права на твір- сукупність прав, пов'язаних з використанням твору як об'єкта інтелектуальної власності. Умови виникнення авторського права на твір можуть бути такими:
" створення твору своєю творчою працею;
■ отримання майнового авторського права у спадок;
■ придбання майнового авторського права на підставі договору (авторського, трудового та ін.).
Таким чином, суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої
авторські майнові права. Первинним суб'єктом, якому належить ав- торське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примір- нику твору (презумпція авторства). Цс положення діє і в разі опублі- кування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове пра- во на певний твір), для сповіщення про свої права може використо- вувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з та- ких елементів:
І \ей знак охорони авторського права проставляється на оригіна- лі і кожному примірнику твору.
Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за ви- нятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на тво- рі) вважається представником автора і має право захищати права останнього.
Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить усім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має само- стійне значення. Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.
Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору в ці- лому належить усім співавторам.
Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозрив- не ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх на те причин відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. Якщо ж твір складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використо- вувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами.