МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Свійські твариниДо 10. Зимові види хутряних напівфабрикатів Хутряні напівфабрикати
Соболь. У минулому соболь був розповсюджений у лісовій зоні південної частини Азії і Східної Європи. Зараз же він поширений у південній частині Східної Європи, в Монголії, Кореї та Японії. Розміри шкірок сильно варіюються. Взимку волосяний покрив дуже густий, шовковистий, ость блискуча, колір дуже мінливий у залежності від географічного регіону проживання - від чорно-бурого до свІтло-каш-танового, горлова пляма жовто-оранжевого кольору. Поділяють на 8 кряжів та 2 сорти. Куниця. Розрізняють м'яку (лісову) та гірську (кам'яну) куницю. Куницю м'яку поділяють на Кубанський і Північний кряжі. Характеризується пишним, м'яким волосяним покровом світло-пісочного кольору, пляма на горлі у вигляді клина жовтого кольору. Шкурка гірської куниці характеризується більш грубуватим волосяним покровом, темно-пісочного кольору, пляма на горлі білого кольору у вигляді підківки. Харза. Далеко-Східна куниця характеризується грубуватим волосяним покривом; колір - від жовто-золотистого до чорно-бурого; пляма на горлі - білого кольору. Поділяють шкурки куниць і харзи на три сорти. Лисиця. Шкурки лисиць поділяють на такі види : - звичайна (червона); - сріблясто-чорна;
- платинова; - чорно-бура; - хрестовка. У звірогосподарствах розводять лисицю червону, сріблясто-чориу, платинову, снігову. Шкурки лисиці мають великі розміри, м'який, дуже пишний, густий волосяний покрив, забарвлений залежно від кряжу. Лисиця червона. Волосяний покрив яскраво-червоного кольору; до Півдня і Заходу забарвлення волосяного покриву стас світлішим І знижується якість. Поділяється на 26 кряжів. Лисиця хрестовка. Відрізняється темним забарвленням; огузок, частина хребта, що прилягає до нього - темно-бура або темно-сіра; на лопатках видно "хрест" чорного або чорно-бурого кольору. Сріблясто-чорна лисиця - чорного кольору з "вуаллю" білого кольору. За ступенем наявності білої "вуалі", за групами сріблястості (у %) поділяють: - від 75 до 100; - від 50 до 75; - від 25 до 50; - від 10 до 25; Платинова лисиця - сіро-стального забарвлення, мас темні плями на горлі і чорний "ремінь" на хребті. Сніжна лисиця має волосяний покрив білого кольору, чорні плями на лопатках і морді, а на хребті - чорний "ремінь". Песець. За забарвленням волосяного покриву шкурки поділяють на білих і блакитних. Білий песець має шкурку білого кольору з "вуаллю" графітно-чорного кольору; в залежності від району проживання поділяють на чотири кряжі. За забарвленням поділяють на дві групи (екстра та перша), на чотири сорти. Блакитний песець за кольором варіює від світло-бежевого до темно-бежевого з блакитним відтінком пуху, ость чорного кольору утворює "вуаль". За забарвленням блакитний песець поділяють на три групи (екстра, перша та друга), на два сорти. Норка. Розрізняють норку Європейську і Американську. Норку Європейську розводять на волі. Хутро темнувато-буре або каштаново-буре; поділяють на три кряжі. У звірогосподарствах розводять кліткову норку різного кольору: білого, блакитного, сапфірового, пастельного (світло-коричиевого), чорного, платинового та ін. Норка Американська в 1,5 рази більша за Європейську, мас більш високий, густіший і темніший волосяний покрив. Білка. Шкурка невеличкого розміру з густим м'яким і невисоким волосяним покривом. У залежності від регіону проживання забарвлення волосяного покриву змінюється від світло-попелястого до темно-сірого, іноді з домішками рудого та бурого відтінку по хребту (горболис-тість). Шкурки поділяють на 11 кряжів. У залежності від кольору поділяють па напівтемні, світлі, особливо світлі; за стандартом їх ділять на три сорти. Заєць. На території України поширені два види'зайців -заєць-бІляк і засць-русак. Засць-пілнк взимку має сніжно-білий колір, кінчики вух при цьому заншаються чорними. Влітку має рудувато-буруватий колір. Засць-русак, навідміну від зайця-біляка, має довгий хвіст; вуха бурувато-рудуватого кольору; взимку побіління залежить від району поширення, чисто білим ніколи не буває. Весняні види хутрових напівфабрикатів
Байбак (степовий). З весняних видів цс - найбільш цінний вид. Забарвлення шкурки - піщано-жовте з чорною або бурою рябизною. Черево іржаво-жовтого кольору. Хутро низьке, щільне, м'яке. Фарбовані шкурки імітуються під різні види цінного хутра (навіть під соболя). Ховрах. Найбільш розповсюджений ховрах звичайний і ховрах-пі-іцанка. Ховрох-піщанка відрізняється великим розміром, шкурка більш цінна в порівнянні з іншими видами ховрахів. Волосяний покров короткий, рідкий, жовтувато-сіруватого кольору. На хребті інколи бувають малюнки зі світлих плям. Кріт. Шкурка невеликих розмірів. Колір хутра найчастіше сіро-чорний, але зустрічаються кроти сіро-бурі, бурі, молочно-білі. За розміром різні. Великий поширений в Західному Сибірі, середніх розмірів - в Європейському регіоні, дрібний - на Кавказі.
Зимові види свійських тварин Кролик. У хутряній промисловості України є основною сировиною. У залежності від якості волосяного покриву шкурки поділяють на хутрові і пухові (переробляють на фетр). Шкурки кролика - середнього розміру. Волосяний покрив пишний, густий. Шкірки кролика хутрового одержують із наступних основних порід: - білий велетень - великого розміру з волосяним покривом білого кольору; - сірий велетень - сірого кольору; - віденський блакитний - світло і темно-блакитного кольору; - шиншила - з зонарним забарвленням і з чорними кінчиками ості; - сріблястий (шампань) - світло-сріблястого кольору. Випускають хутро в натуральному, фарбованому та стриженому вигляді. Недолік - низька зносостійкість. Хутряна кішка. Шкірка з коротким густим волосяним покривом. За кольором шкурки поділяють на чорні, сірі, димчасті, тигрові, жовті та ін. Собаки хутряні Натуральні шкурки поділяють на однотонні і строкаті; за розміром - на групи. Овчина. Розрізняють овчину хутряну і шубну. Хутряна овчина. Має густий, м'який волосяний покрив. Поділяють за стандартом на тонкорунну, напівтонкорунну та напівгрубу. За обробкою волосяного покриву буває натуральна, фарбована і стрижена. За якістю волосяного покриву шкурки поділяють на два сорти. Шубна овчина виробляється з грубововняних порід овець: романівської, російської, монгольської і степової. Основна особливість грубововняних порід овець - неоднорідність волосяного покрову. Весняні види свійських тварин Козеня. Шкурка домашніх козенят віком до І місяця, а також випоротків і викиднів. Напівфабрикат з низьким муаристим малюнком, або з гладким волосяним покривом; колір волосся: сіро-блакитний, чорний, брунатний, строкатий. Опойок хутряний. За віковими категоріями поділяють на опо-йок-склизок з висотою волоса до 0,5 см і опойок шкурки телят з волосяним покривом 0,5-2,5 см. Колір волосяного покриву опойка може бути однотонним або строкатим. Лоша, Шкурки лошат віком до 1 місяця. Мають блискучий, кольоровий, муаристий гладкий волосяний покрив. Каракульський напівфабрикат. Отримують від грубововняних овець каракульської породи. Якість шкурок залежить від ступеня розвитку волосяного покриву, висоти, густоти, блиску і типу завитка. Типи завитків, їх форма, розміри визначають цінність шкурки. Основні типи завитків: вальки, боби, гривки, кільця, штопор, равлик, горох. Вальки складаються з волоса, складеного в спіраль, що утворює майже коло. Боби - вкорочені вальки. Гривки - волос розходиться під гострим кутом від середньої лінії завитка. Кільця - завитки в формі кільця. Горох - завитки утворюють ніби вузлики у верхній частині. За кольором шкурки поділяють на чорні, сірі та кольорові. З віком цінність шкурок знижується.
Каракульча. Це шкурка ягняти утробного розвитку від 4 до 4,5 місяців. Волосяний покрив блискучий, з виразним муаристим малюнком. Каракуль. Шкурки новонароджених ягнят у віці 1-3 дні. Волосяний покров із завитками різних типів. Трясок каракульський. Шкурки ягнят у віці 1-4 місяці. Овчина каракульська. Шкурка напівдорослих і дорослих овець. Волосяний покрив довгий, грубий. Каракуль чорний ділять на 29 сортів, що позначаються літерами (наприклад, П, ПП тощо). Усі сорти об'єднуються в залежності від форми завитків у групи: кавказьку жакетну, ребристо-плескату. Каракуль сірий. Значно поступається чорному за пружністю завитків, чіткістю малюнку. У залежності від кількості чорного і білого волосся поділяють на: сірі, темно-сірі та чорно-сірі. Сірий каракуль за якістю поділяють на три сорти. Каракуль кольоровий. За кольором волосяного покриву чистопородний каракуль кольоровий поділяють на: сур, однотонний, однотонний інших забарвлень, строкатий. Сур - волосяний покрив різних відтінків брунатного, димчастого і буруватого кольорів з поступовим посвітлінням кінчиків волоса. Однотонний — волосяний покрив брунатного, рожевого і білого кольору. Однотонний інших забарвлень - шкурки мають відтінок сірого, брунатного кольорів, а також волос чорного кольору з сивиною ("памороззю"). Строкатий каракуль має малюнок волосяного покриву із плямами іншого кольору в порівнянні з основним по всій площі шкурки, крім голови, лап і хвоста. Ділять кольоровий каракуль на три сорти. Смушок. Шкурка ягнят віком до 4 днів від овець смушкових грубошерстих порід (чушка, решетилівська, сокольська та і».). Порівняно п каракулем завитки смушок менш щільні і пружні. За кольором смушок може бути сірим, темно-сірим, брунатним, чорним. Оленячі шкурки. Отримують від телят північного оленя. Залежно від віку шкурки поділяють на такі напівфабрикати: - пижик - шкурки телят у віці до І місяця з шовковистим м'яким, блискучим волосяним покривом від 1 до 2,5 см; - пастель - шкурка напівдорослих і дорослих оленів з густим рослим волосяним покривом. За кольором поділяють на брунатні, темно-брунатні, світлі, строкаті. Шкури морського звіря
Морський котик. Добувають самців у віці 2-4 роки. Волосяний покров шовковистий, густий, рівний за всією площею; пух з грубою остю. Пуховий волос брунатного забарвлення. Напівфабрикат випускається у натуральному, фарбованому та щипаному вигляді. Морський тюлень. У хутровому виробництві використовують шкурки окремих його вікових категорій. Більок - шкурки тюленя у віці 10-15 днів з блискучим утробним густим волосяним покровом білого або жовтого кольору. Нерпа- шкурка дорослих. Волосяний покров низький, блискучий з грубою остю; колір від сіро-зеленого до світло-жовтого І димчастого. Шкурки тюленя поділяють на чотири кряжі: гренландський, каспійський, байкальський та тихоокеанський. Кушнірське виробництво
Кушнірське виробництво включає в себе: - складські операції: розподіл шкурок за розміром, перевірка відповідності вимогам стандартів; - виробниче сортування: підбір однотипних груп шкірок одного виду, кряжу, сорту, кольору волосяного покриву, типу завитків, товщини шкіряної тканини; - розпластування — розрізання шкурок знятих трубкою. Більшість розрізають посередині черева; по хребту і боках розпластують шкурки видри і ондатри; - розправлення - надання шкуркам певної форми; - набирання - набір необхідної кількості шкурок для виготовлення виробу; - складання - встановлення місця розташування кожної шкурки у виробі. Дефекти видаляють наступним чином: - невеликі дефекти розміром до 1,5 см прорізають рибкою; - великі за розміром дефекти видаляють клином - роблять клиноподібний розріз і підтягують краї. Прості методи розкрою використовуються для обкроювання виробів із шкурок за шаблонами певних розмірів і форм. Складні методи розкрою: - розпускання - збільшення довжини за рахунок ширини; - осадження - збільшення ширини за рахунок скорочення її довжини; - спайка- з'єднання двох і більше шкурок за довжиною; - розшивання - збільшення шкурок за довжиною або шириною шляхом вшивання смужок іншого матеріалу (тканини, шкіри), смужка якого не перевищує 1см. Пошивочне виробництво 1. Готують тканину до розкрою, розкладають і розкроюють настил. Окремо готують утепляючу прокладку. 2. Комплектують хутряний виріб з хутряного скрою, прокладкової тканини, підкладки, утепляючого матеріалу, фурнітури. 3. З'єднують хутряний скрій і допоміжні матеріали. На деякі із дрібних і середніх напівфабрикатів наклеюють прокладкову тканину. Після вшивання утеплюючих матеріалів верх з'єднують з підкладкою. 4. Обробка хутрових виробів. Сюди входить чистка хутра і підкладки, прасування, розчісування
Читайте також:
|
||||||||
|