Загальна анатомія травної системи. Анатомія травного каналу

План лекції

1. Класифікація внутрішніх органів: трубчасті, паренхіматозні. Загальний план будови стінки трубчастих органів: слизова, м’язова, зовнішня оболонки, характеристика їх. Поняття «сфінктер», сфінктери травного каналу.

2. Черевна порожнина. Порожнина очеревини. Положення органів щодо очеревини, функції очеревини, зв’язки, чепці, брижі.

3. Порожнина рота, присінок, власне ротова порожнина, тверде та м’яке піднебіння, ясна, піднебінні дужки, піднебінний язичок, зів.

4. Зуби, будова, види. Постійні зуби, формула, характеристика. Молочні зуби, формула, терміни прорізування. Язик, будова, частини, особливості будови слизової оболонки. Ротові залози: малі та великі слинні залози, характеристика їх.

5. Глотка, топографія, частини, сполучення, будова стінки, лімфоїдне кільце глотки.

6. Стравохід, топографія, частини, будова стінки. Звуження стравоходу.

7. Шлунок: топографія, частини шлунка. Будова стінки і особливості будови слизової оболонки шлунка. Положення шлунка стосовно очеревини.

8. Тонка кишка, її відділи. Дванадцятипала кишка, частини, топографія порожньої й клубової кишок. Будова стінки тонкої кишки. Особливості будови слизової оболонки тонкої кишки в її різних відділах. Будова м’язової оболонки.

9. Товста кишка, відділи, топографія. Будова стінки товстої кишки. Характеристика відділів товстої кишки. Макроскопічні відмінності будови тонкої і товстої кишок.

Анатомія травної системи

Травна система поділяється на травний канал і залози. Вона забезпечує приймання, механічну та хімічну обробку їжі, всмоктування продуктів її розщеплення й вилучення неперетравлених залишків.

У людини травний канал має довжину 8-10 м і складається з ротової порожнини, глотки (горла), стравоходу, шлунка, тонкої і товстої кишок.

До травних залоз належать великі і малі слинні залози, підшлункова залоза І печінка.

Травлення - складний фізіологічний процес, під час якого їжа, що потрапила в травний канал, підлягає механічним і хімічним перетворенням, а поживні речовини, які в ній містяться, після деполімеризації всмоктуються в кров і лімфу. У процесі травлення бере участь функціональна система травлення, яка являє собою органи травлення і нервово-гуморальні механізми регуляції. У кожному відділі травної системи послідовно виконуються всі три функції: секреторна, моторна, всмоктування. їжа поступово видозмінюється у кожному відділі, між якими існує функціональний взаємозв’язок. Порушення в будь-якому з них призводить до погіршення травлення у наступному.

Поживні речовини - білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вода і вітаміни, що входять до складу їжі, необхідні для життєдіяльності організму. Вони є джерелом енергії та будівельним матеріалом.

РОТОВА ПОРОЖНИНА

Ротова порожнина (cavitas oris) має дві частини: 1) присінок; 2) власне ротова порожнина.

Присінок та власне порожнина рота

Присінок ротової порожнини - це щілина, яка розташована між губами і щоками ззовні (спереду), а також зубами і яснами зсередини (ззаду). Він при закритому роті сполучається із власне ротовою порожниною простором, який розташований позаду великих кутніх зубів. Ротовий отвір обмежений верхньою та нижньою губами. Губи утворені коловим м’язом рота, який зовні вкритий шкірою, а зсередини - слизовою оболонкою. Слизова оболонка, переходячи на альвеолярні відростки щелеп, утворює вуздечки верхньої і нижньої губ. В ділянці альвеолярних відростків слизова оболонка щільно зростається з окістям, утворюючи ясна.

У товщі щік лежить щічний м’яз і жирова клітковина. У дітей жирове тіло щік розвинуте дуже добре. Воно сприяє зменшенню тиску з боку атмосфери під час акту ссання.

Власне порожнина рота спереду і з боків обмежена зубами і яснами, а ззаду переходить у глотку. Верхню стінку порожнини утворює м’яке і тверде піднебіння, нижню - діафрагма рота (щелепно-під’язиковий м’яз). На нижній поверхні ротової порожнини лежить язик, який при закритому роті майже повністю заповнює її і своєю верхньою поверхнею прилягає до піднебіння. Під язиком, по боках від середньої лінії, знаходяться сосочки, на яких відкриваються протоки піднижньощелепної і під’язикової слинних залоз.

Піднебіння складається з двох частин. Передня його частина утворена відростками верхньої шелепи та піднебінної кістки і називається твердим піднебінням. Задня частина - це м’яке піднебіння. Воно утворене м’язами і фіброзною тканиною. Задній край м’якого піднебіння вільно звисає вниз і має посередині виступ - язичок. Піднебіння відділяє ротову порожнину від порожнини носа і глотки. По боках м’яке піднебіння переходить у дужки. Передня з них йде до бічної поверхні язика, а задня - до бічної поверхні глотки.

Між дужками в заглибині розташовані піднебінні мигдалики. До складу м’якого піднебіння і дужок входять м’язи, найбільшими з яких є м’яз-підіймач піднебінної завіски і м’яз-напрягач піднебінної завіски.

Ротова порожнина сполучається з глоткою за допомогою отвору, який має назву зіва. Зів обмежений вгорі м’яким піднебінням, по боках - піднебінними дужками, внизу - коренем язика.

Язик(Linqua)-це м’язовий орган, який бере участь у механічній обробці їжі, формуванні харчової грудки, акті ковтання; він є органом смаку і мови. На язиці розрізняють тіло, верхівку, корінь . Верхня поверхня його називається спинкою і складається з двох частин: передня лежить в порожнині рота, а задня спрямована до глотки. На межі між ними знаходиться ямка - сліпий отвір. На слизовій оболонці язика розташовані сосочки, завдяки чому він має бархатний вигляд.

Розрізняють ниткоподібні і конусоподібні сосочки (вони знаходяться на кінчику язика і виконують функцію больової, тактильної і температурної чутливості). На межі із заднім відділом язика лежать валикоподібні, а на кінчику, спинці і краях язика розрізняють грибоподібні та листоподібні сосочки. Вони мають смакові цибулини. На корені язика і задньому відділі спинки знаходяться лімфоїдні фолікули, які формують язиковий мигдалик.

М’язи язика поділяються на скелетні та власні. До скелетних належать підборідно-язиковий, під’язиково-язиковий та шилоязиковий м’язи, які зміщують язик в різні сторони.

Власні м’язи язика представлені пучками волокон, які переплітаються у взаємно перпендикулярних напрямках і при скороченні змінюють його форму.

Зуби (dentes) розташовані в комірках альвеолярних відростків верхньої та нижньої щелепи. Розрізняють молочні та постійні зуби.

Кожний зуб складається з коронки, шийки і кореня. Коронка знаходиться над яснами, шийка охоплюється яснами, а корінь вставлений у зубну альвеолу. Через отвір на верхівці кореня в зуб входять судини та нерви. Всередині зуба знаходиться порожнина, заповнена пульпою. Корені зростаються з поверхнею альвеоли за допомогою окістя, яке багате кровоносними судинами. Основну масу зуба складає дентин, емаль покриває коронку, а корінь покритий цементом. За формою коронки розрізняють такі зуби: різці, ікла, малі та великі кутні зуби

Різці мають долотоподібну коронку і один корінь (їх є по чотири на кожній щелепі).

Ікла мають конусоподібну коронку і один корінь (їх є по два на кожній щелепі).

Малі кутні зуби на жувальній поверхні коронки мають два горбики і один корінь, який на кінці може бути роздвоєний (їх є по чотири на кожній щелепі). Великі кутні зуби мають кубоподібну коронку, на жувальній поверхні якої є 3-4 горбики. Верхні зуби мають три корені, нижні - два. Співвідношення зубів верхньої і нижньої щелеп називається прикусом. Прорізування молочних зубів починається на 7-му місяці життя. Першими прорізуються медіальні нижні різці. До року прорізується 8 зубів (усі різці). При деяких захворюваннях, наприклад, при рахіті, прорізування зубів затримується. Закінчується прорізування молочних зубів у кінці 2-го року життя. Молочних зубів є 20. На кожній половині верхньої і нижньої щелеп є по 5 зубів: різці, 1 ікло і 2 великих кутніх зуби.

Формула молочних зубів на половині кожної щелепи виглядає так:

	2.1.0.2
	2.1.0.2

Після 6-ти років у дітей молочні зуби замінюються на постійні. Прорізування починається з появи першого великого кутнього зуба і закінчується до 12-13 років. Третій великий кутній зуб називається зубом мудрості і він прорізується у віці 18-20 років. Формула постійних зубів на одній половині верхньої і нижньої щелепи представлена у вигляді дробу: (2 різці, 1 ікло, 2 малих і 3 великих кутніх зуби), всього 32 зуби.

	2.1.2.3
	2.1.2.3

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Слинні залози

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.